Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №309/2608/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2608/26

Провадження № 3/309/658/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Кемінь В.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Томилівка, Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в ТОВ «Европа+», раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2026 року о 17 год. 30 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д.н.п. Яблунівка) в межах контрольованого прикордонного району на ок.н.п. Велятино ((територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 151 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

17 липня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про закриття провадження у даній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, де зазначено, що фактичні дані справи та наявні у ній докази не підтверджують викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 341828 від 23.06.2026 версії події. Ніякого умислу щодо перетину кордону у нього не було, як і не було спроби перетину кордону. ОСОБА_1 вказує, що матеріали адміністративної справи не містять належних, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували вчинення ним будь-яких конкретних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України. Реальною метою його перебування у Хустському районі Закарпатської області є виключно відпочинок на території України. Обґрунтовуючи відсутність вини та протиправного умислу, у клопотанні про закриття провадження ОСОБА_1 розкриває недоведеність фактів, викладених у протоколі серії ЗхРУ № 341828 від 23.06.2026 року, а також висвітлює істотні процесуальні порушення, яких припустилися службові особи ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_1 прикордонного загону. Зокрема, у клопотанні зазначається про відсутність належних метричних даних у схемі затримання, суб`єктивність рапорту солдата ОСОБА_2 , позбавлення права на захист, заперечення факту перебування біля лінії кордону та підтвердження суто туристичної мети поїздки до с. Шаян. Також у клопотанні наведено факт направлення заяви від 14.07.2026 до Територіального управління ДБР у м. Львів про вчинення службовими особами прикордонної служби кримінальних правопорушень за ч.1 ст.365, ч.1 ст.366 КК України. З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про закриття справи, ОСОБА_1 додав письмові докази: Лист Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові (Шостий слідчий відділ з дислокацією у м.Ужгород) від 30.07.2026; Заяву про призначення та проведення службового розслідування від 04.08.2026 року; Лист Адміністрації Державної прикордонної служби України №02.1/1-8447/16853 від 10.08.2026; ІНФОРМАЦІЯ_5 №02.1/М-368/477 від 14.08.2026; Заяву про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.214 КПК України від 11.08.2026 року.

Крім того, в якості доказів обставин, викладених у заяві про закриття провадження ОСОБА_1 додав наступні документи:

- посадковий документ №651-Е1-2181112-1706 на поїзд №039ПБ сполученням «Запоріжжя-Солотвино» від 17 червня 2026, відповідно до якого здійснився рух ОСОБА_3 від станції «Біла Церква» до станції «Хуст» (дата відправлення: 23.06.2026 о 01:52, дата прибуття: 23.06.2026 о 16:36, вагон 11К, місце 36).

- зворотний посадковий документ №696-Е1-2118239-1006 на поїзд №107ЛА сполученням «Солотвино-Київ-Пасажирський»» від 10 червня 2026, придбаний заздалегідь на ім`я ОСОБА_3 , передбачав виїзд зі станції «Хуст» 29 червня 2026 року о 21:14 із прибуттям до станції «Київ-Пасажирський» 30 червня 2026 року об 11:38, вагон №4, місце №33. Наявність зворотного квитка на 29 червня безпосередньо доводить намір повернутися до місця постійного проживання та повністю невілює твердження прикордонного наяду про «спробу втечі чи пошук маршрутів для незаконного перетину державного кордону».

-офіційне бронювання та здійснена передоплата житла в гостьовому будинку «Sandal» за адресою: 90457, Закарпатська область Хустський район, с. Шаян, вул. Центральна, на період відпочинку з 23 по 29 червня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією №8414-8762-1389-6375 про здійснення передоплати за проживання від 11.05.2026 та електронне листування.

Зазначив, що протягом усього часу подорожі, починаючи від посадки у потяг, під час руху в таксі, при безпідставній зупинці на блокпості і завершуючи перебуванням у приміщенні ВІПС «Велятино» разом з ОСОБА_1 перебувала громадянка ОСОБА_4 . Спільна подорож та її виключно туристична мета беззаперечно підтверджується також проїзними документами на ім`я ОСОБА_4 , які повністю збігаються за датами, рейсами та напрямками руху ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, доходжу наступного висновку.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Положенням ст.280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП характеризується умисною формою вини.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Також при розгляді даної справи суд враховує наступне.

24.02.2022 року в України на підставі указу Президента України №64/2022, введено воєнний стан.

А указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено в Україна загальну мобілізацію.

З моменту введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, спроби незаконного перетину державного кордону України з країнами ЄС в абсолютній більшості випадків здійснюються особами саме з метою уникнення такої мобілізації. При цьому мотиви можуть бути різними як то страх за своє життя, небажання воювати (пацифізм) тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення особи, в тому числі і щодо вчинення адміністративного правопорушення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Сам обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: у т.ч. місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення.

При цьому під формулюванням порушення (суть) розуміється короткий виклад тексту диспозиції правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула звинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого діяння, а юридичне формулювання (формула та формулювання) - це правова модель діяння, вказівка на правові норми, порушення яких інкримінується особі.

У той же час, підставами застосування норми закону є скоєння діяння, фактичні обставини якого й зумовлюють її вибір. Коли фактичні обставини діяння й норма права, яка передбачає відповідальність за його скоєння, встановлені правильно, однак неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент порушення, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, указівка на сам закон, то таке застосування закону про відповідальність є незаконним.

Адже, юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові, як-то: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання Суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже під час провадження у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи.

Тим самим, такий недолік автоматично незалежно від доданих до справи матеріалів тягне за собою закриття провадження на підставі п. 1.ст. 247 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП працівниками відділу прикордонної служби прикордонного загону Державної прикордонної служби України додано: протокол про адміністративне затримання від 23.06.2026; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 23.06.2026; рапорт інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) ОСОБА_5 від 23.06.2026; схему затримання на напрямку 151 прикордонного знаку ок. Велятино 1 (одного) гр. України 23 червня 2026 року; довідку щодо затримання одного громадянина України на ділянці відповідальності віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 23.06.2026 року; заяву на отримання електронних повісток від 23.06.2026; копії паспорта гр. України, копії військово-облікових документів.

Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні ІНФОРМАЦІЯ_1 , суддя вважає, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.

У даному випадку вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП. ОСОБА_1 прибув до м.Хуст разом зі своєю дівчиною з метою відпочинку на території Закарпатської області та був затриманий.

Згідно Довідки про результати затримання 1-го гр.України на ділянці відповідальності віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 23.06.2026 року вбачається, що в ході опитування гр. України ОСОБА_1 стало відомо, що останній являється мешканцем м.Біла Церква, Київської області. Від початку червня планував здійснити незаконний перетин ДКУ через що, через різні форуми та соціальні мережі підшукував імовірні маршрути руху до ДКУ. Тиждень тому в мобільному додатку «ТікТок» вищезазначений натрапив на один із відеозаписів, де був вказаний скріншот з мобільного додатку «GoogleMaps» із нанесеним маршрутом руху до ДКУ гірською місцевістю в районі н.п. Шаян, Закарпатської області (попередньо маршрут видалив з мобільного телефону) . У зв`язку із чим ОСОБА_6 вирішив потрапити до вищезазначеного пункту під легендою відпочинку. Так притримуючись вищезазначеного наміру 23.06.2026 року близько 16:30, ОСОБА_6 , прибув поїздом сполучення «Київ-Солотвино» з м. Київ до м. Хуст, в подальшому скориставшись послугами таксі попрямував у напрямку н.п. Шаян, де в подальшому був виявлений та затриманий п/н «КрП» на околиці н.п. Велятино. Під час опитування затриманий поводив себе зухвало та не йшов на контакт з представниками правоохоронних органів, намагався створити конфліктну ситуацію. Путався у своїх поясненнях та притримувався заздалегідь підготовленої легенди.

Дані обставини викладені працівниками прикордонної служби спростовуються наданими доказами ОСОБА_1 , а саме мета приїзду підтверджена бронювання житла в гостьовому будинку «Sandal», копіями посадкових документів та зворотних посадкових документів.

Крім того ОСОБА_1 додано до матеріалів справи копію ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2026 року у справі №308/12466/26 (провадження №1-кс/308/5282/26), відповідно до якої задоволено скаргу адвоката Фатаєва Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подану на протиправну бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львів (Шостий слідчий відділ з дислокацією у м. Ужгород); Зобов`язано уповноважених осіб Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР у м. Львів внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.08.2026 року в порядку ст.214 КПК України та розпочати досудове розслідування.

За встановлених обставин, суд вважає, що матеріалами справи не встановлена мета та мотиви для спроби незаконного перетину державного кордону. Відтак на думку суду саме по собі перебування ОСОБА_1 на території м.Хуст та с.Шаян, яке знаходиться в межах контрольованого прикордонного району, не є достатнім для підтвердження його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена згідно критерію «поза розумним сумнівом».

Долучена до матеріалів справи «Схема затримання на напрямку 151 прикордонного ознаку ок. Велятино 1 (одного) гр. України 23 червня 2026 року» відображає виключно загальну місцевість та географічне розташування населеного пункту й умовних прикордонних знаків. Даний документ позбавлений будь-яких числових показників, позначок із кілометражами чи точних географічних координат, які б вказували на конкретну відстань від місця фактичного перебування до лінії державного кордону України. Сама по собі схема підтверджує виключно знаходження громадянина України на території прикордонного району в межах суверенної території України. Перебування громадянина України у прикордонній зоні не є адміністративно чи кримінально караним діянням і жодним чином не свідчить про наявність умислу чи безпосередньої спроби здійснити незаконний перехід державного кордону.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому відповідно до змісту ст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, - закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Кемінь В. Д.