Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №754/1491/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4897/26

Справа №754/1491/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Панченко О.М.

за участю: секретаря судового засідання Черниш К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання батьківства. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) та ОСОБА_2 (далі за текстом - Відповідач) з 2020 року мали шлюбні стосунки без реєстрації шлюбу. В них був спільний побут, взаємні права та обов?язки, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. В серпні 2021 року Позивачка завагітніла, але шлюб з Відповідачем вони поки не реєстрували, не знаходили часу. Більше того Відповідач був військовослужбовцем та перебував на військовій службі. В березні 2022 року, вагітна Позивачка вимушено виїхала до Федеративної Республіки Німеччина (далі за текстом - ФРН). 03 травня 2022 року Позивачка народила в Федеративній Республіці Німеччині сина - ОСОБА_6 та отримала свідоцтво про народження. Відповідно батько дитини (Відповідач) не міг подати жодних документів за кордон про своє батьківство, оскільки проходив військову службу та захищав Батьківщину. Згодом Позивачка та Відповідач, 28 грудня 2022 року уклали шлюб, який зареєстрував Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Разом з цим, Позивачка зазначає, що отримати Свідоцтво про народження дитини в Україні не було можливості, оскільки органи ДРАЦ не видавали нове свідоцтво, оскільки свідоцтво про народження вже було видане органами ФРН. Також органи ДРАЦ України не приймали документи біологічного батька дитини (Відповідача) про його батьківство, оскільки народження дитини було зареєстроване в ФРН. На початку березня 2023 року Позивачка завагітніла знову і в цілях безпеки була вимушена поїхати знову до ФРН. 30 листопада 2023 року Позивачка народила в Федеративній Республіці Німеччині сина ОСОБА_7 та отримала свідоцтво про народження. З невідомих її причин в свідоцтві про народження ОСОБА_7 в графі «батько» не було зазначено її чоловіка та біологічного батька дитини. Разом з цим, Позивачка зазначає, що отримати Свідоцтво про народження дитини (молодшого сина) в Україні не було можливості, оскільки органи ДРАЦ не видавали нове свідоцтво, оскільки свідоцтво про народження вже було видане органами ФРН. В подальшому Позивачка дізналася, що чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу за контрактом 26.12.2017 року військовою частиною НОМЕР_1 , в результаті штурмових дій противника зник безвісти 06.01.2025 року під час виконання бойового завдання у складі підрозділу на тимчасово непідконтрольній Україні території в районі н.п. Курахове Донецької області. Після того як чоловік Позивачки зник безвісти питання батьківства залишилося не врегульоване. Тому у зв`язку з цим вона вирішила звернутися до суду з позовною заявою про визнання батьківства.

Ухвалою судді від 04.02.2026 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року по справі було призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися. Від позивачки, представника позивача та третіх осіб до суду надійшли заяви з проханням проводити розгляд справи за їх відсутності та про задоволення позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька чи його родичів.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2,3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Порядок визнання батьківства за заявою матері та батька дитини регламентований ст.126 СК України, відповідно до якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Разом з цим, згідно ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження, що видані відділом записів актів цивільного стану ОСОБА_10

28 грудня 2022 року позивачка та батько дітей ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрував Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 зник безвісти на території бойових дій.

Відповідно до висновку експерта від 09.06.2026 року №СЕ-19/111-26/19414-БД ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько ОСОБА_2 ) може бути біологічним родичем по чоловічій лінії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько ОСОБА_2 ) може бути біологічним родичем по чоловічій лінії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 СК України (коли батьки перебувають у шлюбі між собою) та ст. 125 СК України(батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.

При цьому, згідно, ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

В даному випадку, актовий запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 СК України.

Матеріалами справи встановлено, що спільної заяви про визнання чоловіка батьком дітей як і подання іншою особою заяви про визнання батьківства до органів РАЦСу не подано.

Згідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Положеннями ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВР№789-XIIвід 27.02.1991року встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст. 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15.04.2021, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.02.2021 у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Отже, підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Негативних наслідків для дітей у випадку визнання ОСОБА_2 їх батьком, судом не встановлено.

Зазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання батьківства.

На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню повністю, оскільки в ході розгляду справи судом знайшло своє підтвердження факт того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 128 СК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати батьківство щодо дитини й встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати батьківство щодо дитини й встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.09.2026 року у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко