Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №753/56/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/56/26

провадження № 2/753/2496/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року адвокат Могилян Людмила Василівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 84 767,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 серпня 2025 року між сторонами укладено договір позики, за яким позивачка надала відповідачеві позику в сумі 40 698,00 грн., що на день укладення договору становить еквівалент суми 969,00 доларам США (за курсом продажу дол. США в ПАТ КБ «Приват Банк» на день укладення договору), які відповідач зобов`язався повернути не пізніше 05 листопада 2025 року, однак своє зобов`язання не виконав. Також за несвоєчасне повернення коштів за договором позивач просить стягнути з відповідача за кожний день прострочення пеню в розмірі 1% від позиченої суми, передбачені пунктом 6 договору позики.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

08 січня 2026 року від позивача надійшло клопотання/заява про долучення уточненої позовної заяви.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року відкрито провадження у справі № 753/56/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05 березня 2026 року.

05 березня 2026 року відкладено розгляд справи на 31 березня 2026 року.

31 березня 2026 року відкладено розгляд справи на 14 травня 2026 року..

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2026 року підготовче провадження у справі № 753/56/26 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 17 червня 2026 року.

17 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 08 липня 2026 року.

24 червня 2026 року позивач надіслав до суду оригінал договору позики.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення процесуальних документів та повісток про виклик за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі. Окрім того інформація про стан дату і час розгляду справи була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За наведених обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

05 серпня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 05/08/25 (надалі – «договір»), згідно з умовами якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв у позику гроші в сумі 40 698.00 грн. (сорок тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок), що на день укладення договору становить еквівалент суми 969,00 (дев`ятсот шістдесят дев`ять доларів США 00 центів) доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «Приват Банк», які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю не пізніше 05 листопада 2025 року.

Відповідно до пункту 2 Договору повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу Доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку:

- 05 (п`ятого) вересня 2025 року - грошову суму у розмірі 13 566,00 (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок, що становить 323,00 (триста двадцять три) долара США 00 центів.

- 05 (п`ятого) жовтня 2025 року - грошову суму у розмірі 13 566,00 (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок, що становить 323,00 (триста двадцять три) долара США 00 центів.

- 05 (п`ятого) листопада 2025 року - грошову суму у розмірі 13 566,00 (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок, що становить 323,00 (триста двадцять три) долара США 00 центів.

Пунктом 6 Договору Сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення грошей за цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі 1% від позиченої суми.

У судовому засіданні судом було оглянуто оригінал договору позики № 05/08/25 від 05 серпня 2025 року та встановлено відповідність наявної в матеріалах справи копії договору його оригіналу.

Як пояснив позивач, у встановлений договором строк відповідач суму боргу не повернув, що і зумовило звернення позивача із цим позовом до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання належним чином не виконав і станом на день розгляду справи суму позики не повернув.

Як виснував Верховний Суд у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України. При цьому, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Доказів сплати суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за позикою, які підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов`язання у встановлений сторонами строк не виконав, борг за договором не повернув та доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення грошей за період з 06 вересня 2025 року по 18 грудня 2025 року в розмірі 42 855,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 663,10 грн.

Відповідно до положень п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до тепер.

У постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 Верховний Суд зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в даних спірних правовідносинах пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, за прострочення виконання підлягають списанню позикодавцем.

Відповідно до цивільного законодавства та усталеної практики Верховного Суду індекс інфляції – це не частина суми боргу, а компенсаційна складова, яка є додатковою виплатою до основної суми боргу. Тому пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України законодавець передбачив звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, зокрема, і від стягнення інфляційних втрат на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Тому в даних спірних правовідносинах позичальники звільняються від стягнення інфляційних витрат.

Таким чином, нарахування позивачем пені та інфляційних витрат за період прострочення з 05 вересня 2025 року суперечить викладеним вище положенням цивільного законодавства.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 589,40 грн. (41250,33/84768,71х1211,20).

Керуючись статтями 2,12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 05/08/25 від 05 серпня 2025 року у розмірі 969,00 (дев`ятсот шістдесят дев`ять доларів США 00 центів), що за курсом ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку становить 41 250,33 грн (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят грн. 33 коп), та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 589,40 (п`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 40 коп).

В іншій частині вимог – у позові відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК