Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №161/8174/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/8174/25 Головуючий у 1 інстанції: Смокович М. В.

Провадження № 22-ц/802/876/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

представника позивача адвоката Ольховського М. В.,

відповідачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Євдокимова Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки в спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в квітні 2025 року звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки в спільній частковій власності. Позов мотивовано тим, що вона є власником частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками по частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Між нею та відповідачами склався усталений порядок користування вказаним будинком з надвірними будівлями та земельною ділянкою, відповідно до розміру їхніх часток. Будинковолодіння фактично поділено на два самостійні об`єкти нерухомого майна, з окремими входами та комунікаціями, спільних приміщень в користуванні співвласників немає, земельна ділянка, на якій розташовані надвірні будівлі та споруди, поділена встановленим парканом, спору між сторонами щодо такого поділу не виникало. В її володінні перебувають приміщення: 1-1 коридор площею 6,5 кв.м, 1-2 кладова площею 4,1 кв.м, 1-3 кухня площею 11,4 кв.м, 1-4 коридор площею 3,3 кв.м, 1-5 вбиральня площею 0,9 кв.м, 1-6 ванна площею 5,5 кв.м, 1-7 коридор площею 4,3 кв.м, 1-8 кімната площею 7,1 кв.м, 1-9 кімната площею 14,4 кв.м, 1-10 кімната площею 19,6 кв.м, загальною площею 77,1 кв.м та надвірні будівлі та споруди: ганок – (літ а2), балкон (літ. а5), сарай (літ. В-1), сарай-прибудова (літ.в), погріб з шийкою (літ. Г), вбиральня (літ. Є), огорожа (літ. № 2), огорожа (літ. № 3). Враховуючи неприязні відносини з відповідачем ОСОБА_1 , здійснити поділ будинковолодіння в натурі, відповідно до належних їм часток є неможливим, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Просить виділити їй у власність самостійний об`єкт нерухомого майна - частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщення: 1-1 коридор площею 6,5 кв.м., 1-2 кладова площею 4,1 кв.м., 1-3 кухня площею 11,4 кв.м., 1-4 коридор площею 3,3 кв.м., 1-5 вбиральня площею 0,9 кв.м., 1-6 ванна площею 5,5 кв.м., 1-7 коридор площею 4,3 кв.м., 1-8 кімната площею 7,1 кв.м., 1-9 кімната площею 14,4 кв.м., 1-10 кімната площею 19,6 кв.м., загальною площею 77,1 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами: ганок (літ. а2), балкон (літ. а5), сарай (літ. В-1), сарай-прибудова (літ. в), погріб з шийкою (літ. Г), вбиральня (літ. Є), огорожа ( літ. №2), огорожі (літ. № 3).

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, в якій просить суд: зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовану мансарду (житлову кімнату) на горищі житлового будинку і розмежувати горішній поверх відповідно до розмежування земельної ділянки, цокольного і першого поверхів будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 знести 50% балкону «а5» та 50% балконної рами, які знаходяться на її частині фасаду будинку згідно лінії розмежування земельної ділянки та будинку в цілому за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний житловий будинок знаходиться у спільній частковій власності. ОСОБА_2 , без отримання належних дозволів та погоджень, перпендикулярно до межі земельної ділянки та будинку, у її відсутність, не погодивши з нею, залишивши їй північну, холодну сторону горища, самочинно відділила собі південну, сонячну сторону горішнього поверху, перетворивши його на житлову кімнату з проведеним опаленням і електрикою, яка не прийнята в експлуатацію і фактично знаходиться над їхньою житловою кімнатою, чим унеможливила їй доступ до існуючих комунікацій, які знаходяться на горищі та перекриття будинку над її частиною домоволодіння, що давно потребує заміни і цим позбавила її можливості перекрити будинок. Без погодження з нею, ОСОБА_2 розібрала цегляний причіпок фасаду на її частині будинку, встановивши при цьому велику балконну раму. 50% балкону «а5» і 50 % балконної рами, що належать ОСОБА_2 , розташовані на її території поза розмежувальним парканом. Дана конструкція порушує її права та інтереси, створює перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою та спільним майном, фундамент дав осадку, внаслідок чого утворились тріщини на несучій стіні будинку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2026 року первісну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки в спільній частковій власності задоволено. Виділено у власність ОСОБА_2 самостійний об`єкт нерухомого майна - частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщення: 1-1 коридор площею 6,5 кв.м, 1-2 кладова площею 4,1 кв.м, 1-3 кухня площею 11,4 кв.м, 1-4 коридор площею 3,3 кв.м, 1-5 вбиральня площею 0,9 кв.м, 1-6 ванна площею 5,5 кв.м, 1-7 коридор площею 4,3 кв.м, 1-8 кімната площею 7,1 кв.м, 1-9 кімната площею 14,4 кв.м, 1-10 кімната площею 19,6 кв.м, загальною площею 77,1 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами: ганок (літ. а2), балкон (літ. а5), сарай (літ. В-1), сарай-прибудова (літ. в), погріб з шийкою (літ. Г), вбиральня (літ. Є), огорожа ( літ. №2), огорожі (літ. № 3).

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовану мансарду на горищі житлового будинку АДРЕСА_1 , залишивши горище у спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог зустрічної позовної заяви відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в частині задоволення зустрічного позову. Вважає, що рішення судом першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Виходячи з змісту позовної вимоги та підстав позову, ОСОБА_1 фактично не погоджується з порядком користування та розподілом горища, який був встановлений попередніми співвласниками. Жодних посилань, як на підставу позову, що горище є допоміжним приміщенням загального користування та така мансарда унеможливлює їй користування горищем в цілому, горище повинно перебувати у спільному користуванні, відповідач не наводить. Сторони є співвласниками індивідуального житлового будинку садибного типу, який належить їм на праві спільної часткової власності, а суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 та Закон України “Про комунальні послуги”, які не регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами. Враховуючи, що між співвласниками історично склався порядок користування допоміжними приміщеннями, зокрема горищем, і одна із сторін протягом тривалого часу використовувала свою частину для господарських і житлових потреб без заперечень, то сам по собі факт відсутності письмової згоди на момент влаштування перегородок чи мансарди, не може бути підставою для задоволення позову про демонтаж, якщо сторона не довела погіршення своїх умов проживання. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії. Стягнути понесені судові витрати по справі.

Відповдіач ОСОБА_1 через представника адвоката Євдокимова Д. А. подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що апелянт намагається штучно створити враження, ніби ОСОБА_1 заперечує проти спільного володіння майном. Сама ОСОБА_2 у своїй первісній позовній заяві просила суд визначити порядок користування та залишити горище у спільному користуванні співвласників. Тому виникає абсурдна ситуація: апелянт оскаржує рішення суду, яке дослівно задовольняє її ж початкову процесуальну вимогу (спільне користування), лише тому, що для виконання цієї вимоги суд наказав демонтувати незаконні, самовільно встановлені стіни. Посилання на те, що спільне горище є допоміжним приміщенням, а зведена ОСОБА_2 мансарда повністю унеможливлює його використання за призначенням, містяться абсолютно в усіх процесуальних документах (у відзиві на первісний позов та в зустрічній позовній заяві, крім цього про це неодноразово наголошувалось у всіх судових засіданнях, адже самовільно зведена мансарда і є причиною спору, постійних конфліктів). ОСОБА_1 послідовно доводила, що через самобуд не може обслуговувати дах, мансарда знаходиться над жилою кімнатою всупереч фактичному розмежуванню першого і цокольного поверхів будинку та земельної ділянки. ОСОБА_1 не має доступу до комунікацій, ця конструкція на горищі зведена з порушенням усіх будівельних норм, перекриває сонячне світло і тепло на частину горища. Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 складається з двох окремих квартир (квартири АДРЕСА_2 позивача та квартири АДРЕСА_3 відповідача). Правовий режим спільного нероздільного горища (яке є одночасно і єдиним дахом будівлі, де розташовані комунікаційні системи обох квартир) вимагає дотримання ст. 369 ЦК України - розпорядження спільним майном здійснюється виключно за згодою всіх співвласників. Жодної згоди ОСОБА_2 від ОСОБА_1 ніколи не отримувала та не зверталась за отриманням такої згоди. Житлова мансарда вперше з`являється лише у новому технічному паспорті від 2022 року. Жодних доказів існування мансарди у 1967 році суду не надано. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, покласти на апелянта.

Представник позивача адвокат Ольховський М. В. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Євдокимов Д.А. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким належить по частці. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , розміром 600 кв.м, була виділена 28.07.1958 ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку, що підтверджується актом від 28.07.1958, який підписаний головою облвідділу по справах будівництва і архітектури та на момент розгляду справи державна реєстрації даної земельної ділянки співвласниками житлового будинку, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , проведена не була.

З долучених сторонами фотознімків, зафіксовано облаштоване на горищі житлового будинку АДРЕСА_1 жиле приміщення, мансарду, та стіну. Наявність мансарди на горищі житлового будинку АДРЕСА_1 також підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу від 28.07.2022, реєстраційний номер ТІ01:1619-7308-8649-3900, висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 25.03.2025 № 107/24 і не заперечується сторонами.

Згідно запису у технічному паспорті на будинок садибного типу від 28.07.2022, мансарда була збудована у 2000 році, тобто після того, як відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 стали співвласниками спірного будинку, і саме вони б мали надавати дозвіл на таке будівництво, однак відповідачем доказів цього суду надано не було, тоді як позивач факт надання такої згоди заперечує.

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен співвласник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18) зроблено висновок, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків».

Стаття 391 частина 1 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки ОСОБА_2 самочинно провела реконструкцію частини горища, збудувала стіну і облаштувала в ньому жиле приміщення, це приміщення не може бути предметом встановлення порядку користування ним в судовому порядку до приведення його в первісний стан.

Збудованою мансардою на горищі житлового будинку чиняться відповідачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні горищем. Так, мансарда збудована над частиною будинку - кімнатами, яка належать відповідачу. Відповідач позбавлена доступу до існуючих комунікацій, які знаходяться на горищі та до перекриття будинку.

Спірна мансарда утворена на готовому горищі і її знесення є можливим. Крім того, позивач (апелянт) не надала доказів, що знесення мансарди завдасть шкоди будинку.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що горище є допоміжним приміщенням, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку та повинне перебувати в загальному користуванні, позовна вимога зустрічної позовної заяви щодо зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно збудовану мансарду на горищі житлового будинку АДРЕСА_1 підлягає задоволенню, тоді як саме горище слід залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . У даному випадку правильно обраний спосіб захисту – усунення перешкод у користуванні власністю.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Відповідно до принципу диспозитивності, суд апеляційної інстанції не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення суду першої інстанції у цій справі.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2026 року залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2026 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді