Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №288/490/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/490/26 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Номер провадження №33/4805/1100/26

Категорія ст.122-4, ст.124, ч.5ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря Хрус С.А., захисника – Іщенко Д.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника Іщенка Дениса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 травня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5 ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП

встановила:

Постановою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП та на нього на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 11 березня 2026 року о 17:31 годині в селі Кам`янка по вулиці Захисників України, 58, ОСОБА_1 , керуючи ТЗ марки ВАЗ 2110 д.н.з. НОМЕР_1 вчинив ДТП. Водій перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на місці події та у медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п. 2.10 ПДР. Вживання водієм ТЗ після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі. Відповідальність передбачена частиною 4 статті 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612536, вбачається що 11 березня 2026 року о 17:31 годині в селі Красногірка по вулиці Шевченка, 8, ОСОБА_1 керував ТЗ будучи позбавленим права керування, повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а. ПДР - Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Відповідальність передбачена: частиною 5 статті 126 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612547, вбачається що 11 березня 2026 року о 17:31 годині в селі Кам`янка по вулиці Захисників України, 58, ОСОБА_1 , керуючи ТЗ марки ВАЗ 2110 д.н.з. НОМЕР_1 вчинив ДТП, після чого покинув місце події, чим порушив п. 2.10.а ПДР. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), до якої причетний водій. Відповідальність передбачена: статтею 122-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612516, вбачається що 11 березня 2026 року о 17:31 годині в селі Кам`янка по вулиці Захисників України, 58, ОСОБА_1 , керуючи ТЗ марки ВАЗ 2110 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував безпечну швидкість руху, дорожню обстановку, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив наїзд на паркан, чим вчинив ДТП з механічними пошкодженнями та матеріальними збитками, чим порушив п.12.1. ПДР. Водій ТЗ не врахував безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан ТЗ. Відповідальність передбачена: статтею 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Іщенко Д.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень, посилаючись на порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом усіх фактичних обставин по справі, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки. Зазначає, що на долученому до матеріалів адміністративної справи диску з відеозаписом, відсутній відеоматеріал на підтвердження факту керування ОСОБА_1 будь якими транспортними засобами. Зазначає, що з наданого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час здійснення ДТП чи до моменту його зупинки поліцейськими. На думку адвоката, до матеріалів справи не додано повних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_1 ДТП, жодного фото чи відео пошкодження заборів не долучено. Також в протоколах не міститься інформація відносно потерпілих чи свідків. Щодо пояснень громадянина ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані, що підтверджують пошкодження його майна, крім того, невідомо який саме автомобіль він бачив в цей день і хто ним керував. Фото-відео матеріалів відбирання пояснень у громадянина ОСОБА_2 відсутні, коли вони були надані невідомо. Вважає, що ні судом, ні поліцією не встановлено розмір шкоди, яку начебто заподіяв ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Зазначає, що дивним є твердження суду, що механічні пошкодження зафіксовані працівниками поліції у встановленому законом порядку, оскільки такі факти відсутні в матеріалах справи. Зазначає, що транспортний засіб ВАЗ 2110 НОМЕР_1 не перебуває у власності ОСОБА_1 . Посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, а тому вважає що згідно з приписами ч.9 ст.266-1 КУпАП процедура огляду є недійсною, а її результати недопустимими доказами. Зазначає, що з протоколів серії ЕПР1 №612516, серії ЕПР1 №612547, серії ЕПР1 №612523 місцем вчинення правопорушення значиться с.Кам`янка, тоді як з протоколу серії ЕПР1 №612536 зазначено перебував в с. Красногірка. Відповідно до відеозапису всі ці протоколи складалися за місцем проживання ОСОБА_1 . Вважає, що наявність різних адрес у протоколах відображає не протиріччя, а різні етапи (місце вчинення ДТП та місце фактичного затримання водія). Зазначене твердження, на думку захисника є помилковим та нелогічним, підтвердження того, що ОСОБА_1 протягом року керував ТЗ будучи позбавленим права керування повторно протягом року матеріали справи не містять, жодної постанови не долучено. Звертає увагу, що суд відмовив у клопотанні захисника про направлення справи на доопрацювання, що обмежило сторону захисту у здійсненні процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст.130 КУпАП.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП.

Відповідно до п.12.1 . Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно п.2.10 а Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5 ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612523 від 11 березня 2026 року, в якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення за частиною 4 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 ;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612536 від 11 березня 2026 року, в якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення за частиною 5 статті 126 КУпАП ОСОБА_1 ;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612547 від 11 березня 2026 року, в якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення за статтею 122-4 КУпАП ОСОБА_1 ;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612516 від 11 березня 2026 року, в якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 ;

- направленнями інспектора СРПП Відділення поліції №1 ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області від 11 березня 2026 року, на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

- витягом з бази даних АІС "Адмінпрактика" від 29 березня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП;

- витягом з бази даних АІС "Адмінпрактика" від 29 березня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП;

- витягом з бази даних АІС "Адмінпрактика" від 29 березня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 КУпАП;

- електронним рапортом від 11 березня 2026 року;

- схемою місця ДТП від 11 березня 2026 року;

- поясненнями ОСОБА_2 від 11 березня 2026 року; - відеозаписами з нагрудної камери поліцейського (компакт-диск).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5 ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.

Досліджений судом апеляційної інстанції відеозапис із нагрудних камер поліцейських, який міститься в матеріалах справи, спростовує доводи апеляційної скарги та повністю підтверджує обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення.

Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 під час первинного спілкування з працівниками поліції особисто підтвердив факт керування транспортним засобом, зазначивши, що внаслідок складних погодних умов, ожеледиці не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду, паркан, пошкодивши власний автомобіль. Таким чином, ОСОБА_1 фактично визнав свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди, залишення місця її вчинення, а також факт вживання алкогольних напоїв після ДТП.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на демонстративно деструктивну поведінку ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів. Упродовж усього відеозапису останній поводився агресивно, висловлював явну неповагу до представників правоохоронних органів, систематично вживав нецензурну лайку та здійснював психологічний тиск на працівників поліції. Зокрема, ОСОБА_1 апелював до свого статусу ветерана та наявності поранень, маніпулював питаннями мобілізації та військової служби з метою уникнення юридичної відповідальності, а також висловлював погрози щодо незаконного заволодіння службовим транспортом поліції (фіксація на відео о 18:16, 18:35).

Агресивну та неконструктивну позицію водія підтримувала його дружина, яка на підвищених тонах втручалася в процесуальні дії поліцейських та безпідставно вимагала виклику іншого екіпажу (фіксація о 17:50), що змусило патрульних викликати слідчо-оперативну групу.

Поведінка ОСОБА_1 також отримала відповідну негативну оцінку з боку присутнього на місці події представника ТЦК та СП, який наголосив правопорушнику на недопустимості подібних дій та обов`язку ветеранів демонструвати зразкову поведінку, а не користуватися статусом задля виправдання правопорушень.

З подальшого змісту відеозапису вбачається, що у зв`язку із виникненням словесного конфлікту між ОСОБА_1 та присутніми особами, на місце події прибула слідчо-оперативна група.

Під час процесуального спілкування з працівниками поліції та на пряме запитання правоохоронців щодо факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 відмовився надавати безпосередні відповіді до проведення консультації зі своїм захисником. Надалі ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок адвокату та за допомогою функції гучного зв`язку узгоджував з ним подальший алгоритм дій.

Працівники поліції у встановленому законом порядку оголосили ОСОБА_1 про намір скласти стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Реагуючи на це, правоохоронцям було роз`яснено їхні процесуальні права. Проте правопорушник продовжував поводитися зухвало, висловлював хаотичні, нелогічні та юридично неспроможні судження, зокрема, безпідставно апелював до нібито вилучення та пошкодження сторонніх предметів, елементів склоочисників автомобіля -двірників у якості речових доказів.

У ході розмови захисник ОСОБА_1 повідомив усім присутнім, що не має можливості прибути безпосередньо на місце оформлення правопорушення через перебування в місті Києві та дію комендантської години.

Особливу увагу суд апеляційної інстанції звертає на те, що після роз`яснення ОСОБА_1 порядку та умов проведення огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, так і в найближчому закладі охорони здоров`я та попередження про правові наслідки відмови від такого огляду, водій повторно підтвердив факт вживання алкогольних напоїв. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що вжив алкоголь спільно з дружиною вже після того, як приїхав з місця події. Ознайомившись із суттю правопорушення, ОСОБА_1 категорично відмовився від підписання будь-яких процесуальних документів. Він вимагав викликати представників військової служби правопорядку, посилаючись на свій статус військовослужбовця.

Таким чином, зафіксовані на відеозаписі обставини у своїй сукупності, а саме: особисте усне підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, втрати контролю над ним та наїзду на перешкоду, паркан, що свідчить про наявність у його діях складу правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП; встановлений факт перебування особи за кермом в період дії накладеного судом стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що повністю охоплюється диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП; чітка усна відмова від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку на фоні добровільного зізнання у вживанні алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджує склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП; відмова від підписання процесуальних документів за наявності належного роз`яснення прав правоохоронцями, повністю спростовують твердження апеляційної скарги та свідчать про законність, обґрунтованість і справедливість висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції ретельно дослідив доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 нібито не керував транспортним засобом, оскільки відеозапис не фіксує безпосередній момент руху автомобіля, а сам ОСОБА_1 на момент прибуття поліції перебував удома, та вважає їх повністю неспроможними з огляду на таке.

Твердження захисту про відсутність факту керування повністю спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, який зафіксував первинні, добровільні та неупереджені пояснення самого ОСОБА_1 надані патрульним поліцейським безпосередньо після події.

Як убачається з матеріалів справи, на запитання працівників поліції щодо обставин пошкодження автомобіля та паркану, ОСОБА_1 чітко та однозначно констатував факт особистого керування, зазначивши: «мене на льоду понесло, в`їхав, паркан не побив, побив свою машину». Крім того, надалі у розмові з представником ТЦК та СП та працівниками слідчо-оперативної групи ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, що саме він перебував за кермом, а лише намагався виправдати свої дії погодними умовами, ожеледицею та емоційним станом.

Послідовна судова практика Верховного Суду наголошує, що фіксація правопорушення на відеокамеру не обов`язково повинна включати момент безпосереднього руху автомобіля, якщо факт керування беззаперечно підтверджується іншими зібраними у справі доказами в їх сукупності. У даній справі факт керування ОСОБА_1 підтверджується: його особистим усним зізнанням на місці події, зафіксованим на відео; на відео зазначається про факт виклику поліції на місце події третіми особами саме з приводу дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаного автомобіля.

Перебування особи вдома після вчинення ДТП не нівелює її статусу як водія та не звільняє від обов`язків, передбачених Правилами дорожнього руху (зокрема, залишатися на місці пригоди та утримуватися від вживання алкоголю).

Більше того, позиція ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів, де він одночасно виправдовувався тим, що «приїхав і випив з дружиною», чим фактично знову підтвердив, що спочатку мав місце факт керування, приїхав, а вже потім — вживав спиртне.

Таким чином, доводи захисту повністю спростовуються внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а позиція адвоката розцінюється, як лінія захисту з метою уникнення його підзахисним суворого адміністративного стягнення.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє як юридично неспроможні доводи апеляційної скарги захисника щодо неналежності показань свідка ОСОБА_2 з мотивів того, що судом першої інстанції не було встановлено місце його проживання, а також не визначено точний розмір завданої матеріальної шкоди.

За змістом ст. 251 та ст. 272 КУпАП, свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути будь-яка особа, якій відомі якісь обставини, що підлягають установленню в даній справі.

Обов`язком свідка є сповіщення суду про відомі йому фактичні дані.

Пояснення свідка ОСОБА_2 є чіткими, послідовними та повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема з відеозаписом події. Свідок безпосередньо зафіксував факт наїзду транспортного засобу на перешкоду, паркан, викликав працівників поліції та прямо вказав на приналежність автомобілю ОСОБА_1 ..

Твердження захисту про те, що суд не перевірив точну адресу проживання свідка, жодним чином не нівелює суті його свідчень, не позбавляє їх доказового значення та не свідчить про їх недостовірність. Особу свідка було належним чином ідентифіковано працівниками поліції під час оформлення матеріалів, що є достатнім для визнання його пояснень допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що для кваліфікації діяння за ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) диспозиція статті вимагає встановлення самого факту пошкодження майна, а не визначення точної грошової суми завданих збитків у рамках цієї процедури.

Факт наявності механічних пошкоджень підтверджується особистими первинними поясненнями самого ОСОБА_1 на відеозаписі, який прямо визнав: «побив свою машину», що само по собі вже утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Встановлення точного грошового еквіваленту (розміру) шкоди та її стягнення є предметом цивільно-правового спору у позовному провадженні, а не обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Та обставина, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не спростовує наявності в його діях ознак адміністративних проступків, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5 ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП, за вчинення яких він несе відповідальність як загальний суб`єкт правопорушення.

Доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України та інших військових формувань суду не надано.

Розбіжність у назвах населених пунктів у протоколах носить виключно формальний характер технічної описки поліцейського під час оформлення значного масиву процесуальних матеріалів та одночасне складення чотирьох протоколів за статтями 122-4, 124, ч. 5 ст. 126 та ч. 4 ст. 130 КУпАП. Оскільки місце події відбулось за адресою АДРЕСА_1 , а місце складання протоколу с. Красногірка, вул. Шевченка 8.

Цей технічний недолік жодним чином не спростовує об`єктивну сторону вчинених правопорушень, не порушує права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому було чітко зрозуміло, які саме дії та за якою адресою йому інкримінуються, та не нівелює сукупність інших належних і допустимих доказів у справі, які повністю підтверджують його вину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає вказану розбіжність несуттєвою опискою, яка не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про направлення матеріалів справи на дооформлення поліції, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень КУпАП, вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для повернення протоколу на доопрацювання (усунення недоліків) належить до виключної компетенції суду, яка реалізується на стадії підготовки справи до розгляду, відповідно до ст. 278 КУпАП.

Жодна норма процесуального права не зобов`язує суд задовольняти подібні клопотання сторони захисту, якщо під час безпосереднього розгляду справи суд дійшов висновку, що наявний масив матеріалів та відеозапис події у своїй сукупності є достатніми, належними та допустимими для встановлення істини і прийняття законного рішення.

Крім того, захистом не доведено, які саме конкретні порушення завадили реалізації права на захист, враховуючи, що ОСОБА_1 та його адвокат брали активну участь у процесі, надавали заперечення та мали повний доступ до матеріалів. Відтак, відмова суду у направленні справи на дооформлення є законною процесуальною дією, а саме клопотання розцінюється як спроба штучно затягнути строки розгляду справи та уникнути адміністративної відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення учасників справи в суді апеляційної інстанції не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушеннях, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Отже, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5 ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП, не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.5 ст.126, ч.4 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу захисника Іщенка Дениса Миколайовича залишити без задоволення, а постанову судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С. Рябенька