Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №309/181/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/181/26

Провадження № 1-кс/309/397/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 20 серпня 2026 року про закриття кримінального провадження ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , через свого представника — адвоката ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області зі скаргою на постанову дізнавача СД Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 20.08.2026 року про закриття кримінального провадження.

На обґрунтування поданої скарги Потерпіла ОСОБА_4 та її представник — адвокат ОСОБА_3 зазначили, що оскаржувана постанова дізнавача сектору дізнання Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 20.08.2026 року про закриття кримінального провадження №12025078050000185 є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки досудове розслідування проведено без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної правової оцінки наявних доказів та з прямим порушенням вимог ст. 2, 9, 28, 40-1, 91, 93, 110 КПК України.

Доводи скаржника та її представника зводяться до наступного.

Скаржник вказує, що ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 від 16.03.2026 року у справі №309/876/26 дізнавача було зобов`язано задовольнити клопотання Потерпілої про призначення у кримінальному провадженні повторної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів (давності виготовлення розписки від 25.11.2022 року), а також зобов`язано витребувати оригінал вказаної розписки. На виконання цієї ухвали дізнавач отримала судове рішення про тимчасовий доступ до речей і документів ОСОБА_7 .

Проте, після отримання письмових пояснень від ОСОБА_7 про те, що він нібито не пам`ятає місцезнаходження оригіналу розписки у зв`язку з погіршенням пам`яті, орган досудового розслідування припинив будь-які пошукові дії. Скаржник вважає такі пояснення ОСОБА_7 умисним ухиленням від процесуальних обов`язків, оскільки раніше він особисто подавав цей оригінал для проведення первинної експертизи та долучав його копію до цивільного позову. При цьому дізнавачем не було вжито жодних інших передбачених КПК України заходів для встановлення фактичної долі та відшукання документа: не проведено допит ОСОБА_7 з цього приводу, не надано письмових доручень оперативним підрозділам у порядку ст. 40-1 КПК України та не вирішено питання щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку. Таким чином, ухвала слідчого судді від 16.03.2026 року в частині проведення повторної та технічної експертиз залишилася невиконаною.

Представник скаржника наголошує, що в матеріалах кримінального провадження містяться детальні та належні докази, які повністю виключають факт перебування ОСОБА_4 у місті Хуст 25.11.2022 року та підписання нею будь-яких боргових зобов`язань, однак вказаним документам дізнавачем не надано жодної правової оцінки в оскаржуваній постанові. Зокрема, поза увагою органу дізнання залишилися:

Довідка від 08.07.2025 року №1913/04 з доданим витягом з журналу обліку робочого часу за листопад 2022 року, з яких вбачається, що ОСОБА_4 25.11.2022 року відпрацювала повноцінний робочий день і перебувала на робочому місці в місті Мукачево з 08:00 до 17:00 години;

Письмова заява ОСОБА_8 та скріншоти з електронного чату, які підтверджують перебування Потерпілої на тренуванні з танців у місті Мукачево того ж дня з 18:00 до 20:00 години;

Відомості оператора мобільного зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про трафік та геолокацію мобільного термінала Потерпілої за 25.11.2022 року, отримані в межах цивільної справи №309/2140/25, які беззаперечно доводять, що ОСОБА_4 протягом усіх 24 годин вказаної доби безперервно перебувала в місті Мукачево та не мала телефонних з`єднань із ОСОБА_7 ;

Банківські виписки з чотирьох рахунків Потерпілої за 25.11.2022 року, які підтверджують відсутність будь-яких безготівкових надходжень у розмірі 107 000,00 доларів США.

На думку скаржника, сукупність цих доказів повністю спростовує факт укладення правочину та підписання розписки, що свідчить про однобічність висновків дізнавача. Потерпіла вказує на порушення розумних строків та затягування розслідування, оскільки дізнавачем ОСОБА_5 раніше було задоволено клопотання Потерпілої та винесено постанови про витребування відомостей про доходи ОСОБА_7 за період з 2019 по 2024 роки з ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також постанову від 24.02.2026 року про викликання та допит ОСОБА_7 з метою встановлення обставин походження та передачі коштів. Незважаючи на це, протягом тривалого часу жодне з вказаних власних процесуальних рішень дізнавачем виконано не було, відповідний запит до податкового органу не направлявся, а допит особи не проведено.

Скаржник вважає безпідставним обґрунтування законності закриття справи посиланням на висновок первинної судово-почеркознавчої експертизи від 17.10.2025 року №СЕ-19/107-25/12550-ПЧ (експерт ОСОБА_9 ), оскільки вказане дослідження було проведене з істотними порушеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій. Зокрема, експертом узагальнено описано порівняльні матеріали; як «вільні зразки» помилково визначено документи, які за часом складання (після червня 2025 року) є «умовно-вільними»; дослідження проведено за наявності лише 2 (двох) реальних вільних зразків підпису замість мінімально необхідних 15 документів; при цьому всі порівняльні матеріали були надані ОСОБА_7 , тоді як відібрати чисті вільні зразки підпису безпосередньо у Потерпілої, незважаючи на її письмову готовність, дізнавач відмовилася.

Скаржник зазначає, що дізнавач в оскаржуваній постанові вибірково та неповно процитувала визначення «офіційного документа», закріплене у Примітці до ст. 358 КК України, залишивши поза увагою правову позицію Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі №701/1114/16-к. Відповідно до вказаних норм, офіційним є документ, який містить зафіксовану інформацію, що здатна спричинити наслідки правового характеру або може бути використана як документ-доказ у правозастосовній діяльності. Оскільки спірна підроблена розписка була використана ОСОБА_7 як штучний доказ у цивільній справі №309/2140/25 і на її підставі ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.06.2025 року вже накладено арешт на все майно Потерпілої, цей документ повністю набув ознак предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України. Відтак, висновок дізнавача про виключно цивільний характер спору є безпідставним.

Враховуючи викладене, Потерпіла ОСОБА_4 та її представник просять суд визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови від 20.08.2026 року через несвоєчасне отримання її копії, поновити пропущений строк, скасувати постанову дізнавача ОСОБА_5 від 20.08.2026 року про закриття кримінального провадження №12025078050000185 та зобов`язати орган досудового розслідування відновити розслідування.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тексту скарги, наполягав на відновленні розслідування. Додатково просив поновити строк на оскарження, оскільки копію постанови скаржник отримала електронною поштою лише 26.08.2026 року.

Дізнавач ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, про місце і час розгляду клопотання належним чином була повідомлена, її неявка не є перешкодою у вирішенні даної скарги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та оригінал матеріалів кримінального провадження №12025078050000185, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарга на рішення дізнавача може бути подана протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Проте, якщо рішення оформлюється постановою, строк починається з дня отримання особою її копії. Оскільки оскаржувана постанова винесена 20.08.2026 року, а скаржник отримала її на електронну пошту 26.08.2026 року , строк для оскарження закінчувався 05.09.2026 року. Скарга подана 02.09.2026 року, тобто в межах строку з моменту отримання копії. Для усунення будь-яких процесуальних сумнівів, пропущений строк підлягає поновленню.

Слідчий суддя зазначає, що згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Закриття справи є підсумковим процесуальним рішенням, яке приймається після виконання всіх необхідних і можливих слідчих дій.

Оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови дізнавача про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, слідчий суддя виходить з наступного матеріально-правового аналізу.

Диспозиція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа. Обов`язковою ознакою складу цього злочину, що відноситься до його предмета, є те, що підроблений документ, який використовується, повинен мати статус офіційного документа.

Відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Аналіз зазначеної норми права свідчить, що для визнання документа офіційним він повинен одночасно відповідати двом критеріям:

Юридичному (функціональному) — здатність документа зумовлювати виникнення, зміну чи припинення юридичних прав та обов`язків, або служити доказом у правозастосовній діяльності.

Суб`єктивному (джерелу походження) — документ має бути складений, виданий чи посвідчений належним, уповноваженим на те суб`єктом (компетентною службовою особою або громадянином, якому закон спеціально делегував таке право у зв`язку з його професійною чи службовою діяльністю, наприклад: нотаріус, лікар, експерт, аудитор тощо).

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, предметом дослідження є боргова розписка від 25.11.2022 року, укладена в простій письмовій формі між двома фізичними особами — ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яка засвідчує факт передачі грошових коштів у позику.

Слідчий суддя зазначає, що за своєю правовою природою розписка є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи чек-лист виконання умов договору та власне факт отримання грошей (ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України). Тобто цей документ є вираженням приватного волевиявлення двох фізичних осіб, які діють як рівноправні суб`єкти цивільних правовідносин на основі свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України).

Приватні особи (громадяни), які складають та підписують таку розписку, не наділені законом владними, управлінськими чи спеціальними делегованими повноваженнями на видачу офіційних документів. Чинне законодавство України не містить норм, які б надавали право або покладали обов`язок на пересічного громадянина у зв`язку з його «професійною чи службовою діяльністю» складати офіційні документи від імені самого себе як приватної особи.

Дана правова позиція є усталеною та послідовною у практиці вищих судових інстанцій. Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах (зокрема, у справах № 461/7315/15-к, № 701/1114/16-к,) неодноразово наголошував, що документ, який походить від приватної особи і фіксує виключно приватні цивільно-правові зобов`язання сторін, не набуває статусу офіційного документа, оскільки критерій джерела його походження (суб`єктивний критерій) не відповідає вимогам Примітки до ст. 358 КК України.

Твердження скаржника про те, що розписка набула статусу офіційного документа через те, що вона «використовується як документ-доказ у правозастосовній діяльності», базується на хибному, вибірковому тлумаченні закону.

Сама по собі подача приватного документа до суду в якості доказу не змінює його правової природи та не перетворює його автоматично на офіційний документ у розумінні кримінального закону. У цивільному процесі розписка залишається письмовим доказом приватного походження, достовірність та чинність якого підлягає перевірці судом, що розглядає цивільну справу, за правилами цивільного судочинства.

Якщо припустити логіку скаржника, то будь-який приватний лист, щоденник, записка чи внутрішня побутова домовленість, подана стороною до суду, набували б статусу офіційного документа, що призвело б до безпідставного розширення меж кримінальної відповідальності та підміни цивільно-правових інститутів інструментами кримінального переслідування.

Таким чином, оскільки боргова розписка від 25.11.2022 року, укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , не є офіційним документом, у діях щодо її ймовірного підроблення чи подальшого використання відсутній об`єктивний предмет кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.

Відповідно до теорії кримінального права, відсутність хоча б одного з обов`язкових елементів складу злочину (в даному випадку — предмета злочину) безальтернативно свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення в цілому.

З огляду на викладене, дізнавач ОСОБА_5 , встановивши під час розслідування, що конфлікт сторін концентрується виключно навколо цивільного договору позики та приватної розписки, дійшла абсолютно правомірного та законного висновку про необхідність закриття провадження за п. 2) ч. 1 ст. 284 КПК України. Спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо дійсності підпису, факту передачі 107 000,00 дол. США та правомірності накладення арешту на майно є класичним майновим спором, який підлягає вирішенню судом виключно в порядку цивільного, а не кримінального судочинства.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що постанова дізнавача ОСОБА_5 від 20.08.2026 року про закриття кримінального провадження №12025078050000185 є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та такою, що відповідає вимогам КПК України. Підстав для її скасування не встановлено, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя ,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_4 строк для звернення до суду з скаргою на постанову дізнавача СД Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 20 серпня 2026 року про закриття кримінального провадження

В задоволенні скарги ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 20 серпня 2026 року про закриття кримінального провадження – відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 17 вересня 2026 р.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1