Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №708/781/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/613/26 Справа № 708/781/26 Категорія: ст. 124 КУпАПГоловуючий у І інстанції Попельнюх А. О. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення заапеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , не працевлаштованого,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 665,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 05.06.2026 о 09:40 год в м. Чигирині по автодорозі Р-10 керував транспортним засобом Fiat Florino, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем марки Toyota корола версо, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдав матеріальних збитків. Водій порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати в частині призначеного адміністративного стягнення та призначити нове стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Апелянт вважає постанову невмотивованою, несправедливою та такою, що постановлена з порушенням вимог ст. 33 КУпАП України щодо індивідуалізації відповідальності, принципів пропорційності юридичної відповідальності та рівності громадян перед законом і судом.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції прямо зазначив у постанові про відсутність пом`якшуючих чи обтяжуючих його відповідальність обставин. Окрім цього, ОСОБА_1 протягом останнього року до адміністративної відповідальності не притягувався, внаслідок аварії жоден з учасників дорожнього руху не отримав тілесних ушкоджень, а майнова шкода обмежилась пошкодженням транспортних засобів.

ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на запис з відеореєстратора його автомобіля, що долучений до матеріалів справи та просить дослідити його у судовому засіданні. Вказує, що зафіксований на відеозаписі маневр не мав ознак грубого, свідомо небезпечного порушення Правил дорожнього руху, а був обумовлений спробою завершити раніше розпочатий рух з випередженням, оскільки зустрічний транспортний засіб з`явився в полі зору неочікувано пізно.

За таких умов вважає застосування до нього найсуворішого виду покарання на максимальний строк передбачений статтею 124 КУпАП необґрунтованим.

Апелянт не заперечує наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи про стан крайньої необхідності мали на меті довести перед судом його ненавмисне створення небезпечної дорожньої ситуації, проте без кваліфікованого адвоката Лобас В.О. не зміг самостійно донести до суду його позицію.

Вказує також, що іншим учасником цієї ж дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 також було вчинено правопорушення, яке кваліфіковано за ст. 124 КУпАП України, проте судом для нього призначено мінімальне покарання. Звертає увагу, що така диспропорція у застосуванні заходу відповідальності не має розумного обґрунтування і суперечить статтям 24 та 139 Конституції України.

Заслухавши думку Лобаса В.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, та потерпілого ОСОБА_2 , який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 13.3. ПДР визначено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Вважаю, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про винуватість у ДТП ОСОБА_1 тому відсутні підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, як про це просить апелянт.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 684440 від 05.06.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, та відповідно до якого ОСОБА_1 05.06.2026 року о 09 год. 40 хв. в м. Чигирин по автодорозі Р 10-01 керував транспортним засобом Fiat Florino, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем марки Toyota корола версо, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдав матеріальних збитків, травмованих немає, чим порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху – порушення правил зустрічного роз`їзду, відповідальність передбачена за ст. 124 КУпАП.

- даними реєстраційної картки Черкаського РУП ГУНП про вчинену ДТП від 05.06.2026;

- даними схеми місця ДТП від 05.06.2026 на якій зафіксовано розташування автомобілів, місце зіткнення, пошкодження транспортних засобів;

- даними письмових пояснень ОСОБА_1 , згідно яких 05.06.2026 він рухався на своєму автомобілі Fiat Florino, д.н.з. НОМЕР_1 з ОСОБА_3 по трасі повз м. Чигирин в напрямку в м. Умань. Проїжджаючи поворот на Новий Чигирин він побачив як назустріч по іншій трасі їде автомобіль Toyota, який об`їжджав ями. Побачивши небезпеку ОСОБА_1 почав гальмувати, з метою уникнути зіткнення в останній момент здійснив маневр ліворуч, але через рух автомобілів та коротку дистанцію між ними уникнути зіткнення не вдалося.;

- даними письмових пояснень ОСОБА_2 , у яких вказує, що 05.06.2026 рухався на автомобілі Toyota Corolla по трасі Р10, під`їжджаючи до поворота на Новий Чигирин побачив, як автомобіль Fiat обганяє інший автомобіль. Транспортні засоби рухались посередині проїзної частини, коли ОСОБА_2 побачив як автомобіль Fiat їде на нього. ОСОБА_2 почав здійснювати маневр праворуч, проте уникнути зіткнення не вдалося через швидкість автівок та малу дистанцію між ними. У зв`язку з обгоном т.з. Fiat опинився посеред проїжджої частини тому і відбулось зіткнення.;

- даними письмових пояснень ОСОБА_4 , яка 05.06.2026 їхала на автомобілі Toyota з її чоловіком в напрямок м. Чигирин. ОСОБА_4 побачила, що назустріч їде автомобіль Fiat, який на повороті здійснював обгін іншого транспортного засобу. Оскільки ОСОБА_2 здійснював об`їзд ям, а Fiat обганяв автомобіль, то обидва транспортні засоби зупинились посередині дороги.;

- даними письмових пояснень ОСОБА_3 , який 05.06.2026 близько 12:00 спільно з ОСОБА_1 рухались в автомобілі Fiat Florino днз НОМЕР_1 автодорогою Р10 в напрямку м. Черкаси. Рухаючись своєю стороною автодороги їм назустріч виїхав автомобіль марки Toyota, з метою уникнення зіткнення ОСОБА_1 звернув ліворуч, однак через недостатню відстань уникнути ДТП не вдалось, оскільки автомобіль Toyota різко звернув праворуч;

- даними відеозапису подій з відеореєстратора автомобіля ОСОБА_1 , повторно досліджений апеляційним судом.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З огляду на викладене, вважаю, що доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки з досліджених судом доказів вбачається грубе порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме п. 13.3 ПДР України.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду є незаконною, прийнятою з недотриманням норм процесуального та матеріального права, є безпідставними, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суд відповідно до ст.ст.245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дотримався вимог закону, вказуючи про відсутність пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин. При накладенні адміністративного стягнення було дотримано вимог ст.33 КУпАП, оскільки суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Варто зазначити, у розділі 1 «Загальні положення» ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3); кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила (п. 1.4).

Суд першої інстанції вірно встановив, що до моменту вчинення ДТП ОСОБА_1 також рухався з перевищенням меж допустимої швидкості руху. Водій продовжував рух з перевищенням швидкості, після виникнення небезпеки руху не гальмував, а натомість виїхав на зустрічну смугу. Тому твердження ОСОБА_1 про відсутність у його маневрі ознак грубого, несвідомого порушення ПДР є помилковим і спростовується відеозаписом із відеореєстратора автомобіля Fiat.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази суд вірно обрав для ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення.

ОСОБА_1 не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, іншим транспортним засобом, що рухався безпосередньо на зустріч ОСОБА_1 , і до моменту зіткнення він не вчинив жодних дій для зменшення швидкості руху чи повної зупинки автомобіля.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 мав можливість уникнути зіткнення шляхом зміни напрямку руху автомобіля під його керуванням без виїзду на зустрічну смугу руху, оскільки з правої сторони відносно його напрямку руху було достатньо вільного місця для уникнення зіткнення. В ході апеляційного провадження доказів, що спростовують дані обставини надано не було.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.

З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно. Вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ст. 124 КУпАП кваліфіковані вірно.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова Чигиринського районного суду Черкаської області 21 липня 2026 року, є законною та обґрунтованою, а підстави для її зміни в частині пом`якшення адміністративного стягнення, як того просить апелянт - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и в :

Постанову Чигиринського районного суду Черкаської області 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В.Биба