Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №705/2360/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/616/26 Справа № 705/2360/26 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, що 30.03.2026 року о 05 год. 00 хв. в с. Пугачівка по вул. Шевченка, повторно керував автомобілем ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився на місці та у лікарні, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.

В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та невмотивованою, суд першої інстанції не виконав обов`язку щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки доводам сторони захисту. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, що всупереч вимог статтей 245, 252 та 280 КУпАП суд не перевірив наведені його захисником доводи, не навів мотивів їх відхилення, а фактично погодився з версією подій, викладених органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення.

У постанові було зазначено нові фактичні обставини самостійно доповнені судом, зокрема те, що нібито транспортний засіб ОСОБА_1 не реагував на проблискові маячки службового автомобіля поліції. Дана обставина не зазначена у жодному процесуальному документі.

Апелянт вказує, що матеріали справи не містять доказів правомірності зупинки його транспортного засобу, оскільки відсутній факт порушення ПДР. Крім цього працівник поліції не представився, не назвав причину зупинки та законної підстави для її здійснення. За таких обставин огляд водія на стан сп`яніння не може вважатися законним.

Поліцейськими всупереч вимог Інструкції №1395 не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом з місця події.

Під час зупинки транспортного засобу, в порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеному Інструкцією №1452/735, ОСОБА_1 не роз`яснили які саме ознаки були в нього виявлені, а одразу запропонували пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу. Також ОСОБА_1 не був повідомлений, що відмова від проходження огляду вважається правопорушенням, яке полягає у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, передбачені п. 3 розд. І Інструкції. Лише у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння згадуються такі ознаки: «запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя». Апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення.

Звертає увагу, що повторність адміністративного правопорушення має бути підтверджена належними та допустимими доказами, посилання у протоколі не є доказом наявності цієї обставини.

ОСОБА_1 зазначає, що акт огляду відносно нього складений не був, а направлення на огляд – складено без його участі, що підтверджується відеозаписом з місця подій.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, що, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254-256 КУпАП.

Статтею 252 КупАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах перевірених судом першої інстанції, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Незважаючи на позицію ОСОБА_1 про відсутність його в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення Серія ЕПР №627556 від 30.03.2026 згідно якого вбачається, що 30.03.2026 о 05 год. 18 хв. в с. Пугачівка по вул. Шевченка було зупинено автомобіль ВАЗ 2105 д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , не є військовим, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки та в лікувальному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.;

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у зв`язку з виявленими ознаками – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6810;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до закладу охорони здоров`я Уманська ЦРЛ від 30.03.2026;

- диску з відеозаписом з місця подій, повторно досліджений апеляційним судом;

- копії постанови від 03 вересня 2025 року Уманського міськрайонного суду Черкаської області, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Переглянутий відеозапис дає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом першої інстанції повно дослідив встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив обґрунтований та вмотивований висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

Будь яких порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції чи КУпАП, які б слугували підставою для скасування постанови місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.

Апелянт вказує про використання судом першої інстанції факту, що не зазначений у жодному процесуальному документі: «транспортний засіб не реагував на проблискові маячки службового автомобіля». Проте дане твердження є помилковим, спростовується відеозаписом з бодікамери поліцейського та не впливає на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Твердження апелянта про відсутність правомірності зупинки його транспортного засобу через відсутність факту порушення ПДР апеляційний суд відхиляє, оскільки ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що всупереч вимогам Інструкції №1395 інспектором водію не було роз`яснено права і обов`язки водія, передбачені статтею 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про роз`яснення особі її прав і обов`язків, а також надається можливість надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. За таких обставин посилання апелянта на цю обставину не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Тому твердження ОСОБА_1 про відсутність конкретних ознак алкогольного сп`яніння є помилковим, оскільки в протоколі серії ЕПР1 №627556 зазначено «різкий запах алкоголю з ротової порожнини».

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Биба