Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №289/506/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 289/506/26 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.

Категорія 69 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Мельника О. В., в м. Радомишль

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.16 березня 2026 року ОСОБА_2 (далі також позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення аліментів на утримання дітей.

2.Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року та мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні.

3.Позивач зазначала, що відповідач є працездатним, має постійне місце роботи, дохід і статус адвоката, а тому спроможний матеріально забезпечувати дітей. З огляду на потребу забезпечення дітям належного рівня життя та гармонійного розвитку ОСОБА_2 просила стягнути із ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі по 10 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

4Рішенням від 03 червня 2026 року Радомишльський районний суд Житомирської області позов ОСОБА_2 задовольнив частково та стягнув із відповідача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі по 7 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття

5Рішення мотивовано тим, що діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, а відповідач, як батько дітей, зобов`язаний брати участь у їх матеріальному забезпеченні.

6Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід за основним місцем роботи, має статус адвоката, а тому спроможний сплачувати аліменти у розмірі по 7 000,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

7ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та 03 липня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу через підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».

8В апеляційній скарзі просить «скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.06.2026 та прийняти нове, яким встановити стягнення на користь позивача аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 у розмірі 3 512 грн та ОСОБА_3 у розмірі 3 512 грн, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону. Прийняти до розгляду та оцінки при прийнятті рішення нові докази, а саме: рахунок про оплату електроенергії; довідку про доходи за період квітень-червень 2026 року».

9Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінив докази щодо доходів відповідача та дійшов помилкового висновку про його спроможність сплачувати аліменти у розмірі по 7 000,00 грн на кожну дитину щомісячно.

10Відповідач зазначає, що суд безпідставно врахував його статус адвоката як доказ отримання додаткового стабільного доходу від адвокатської діяльності, хоча належних доказів фактичного отримання ним доходу від такої діяльності позивач не надала.

11Також ОСОБА_1 посилається на те, що його офіційний дохід підтверджений довідкою з місця роботи, а подані ним податкові декларації не містять відомостей про отримання доходу від незалежної професійної або підприємницької діяльності.

12Крім того, відповідач вказує, що він добровільно перераховував кошти на утримання дітей на відкриті для них банківські рахунки, однак суд першої інстанції цим обставинам належної оцінки не надав.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

13Відзив від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

14Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 289/506/26: ОСОБА_5 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

1510 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року у справі № 289/506/26.

16Цією ж ухвалою витребувано з Радомишльського районного суду Житомирської області матеріали справи № 289/506/26 та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу.

17Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України.

18Суд апеляційної інстанції, врахувавши предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1909 жовтня 2010 року у місті Радомишлі Житомирської області у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 21 жовтня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 166 (а.с.7).

20ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Радомишлі Житомирської області у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03 червня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 76 (а.с.8).

21ОСОБА_2 разом із дітьми сином ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 369, виданою 16 грудня 2025 року приватним підприємством «Житлоремсервіс-9» (а.с.9).

22Закатюк О. А. має право на зайняття адвокатською діяльністю та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України Національної асоціації адвокатів України, відповідно до яких він обліковується у Раді адвокатів Житомирської області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001264 видане 06 грудня 2021 року на підставі рішення № 11/2/5 від 12 листопада 2021 року (а.с.13).

23З 01 січня 2026 року ОСОБА_1 займає посаду начальника юридичної служби Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району, за якою встановлено посадовий оклад у розмірі 6 836,00 грн, що підтверджується витягом з наказу начальника Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району № 3 від 06 січня 2026 року (а.с.42).

24ОСОБА_1 працює у Макарівській квартирно-експлуатаційній частині району на посаді начальника юридичного відділу та за період з 01 січня 2026 року по 31 березня 2026 року отримав дохід у загальному розмірі 98 089,94 грн, що підтверджується довідкою про доходи № 564/29, виданою 21 квітня 2026 року Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району (а.с.41).

25Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2024 та 2025 роки не містять відомостей про отримання доходу від здійснення незалежної професійної або підприємницької діяльності.

26Водночас до матеріалів справи додані роздруківки з вебсайту «Судова влада» https://court.gov.ua/fair/ про участь відповідача у різних судових справах як представника (адвоката).

27Матеріали справи також містять копії квитанцій про перерахування ОСОБА_1 коштів на банківські рахунки дітей із призначенням платежу «частина аліментів» у сумі від 500 до 1000 грн.

Позиція апеляційного суду

28.Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

29.Оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині визначеного розміру аліментів, суд апеляційної інстанції переглядає рішення саме в цій частині.

30.Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

31.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

32.Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим з огляду на таке.

33.Спір між сторонами у цій справі виник із сімейних правовідносин в частині виконання батьками свого обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей.

34.Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

35.За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом із яким проживає дитина.

36.Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

37.Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

38.Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач як батько дітей зобов`язаний брати участь у їх утриманні, а спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідає обраному позивачем способу захисту.

39.Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів у розмірі по 7 000,00 грн на кожну дитину щомісячно відповідає встановленим обставинам справи та вимогам наведених вище норм Сімейного Кодексу України.

40.Усталеною та послідовною є практика Верховного Суду згідно якої офіційний розмір заробітної плати не є тотожним матеріальному та майновому стану платника аліментів. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний оцінити майновий стан платника в сукупності, зокрема наявність у нього нерухомого та рухомого майна, грошових коштів, майнових прав, а також його фактичні витрати.

41.Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 367/2716/21.

42.Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення

в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

43.Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

44.Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

45.Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

46.Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, обґрунтовано врахував не лише розмір офіційного доходу відповідача за основним місцем роботи, а й його реальні можливості отримувати доходи з інших джерела.

47.Зокрема, судом встановлено, що відповідач, окрім роботи за основним місцем роботи, має статус адвоката та здійснює професійну діяльність, пов`язану з представництвом інтересів осіб у справах різних категорій. Вказані обставини об`єктивно свідчать про наявність у відповідача додаткової професійної діяльності та можливості отримання доходу не лише за основним місцем роботи. Посилання відповідача на те, що він таку діяльність здійснює безкоштовно, що не заборонено законом, не свідчить про відсутність можливості здійснювати таку діяльність на оплатній основі в тому числі для забезпечення належного та достатнього рівня утримання своїх дітей, що є обов`язком батьків відповідно до статті 180 СК України.

48.При цьому сам по собі розмір заробітної плати відповідача за основним місцем роботи не може ототожнюватися з його загальним матеріальним станом та реальними можливостями щодо виконання батьківського обов`язку з утримання дитини. При визначенні розміру аліментів підлягає оцінці сукупність обставин, які характеризують матеріальне становище платника, у тому числі наявність інших джерел доходу та можливість отримання ним додаткового доходу від професійної діяльності.

49.Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі. Зокрема, відповідач не довів наявності на його утриманні непрацездатних осіб, інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, стану здоров`я чи інших об`єктивних обставин, які істотно впливали б на його матеріальне становище та перешкоджали виконанню ним обов`язку щодо належного утримання дітей.

50.Отже, доводи відповідача про необхідність визначення аліментів виключно з урахуванням його заробітної плати за основним місцем роботи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Суд обґрунтовано виходив із сукупності встановлених обставин, зокрема наявності у відповідача статусу адвоката, здійснення ним професійної діяльності та можливості отримання додаткового доходу, а також відсутності доказів, які б підтверджували його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

51.За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідає встановленим обставинам справи, враховує матеріальні можливості відповідача та забезпечує належне виконання ним обов`язку щодо утримання дітей.

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

52.Доводи апеляційної скарги за своєю суттю зводяться до обґрунтування необхідності оцінювати матеріальне становище відповідача при визначенні розміру аліментів виключно на підставі заробітної плати за основним місцем роботи та до тверджень про те, що розмір аліментів у цій справі має бути визначений на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

53.Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки матеріальне становище платника аліментів підлягає оцінці не ізольовано від інших обставин та не виключно з огляду на розмір його заробітної плати за основним місцем роботи, а в сукупності з усіма обставинами, що характеризують його матеріальні можливості, у тому числі з урахуванням наявності іншої професійної діяльності, інших джерел доходу, майна, витрат та інших істотних обставин. Розмір офіційної заробітної плати за основним місцем роботи сам по собі не є вичерпним показником матеріального становища платника та не може автоматично визначати розмір його обов`язку щодо утримання дитини.

54.При цьому встановлений законом мінімальний рекомендований розмір аліментів не є універсальним та наперед визначеним розміром аліментів, який підлягає застосуванню у кожній справі незалежно від конкретних обставин. Такий розмір є законодавчо встановленим орієнтиром та мінімальною гарантією забезпечення права дитини на належне утримання і належний рівень життя, однак не виключає можливості визначення судом аліментів у більшому розмірі з урахуванням матеріального становища обох батьків, потреб дитини та інших обставин, передбачених законом.

55.Інше тлумачення зазначених положень фактично означало б ототожнення мінімальної законодавчої гарантії з належним у кожній конкретній справі розміром аліментів, що суперечить самому принципу індивідуального визначення розміру аліментів залежно від потреб дитини та матеріальних можливостей її батьків.

56.Тому посилання відповідача на необхідність визначення аліментів саме у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не є достатньою підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, належним чином врахував встановлені у справі обставини в їх сукупності, зокрема матеріальне становище відповідача, оцінене не лише з огляду на розмір його заробітної плати за основним місцем роботи, а й з урахуванням інших обставин, що характеризують його матеріальні можливості, а також необхідності забезпечення належного утримання дітей.

57.Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів, а фактично спрямовані на переоцінку встановлених судом обставин та зведення обов`язку відповідача з утримання дітей виключно до розміру його офіційного доходу за основним місцем роботи. Підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.

58.Щодо клопотання відповідача прийняти та оцінити нові докази, суд апеляційної інстанції вважає, що у його задоволені потрібно відмовити з огляду на таке.

59.Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

60.Подані відповідачем в апеляційному проваджені докази на підтвердження його матеріального становища не підлягають прийняттю та оцінці апеляційним судом, оскільки вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та фактично спрямовані на встановлення нових обставин і переоцінку висновків суду першої інстанції щодо матеріального становища відповідача, яке було оцінене судом першої інстанції на підставі тих доказів, які відповідач надав реалізуючи своє право в межах принципів змагальності та диспозитивної судового процесу. Зміна матеріального становища відповідача може бути підставою для зміни розміру аліментів за окремим позову, а не переоцінки висновків суду першої інстанції.

61.Відповідно до частин 1-4 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

62.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

63.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64.Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права із дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

65.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

66.Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

67.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року у справі № 289/506/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, встановлених статтею 389 ЦПК України.

Судді:

О. О. Бондар

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 року.