Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №335/507/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 335/507/26

пр. № 2/759/9061/26

08 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді – Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Олійникової Н.О.,

відповідача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 до суду надійшов вказаний позов на підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2026р., в якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами позики в загальному розмірі 37 600 доларів США та 449 499,75 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними договорам позики.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.07.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

12.06.2026 року від відповідача надійшов відзив (заява) на позов, в якій відповідач укладання договорів визнала, однак зазначила, що частину боргу повернула, зокрема по одному із укладених договорів.

Відповіді на відзив до суду від позивача не надходило.

В судове засідання позивач та/або його представник не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечувала частково, зазначивши, що частину боргу вона повернула, зокрема по одному із укладених договорів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 207 ч. 2 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статтей 509, 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання не допускається

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач свої зобов`язання за Договором позики виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику в розмірі зазначену у договорах позики.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Слід зазначити, що як Верховний Суд України, так і нині діючий Верховний Суд неодноразово формували правові позиції у подібних справха. Так, у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-79цс14) Верховний Суд України зробив висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі № 6-1672цс16 також зазначалось, - якщо особа, яка отримала позику в іноземній валюті, не виконала своїх зобов`язань, то з неї стягується сума, визначена в гривневому еквіваленті. Подібний висновок було зроблено і у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц, де вказано, що, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу.

Судом встановлено, що 10.08.2024 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 000,00 доларів США, на умовах платності та повернення (а.с.19).

Так відповідно до п. 2 вказаного договору, сторони погодили, що за кожен рік користування грошима позичальник сплачує 300 відсотків від позиченої суми грошових коштів, позичальник виплачує належні позикодавцю відсотки кожен місяць, а саме: 250,00 доларів США кожен місяць 10 числа.

У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань,, а саме невчасно (до 28 числа) щомісяця виплатить відсотки або (до 10.08.2025) не поверне тіло позики 1 000,00 доларів США, він має негайно сплатити штраф у розмірі 300 000,00 грн. шляхом безготівкого перерахування на банківську карту ОСОБА_2 НОМЕР_1 (п. 3 договору).

Про отримання грошових коштів ОСОБА_1 надала розписку (а.с. 20-21).

28.09.2024 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 400,00 доларів США, на умовах платності та повернення (а.с.22).

Так відповідно до п. 2 сторони погодили, що за кожен рік користування грошима позичальник сплачує 300 відсотків від позиченої суми грошових коштів, позичальник виплачує належні позикодавцю відсотки кожен місяць, а саме: 350,00 долрів США кожен місяць 28 числа.

У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань,, а саме невчасно (до 28 числа) щомісяця виплатить відсотки або (до 28.09.2025) не поверне тіло позики 1400,00 доларів США, він має негайно сплатити штраф у розмірі 10 000,00 доларів США шляхом безготівкого перерахування на банківську карту ОСОБА_2 НОМЕР_1 (п. 3 договору).

Про отримання грошових коштів ОСОБА_1 надала розписку (а.с. 23-24).

01.11.2024 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2000,00 доларів США, на умовах платності та повернення (а.с.25).

Так відповідно до п. 2 сторони погодили, що за кожен рік користування грошима позичальник сплачує 300 відсотків від позиченої суми грошових коштів, позичальник виплачує належні позикодавцю відсотки кожен місяць, а саме: 500,00 долрів США кожен місяць 1 числа.

У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань, а саме невчасно (до 28 числа) щомісяця виплатить відсотки або (до 01.11.2025) не поверне тіло позики 1400,00 доларів США, він має негайно сплатити штраф у розмірі 10 000,00 доларів США шляхом безготівкого перерахування на банківську карту ОСОБА_2 НОМЕР_1 (п. 3 договору).

Про отримання грошових коштів ОСОБА_1 надала розписку (а.с. 26).

Факт укладання та отримання грошових коштів відповідачем не оспорювалось, а тому доказування не підлягає в силу ст. 82 ЦПК України.

Як, стверджував позивач станом на дату подання цього позову відповідач не виконав свого обов`язку щодо погашення заборгованості за вказаними договорорами.

Відповідач заперечуючи проти позову надав до суду виписку по руху коштів по своїй картці, згідно якої перераховано на банківську карту ОСОБА_2 НОМЕР_1 :

- 10.09.2024 р. - 10 350, 00 грн. (а.с. 111);

- 16.10.2024 р. - 29 575,00 грн. та 14 000,00 грн (а.с.113):

-10.10.2024 р. - 10 450,00 грн. та 120,00 грн. (а.с.115,117), що разом становить 64 495, 00 грн.

Станом на 10.10.2024 р., за офіційним курсом НБУ, курс долара становить 41,1934 грн за 1 долар США.

Тобто відповідачем станом на 10.10.2024 р. на рахунок позивача сплачено 1 565.79 доларів США.

Тобто встановлено, що станом на 10.10.2024 р. відповідачем в повному обсязі погашено заборгованість за договором позики грошових коштів від 10.08.2024 р., а саме сплачено: 1 000,00 доларів США (тіло позики) та за два місяці сплачено відсотки - по 250,00 дол рів США, що разом становить 1 500,00 доларів США, а тому вимоги позивача в цій частині про стягнення коштів за вказаним договором задоволенню не підлягають.

Також встановлено, що залишилось сплачених коштів ще 65,79 доларів США,(1565,79-1500), що становить 2 709.89 грн.

Також згідно виписки по руху коштів по картції перераховано на банківську карту ОСОБА_2 НОМЕР_1 :

-28.11.2024 р. -50.00 грн. та 14 670,00 грн. (а.с.120);

- 29.12.2024 р. -7 000,00 грн. (а.с. 122);

- 31.08.2025 р. - 1 500,00 грн. (а.с. 124).

Станом на 28.09.2025 р., за офіційним курсом НБУ, курс долара становить 41.49 грн за 1 долар США.

Тобто відповідачем станом на 28.09.2025 р. за період з 28.11.2024 р. по 28.09.2025 р. на рахунок позивача сплачено 23 220.00 грн., що становить 559.65 доларів США.

Також згідно виписки по руху коштів по картції перераховано на банківську карту ОСОБА_2 НОМЕР_1 :

- 01.10.2025 р. - 825.00 грн (а.с. 126), станом на 01.10.2025 р., за офіційним курсом НБУ, курс долара становить 41.14 грн за 1 долар США, тобто сплачено 20,05 доларів США;

- 16.11.2025 р. - 600,00 грн (а.с.128), станом на 16.11.2025 р., за офіційним курсом НБУ, курс долара становить 41.80 грн за 1 долар США, тобто сплачено 14,35 доларів США;

- 01.06.2026р. - 2 020,00 грн (а.с. 129), станом на 01.06.2025 р., за офіційним курсом НБУ, курс долара становить 44.26 грн за 1 долар США, тобто сплачено 45,64 доларів США;

Тобто, відповідачем станом на 01.06.2026 р. за період з 01.10.2025 р. по 01.06.2026 р. на рахунок позивача сплачено 80,04 доларів США.

Таким чином загальні сума сплачених коштів, станом на 01.06.2026 р. становить 707,38 доларів США (80,04+559,65+67,79).

Тобто, встановлено, що станом на 01.06.2026 р. відповідачем частково погашено заборгованість за договором позики грошових коштів від 28.09.2024 р., а саме сплачено: 707,38 доларів США, відсотків за користування кредитом.

Таким чином, встановлено, що за договором позики грошових коштів сума заборгованості становить 1400,00 доларів США, тіло кредиту та 3 493,00 доларів США, відсотки (4200-707), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо договору позики грошових коштів від 01.11.2024 р., відповідач не надала жодних доказів сплати коштів за цим договором, а тому з відповідача на користь позивача за цим договором підлягає стягненню тіло позики в розмірі 2 000,00 дроларів США, та 6 000,00 доларів США відсотків за користування кредитом (500х12).

Щодо стягнення з відповідача за договором позики грошових коштів від 10.08.2024 р. пені в розмірі 52 523.18 грн. та штрафу у розмірі 300 000,00 грн., за договором позики грошових коштів від 28.09.2024 р. пені в розмірі 49 670.93 грн. та штрафу у розмірі 10 000,00 доларів США, за договором позики грошових коштів від 01.11.2024 р. пені в розмірі 47 305.64 грн. та штрафу у розмірі 10 000,00 доларів США, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині, з наступних підстав.

У зв`язку з військовою агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05.00 годин 24.02.2022 строком на 30 діб, який на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом не є припиненим або скасованим.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IXта набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача за договорами позики грошових коштів від 10.08.2024, 28.09.2024, 01.11.2024 штрафу та пені.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання судових витрат у вигляді судового збору вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 529, 530, 533, 551, 611, 625, 1046,1047,1048,1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики грошових коштів від 28.09.2024 року в розмірі 4 893,00 доларів США та за договором позики грошових коштів від 01.11.2024 року в розмірі 8 000,00 доларів США, а всього разом 12 893 (дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто три) долара США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 704,19 грн.

В задоволенні іншої частини, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2026 року.

Зазначити дані позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою, як ВПО: АДРЕСА_2 .

Суддя Бабич Н.Д.