Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №465/5619/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/5619/26

3/465/2683/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16.09.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не здійсненив доповідь старшому командиру (начальнику) про самовільне залишення місця служби солдатом ОСОБА_2 та не вжив заходи щодо запобігання незаконному витрачанню військового майна, ОСОБА_2 безпідставно перебував на котловому забезпеченні Національної академії у період з 01.04.2026 по 21.05.2026, внаслідок чого Національній академії нібито заподіяно матеріальну шкоду в сумі 6 618,78 грн. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-16 КУпАП як умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків, вчинене в умовах особливого періоду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав, зазначив, що станом на 01.04.2026 перебував на посаді начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики Національної академії. Водночас про відрядження солдата ОСОБА_2 та продовження строку такого відрядження він не клопотав, останній йому по службі не підпорядковувався та жодним розпорядчим документом або усним наказом у його підпорядкування не передавався.

Також зазначив, що ОСОБА_2 до складу служби інженерно - інфраструктурного забезпечення тилу логістики не входив, робіт у приміщеннях цієї служби не виконував, а відповідно до посадової інструкції начальника служби до його обов`язків не належить здійснення контролю за місцем перебування особового складу, відрядженого до Національної академії та не підпорядкованого йому по службі.

Про самовільне залишення місця служби солдатом ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , за його твердженням, ніхто не доповідав.

Посилаючись на відсутність у нього обов`язку контролювати місце перебування ОСОБА_2 та доповідати про його самовільне залишення місця служби, просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності, встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статей 245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст. 172-16 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за умисне невжиття заходів щодо припинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків.

Частиною другою ст. 172-16 КУпАП передбачено відповідальність за такі діяння, вчинені в умовах особливого періоду.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 172-16 КУпАП, є наявність конкретного службового обов`язку військової службової особи вчинити певні дії та фактичне невиконання такого обов`язку.

При цьому суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини, тобто для притягнення особи до відповідальності має бути встановлено, що військова службова особа усвідомлювала наявність покладеного на неї службового обов`язку, знала про обставини, які вимагали його виконання, мала реальну можливість виконати відповідний обов`язок, однак свідомо його не виконала.

На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано акт службового розслідування з додатками, копію наказу начальника НАСВ від 01.06.2026 №461-ОД, копію паспорта ОСОБА_1 , копію посвідчення офіцера майора ОСОБА_1 , копію наказу начальника НАСВ від 22.12.2025 №1662-АД.

ОСОБА_1 в підтвердження своєї невинуватості просив долучили його посадову інструкцію №2348 начальника служби інженерно - інфраструктурного забезпечення тилу логістики.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що таких обставин щодо ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не встановлено.

Так, з наказу начальника Національної академії сухопутних військ (по стройовій частині) від 07.10.2025 №259 вбачається лише факт прибуття солдата ОСОБА_2 у відрядження до Національної академії сухопутних військ. Водночас відомостей про його направлення у розпорядження начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики ОСОБА_1 або про підпорядкування останньому цей наказ не містить.

Не містять таких відомостей і долучені до матеріалів справи телеграми, якими у подальшому продовжувався строк відрядження ОСОБА_2 .

У матеріалах справи відсутній наказ, розпорядження чи інший документ, яким солдата ОСОБА_2 було передано у підпорядкування ОСОБА_1 , визначено останнього відповідальним за облік, контроль місця перебування, дотримання ОСОБА_2 розпорядку дня чи несення ним служби.

З оглянутої посадової інструкції №2348 начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики також не вбачається обов`язку щодо контролю за місцем перебування особового складу.

Сам по собі встановлений матеріалами справи факт виконання ОСОБА_2 ремонтних та відновлювальних робіт у приміщеннях інформаційно-комунікаційного вузла не свідчить про виникнення відносин службового підпорядкування між ним та начальником служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_3 на те, що військовослужбовці, які виконували відповідні роботи, «відряджались службою інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики», саме по собі не підтверджує того, що ОСОБА_2 перебував у безпосередньому чи тимчасовому службовому підпорядкуванні ОСОБА_1 , оскільки такі пояснення не підтверджені відповідним наказом, розпорядженням чи іншим документом, який би визначав обсяг повноважень ОСОБА_1 щодо цього військовослужбовця.

При цьому з самого протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 стверджував що йому невідомий строк відрядження ОСОБА_2 , оскільки він не клопотав про його відрядження та продовження строків такого відрядження.

Матеріалами справи не встановлено, що саме ОСОБА_1 здійснював щоденний облік ОСОБА_2 , перевіряв його наявність у казармі, контролював прибуття та вибуття з місця проживання, вів облік його присутності на виконанні робіт або був зобов`язаний одержувати відповідні відомості від інших військовослужбовців.

Натомість із протоколу вбачається, що про відсутність ОСОБА_2 після 01.04.2026 стало відомо військовослужбовцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживали разом із ним у казармі.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначені військовослужбовці повідомили ОСОБА_1 про відсутність ОСОБА_2 , а сам протокол містить твердження ОСОБА_1 про те, що про самовільне залишення місця служби ОСОБА_2 йому ніхто не доповідав.

Доказів того, що ОСОБА_1 іншим шляхом отримав інформацію про самовільне залишення ОСОБА_2 місця служби та, усвідомлюючи цей факт, умисно не здійснив відповідної доповіді, матеріали справи також не містять.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 умисної форми вини, яка є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-16 КУпАП.

В протоколі та долучених до нього матеріалах не зазначено конкретної норми посадової інструкції, наказу чи іншого розпорядчого документа, яка б покладала на ОСОБА_1 обов`язок здійснювати контроль за місцем перебування всіх військовослужбовців, відряджених до Національної академії, незалежно від їх службового підпорядкування, або персонально контролювати місце перебування солдата ОСОБА_2 .

Крім цього, суд звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення належним чином не розкрито об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

Так, відповідно до змісту протоколу, бездіяльність ОСОБА_1 полягала у нездійсненні ним доповіді старшому командиру (начальнику) про самовільне залишення місця служби солдатом ОСОБА_2 .

Водночас диспозиція ст. 172-16 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за умисне невжиття заходів щодо припинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також за інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків.

Однак у протоколі не конкретизовано, до якої саме із передбачених диспозицією ст. 172-16 КУпАП форм об`єктивної сторони віднесено інкриміновану ОСОБА_1 бездіяльність.

Протокол не містить належної конкретизації того, який саме службовий обов`язок не виконав ОСОБА_1 , у чому конкретно полягало його протиправне невиконання та якою нормою такий обов`язок був покладений саме на нього, а тому об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП, у протоколі належним чином не розкрита.

Відтак суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи той факт, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе не інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, суд вважає за необхідне відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.172-16 КУпАП закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст.280,283 КУпАП

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-16 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя З.М. Коліщук