Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №203/6885/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/6885/26

Провадження №1-кп/0203/2587/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

обвинуваченої – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР №12026047110000305 від 06.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорськ Донецької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, працюючої продавцем-консультантом ФОП « ОСОБА_8 », зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 23.05.2026 приблизно о 12 годині 20 хвилин, перебувала поблизу вхідних дверей до приміщення ветеринарної клініки «Zooland», що розташована за адресою: проспект Олександра Поля, буд. 59 у місті Дніпро, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між нею та раніше незнайомою їй потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 , виник кримінально-протиправний умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Після чого, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи настання таких наслідків, перебуваючи в зазначеному місці та в зазначений час, діючи умисно, стоячи обличчям навпроти потерпілої ОСОБА_5 , тримаючи у лівій руці господарську швабру, нанесла нею два удари у область правої гомілки ОСОБА_5 .

Внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: забій, підшкірна гематома правої гомілки, що спричинена від дії не менш одного удару тупого твердого предмету, можливо й шваброю, в термін, на який вказує потерпіла ОСОБА_5 , тобто 23.05.2026. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю. При цьому суду пояснила, що 23 травня 2026 року, приблизно в обідній час, вона перебувала на робочому місці у ветеринарній клініці, розташованій за адресою: проспект О. Поля, 59. Того дня до клініки прийшла потерпіла зі своєю собакою, яка мала рвану, кровоточиву рану та, пересуваючись у приміщенні клініки, забруднила підлогу. Після відвідування ветеринара жінка вивела собаку з приміщення клініки та залишила її на сходах до входу у клініку. Побачив, що сходи забруднені плямами, вона зробила зауваження та попросила прибрати тварину зі сходів. На це зауваження потерпіла відреагувала, висловившись нецензурною лайкою, після чого піднялася сходами та намагалася знову зайти до клініки, однак вона її не впустила. Внаслідок цього потерпіла штовхнула її, вдарила правою рукою по правій стороні обличчя, а потім ногою по лівій нозі. Перебуваючи в емоційному стані, вона у відповідь вдарила потерпілу по нозі шваброю, один раз точно, більш детально не пам`ятає. Свої дії пояснила відповіддю на поведінку та дії потерпілої. Сторонніх осіб під час інциденту не було, конфлікт відбувався віч-на-віч. Після конфлікту потерпіла пішла й викликала поліцію. По приїзду співробітників поліції її допитали. З приводу завдання ударів з боку потерпілої зазначила, що до правоохоронних органів із заявою не зверталася.

Відповідаючи на запитання учасників провадження, обвинувачена уточнила, що не перебувала в стані алкогольного сп`яніння, а стан потерпілої охарактеризувала як збуджений через стрес, спричинений хворобою тварини. Факт спричинення потерпілій тілесних ушкоджень не заперечувала. Висловила негативне ставлення до конфлікту, зазначив, що за характером є неконфліктною людиною, і запевнила, що надалі намагатиметься не допускати подібних ситуацій, діяти в рамках закону. Також підтвердила, що під час досудового розслідування тиск на неї не чинився, показання давала добровільно. Просила призначити покарання у виді штрафу. Щодо цивільного позову просила вирішити питання на розсуд суду.

Обвинувачена не оспорює фактичних обставин кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому, в подальшому подібного не допустить.

Потерпіла ОСОБА_5 надала суду показання, що жодних особистих стосунків з обвинуваченою не має та до звернення до ветеринарної клініки знайома з нею не була. 22 травня 2026 року вона прибула до ветеринарної клініки разом зі своєю хворою собакою. Оскільки тварина мала рвану, кровоточиву рану, переносити її на руках не було можливості. У даній клініці працює обвинувачена, яка, на думку потерпілої, під час зустрічі з нею виглядала дуже незадоволеною роботою та збудженою. Після огляду собаки лікарем і призначення відповідного лікування вони повернулися додому. Наступного дня, 23 травня 2026 року, приблизно о 12:00, потерпіла знову прийшла з твариною на огляд для узгодження плану оперативного лікування. Лікар оглянув собаку, обробив рану, з якої виділялися кров та гній, і заборонив її забинтовувати. Оскільки з рани продовжували сочитися біологічні рідини, потерпіла намагалася витерти сліди на підлозі в кабінеті лікаря, після чого вивела собаку на поріг приміщення, а сама повернулася до каси для розрахунку за послуги. Коли вона вийшла та почала разом із собакою (яка рухалася дуже повільно через тяжкий стан) спускатися сходами, почула на свою адресу нецензурну лайку з боку обвинуваченої, яка висловлювала обурення тим, що ганок залитий кров`ю. У зв`язку з цим, потерпіла дістала мобільний телефон та попросила повторити висловлювання, після чого обвинувачена попрямувала всередину приміщення. Потерпіла повернулася до клініки з увімкненою відеокамерою на телефоні задля фіксації протиправної поведінки ОСОБА_6 . Водночас вона категорично заперечила факт завдання будь-яких ударів обвинуваченій, пояснивши це тим, що лівою рукою трималася за поручень/двері, а в правій тримала телефон. Крім того, через побоювання за власне здоров`я та ризик інфікування (враховуючи наявність специфічного сприйняття її організмом інфекцій), вона завжди користується захисними рукавичками й ніколи б не торкнулася чужої людини рукою. Зазначила, що з відеозапису, наданого нею для дослідження в суді, чітко вбачається відсутність з її боку будь-яких насильницьких дій. Далі, за словами потерпілої, обвинувачена підійшла до неї та почала виштовхувати. У відповідь на вимоги прибрати руки, потерпіла відчула два удари шваброю, причому після другого удару нижня частина швабри тріснула і розлетілася. Після цього потерпіла з твариною попрямувала додому, проте майже одразу відчула різкий біль у нозі, на якій з`явилися червоні та чорні плями. Прийшов додому та залишив собаку, вона викликала працівників поліції, після чого повернулася очікувати їх на зупинці, розташованій поблизу клініки. Через погіршення самопочуття, за погодженням із поліцією, самостійно звернулася до травматологічного пункту для медичного огляду. Зазначила, що уночі її стан різко погіршився: з`явилося стягування в області шиї та плечей, неможливість підняти голову. Наступного ранку через сильний больовий синдром та неможливість нахиляти голову у неї сталася панічна атака, внаслідок чого вона була змушена звернутися до лікаря-невролога. Наявність обтяженого алергологічного анамнезу суттєво ускладнювала процес медикаментозного лікування. Потерпіла зазначила, що протиправні дії обвинуваченої порушили звичний життєвий уклад її родини, налякали дитину та завадили нормальному догляду за хворою твариною, оскільки собаку довелося лікувати вдома. Під час досудового розслідування постійні виклики на слідчі дії зривали спортивні тренування її дитини, та порушували звичайний налагоджений спосіб життя. Окрім того, потерпіла поставила під сумнів достовірність довідки про доходи обвинуваченої на суму 8700 грн, оскільки пропозиції оплати такої праці є в рази більшими, орендна плата за квартиру в будинку старої забудови елітного класу, де проживає обвинувачена, є значно вищою, а також з огляду на те, що вона особисто бачила, як обвинувачена купує в магазині товари дорогої вартості. Визначення міри покарання обвинуваченій потерпіла просила залишити на розсуд суду. Наполягала на задоволенні цивільного позову в повному обсязі.

Судом досліджено представлені прокурором письмові докази, зібрані під час досудового розслідування:

- витяг з ЄРДР №12026047110000305 від 06.06.2026 за ч.1 ст. 125 КК України, про реєстрацію повідомлення ОСОБА_5 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень (т.2, а.с.1);

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.05.2026 (т.2 а.с.11);

- протокол проведення слідчого експерименту від 17.06.2026 та ілюстративна таблиця до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_5 відобразила нанесення їй невідомою особою ударів, що спричинили тілесні ушкодження (т.2 а.с.39-41);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.06.2026, згідно з яким потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу за загальною сукупністю ознак: форма обличчя, форма очей, губ, брів, носу, волосяний покров на бороді, вік приблизно 50 років, зріст приблизно 160-170 см, середня тіло будова, слов`янська зовнішність, кругле обличчя, світле коротке волосся та сині очі, синє плаття з малюнком квітів на фотознімку №4 (відповідно до довідки ОСОБА_6 ), яка нанесла їй тілесні ушкодження ( т.2 а.с.49-51);

- протокол огляду відеозапису від 25.06.2026 з диском, що переглянуто в судовому засіданні (т.2 а.с. 53-55);

- висновок експерта № 2120е від.18.06.2026, згідно з яким у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: забій, підшкірна гематома правої гомілки, що спричинена від дії не менш одного удару тупого твердого предмету, можливо й шваброю, в термін, на який вказує обстежена, тобто 23.05.2026 року. Виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Механізм виникнення встановленого тілесного ушкодження не суперечить механізму його спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 17.06.2026 року, за участі потерпілої ОСОБА_5 . Встановлене тілесне ушкодження оцінено за критерієм незначних скороминущих наслідків, тому не є небезпечним для життя (т.2 а.с.46-48).

Суд, аналізуючи вищезазначені докази, вважає, що вони є належними, допустимими та достовірними, взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою, підтверджують фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

Оцінюючи показання обвинуваченої, суд зазначає, що за обставинами обвинувачення вона надає чіткі послідовні показання щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій. Під час судового розгляду нею продемонстровано переживання від наслідків події правопорушення та висновки щодо уникнення подібного в майбутньому. Показання обвинуваченої в частині спричинення їй тілесних ушкоджень з боку потерпілої, провокація конфлікту та, як наслідок, її відповідь на дії та поведінку потерпілої, суд оцінює як зазначення мотиву вчинення кримінального правопорушення, а не оспорювання кваліфікації її дій. Позиція обвинуваченої не змінювалась під час судового розгляду, вона у всіх судових засіданнях підтверджувала визнання вини в повному обсязі, не оспорювала обставини.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме - спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, ОСОБА_6 вчинила кримінальний проступок, офіційно працевлаштована, раніше не судима, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружена, має статус внутрішньо переміщеної особи.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_6 своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності понести кримінальну відповідальність.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При цьому, обираючи вид покарання, серед визначених законодавцем, суд зобов`язаний обґрунтувати причини, за якими найменший вид покарання не зможе досягти мети, визначеної в ч.2 ст. 50 КК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією відповідної частини статті 125 Особливої частини КК України. На думку суду дане покарання є необхідним і достатнім для перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов в кримінальному провадженні про стягнення в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 20 000 грн. Моральну шкоду, завдану вчиненим кримінальним правопорушенням потерпіла обґрунтовує перенесеними фізичними стражданнями через тілесні ушкодження, що спричинили сильний біль у нозі та шиї, оніміння, обмеження рухливості та панічні атаки. При цьому процес лікування суттєво ускладнився наявністю в неї алергії в анамнезі та поганою переносимістю синтетичних медичних препаратів, що викликають ангіоневротичний набряк, через що їй довелося позапланово проходити додаткову протиалергійну терапію, що стало додатковим джерелом душевних хвилювань за власне життя і здоров`я. Окрім цього, вона зазнала глибоких страждань і стресу через порушення звичного укладу життя, неможливість вести активний спосіб життя, займатися улюбленими справами, волонтерством та сімейними обов`язками, а також через переживання за травмованого собаку. Додатковим тягарем стали переживання неповнолітньої дитини, необхідність витрачати час на слідчі дії, медичні та судові заклади в умовах повітряних тривог, порушення прав через розголошення персональних даних, а також спроби підозрюваної заплямувати її репутацію неправдивими свідченнями.

Потерпіла підтримала позовні вимоги в повному обсязі, обвинувачена вирішення цивільного позову залишили на розсуд суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зважаючи на підстави доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 , а також те, що її дії знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням події кримінального правопорушення та наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, необхідністю лікування, залучення до кримінального провадження, порушення звичного способу життя, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В суду немає сумнівів відносно того, що кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_5 спричинено моральну шкоду, порушено нормальні, звичні умови життя її та її родини, що кардинально негативно вплинуло на емоційний та психологічний стан.

Виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням даного конкретного випадку та моральних страждань потерпілої суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, суд враховує висновок ВП Верховного Суду від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Керуючись ст.ст. 381-382, 368, 370, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 (двадцять) тисяч гривень.

Речові докази: CD-R диск із відеозаписом події від 23.05.2026 за адресою: АДРЕСА_4 , що долучений та зберігається в матеріалах провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя ОСОБА_1