Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №369/6675/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 369/6675/26 Головуючий у суді першої інстанції - Патієвич А.Б.

Номер провадження № 33/824/3834/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Мамедовим Васифом Нуру Огли, на постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року щодо притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №950728 від 30 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 04 березня 2026 року о 19 годині 35 хвилин в АДРЕСА_2, керуючи автомобілем Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1 , в залежності від швидкості руху, стану транспортного засобу, дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати можливість постійно контролювати дорожню обстановку та рух автомобіля, внаслідок чого не справився з керуванням та скоїв зіткнення з парканом домоволодіння № 57. У результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, також пошкоджено паркан домоволодіння.

Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №950727 від 30 березня 2026 року, ОСОБА_1 04 березня 2026 року, о 19 год. 35 хв, в АДРЕСА_2, керуючи автомобілем Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1 ,будучи причетним до ДТП, залишив місце події, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - Мамедов В. Н. огли подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що долучений до матеріалів справи відеозапис, знятий на мобільний телефон сторонніми особами (не працівниками поліції). Вказаний запис є недопустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки: фіксація правопорушень має здійснюватися виключно технічними засобами, що перебувають на балансі поліції (ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»). Приватні побутові пристрої не є сертифікованими.

Вказує, що відеозапис є уривчастим, не містить чіткої та безперервної прив`язки до точного часу й дати події. Ракурс зйомки якість файлу не дозволяють однозначно ідентифікувати особу водія, який перебував за кермом автомобіля Suzuki безпосередньо в момент ймовірного зіткнення з парканом.

Також зазначає, що матеріали справи не містять експертного висновку щодо автентичності відеофайлу та відсутності монтажу. Суд першої інстанції в порушення ст. 252 КУпАП по будував рішення на припущеннях.

В апеляційній скарзі також зазначає, що відсутня суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, оскільки для притягнення до відповідальності за залишення місця ДТП необхідна наявність виключно прямого умислу - водій повинен усвідомлювати факт зіткнення та свідомо зникнути. Жодних доказів того, що водій помітив мінімальний контакт із перешкодою (парканом) в темну пору доби, матеріали справи не містять. Відсутність умислу виключає склад правопорушення.

Крім того, судом першої інстанції застосовано надмірна суворість та невідповідність стягнення вимогам ст. 33 КУпАП, позбавлення права керування строком на 1 рік є крайнім і найсуворішим заходом.

Суд не врахував, що ОСОБА_1 є особою зрілого віку, інвалід 3 групи, хворий, раніше не притягувався до відповідальності, а наявність автомобіля є критично важливою для забезпечення його життєдіяльності та доїзду до медичних закладів у сільській місцевості.

Так, доводи апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Мамедов В.Н. огли не були присутні в судовому засіданні 11 травня 2026 року в день проголошення постанови.

Відповідно до розписки про отримання копії постанови, яка наявна в матеріалах справи, копію оскаржуваної постанови була отримана захисником ОСОБА_1 - Мамедовим В.Н. огли 02 червня 2026 року (а.с. 33).

Разом з тим, як зазначає захисник ОСОБА_1 - Мамедов В.Н. огли, підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений строк було неможливо з поважних причин, оскільки у період з 09 червня 2026 року по 09 липня 2026 року він перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з амбулаторної карти медичного офтальмологічного центру. (а.с. 43- 48)

Апеляційну скаргу було подано 10 липня 2026 року (а.с. 34 - 53).

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Мамедов В.Н. огли, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи (а.с.57,58), не з`явилися, про день та час розгляду справи судом повідомлені у встановленому порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 122-4 КУпАП та 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі мотивував своє рішення тим, що дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали дійшов висновку про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4 та 124 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 950728 від 30 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 04 березня 2026 року о 19 годині 35 хвилин в АДРЕСА_2, керуючи автомобілем Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1 , в залежності від швидкості руху, стану транспортного засобу, дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати можливість постійно контролювати дорожню обстановку та рух автомобіля, внаслідок чого не справився з керуванням та скоїв зіткнення з парканом домоволодіння № 57. У результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, також пошкоджено паркан домоволодіння. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. (а.с. 1)

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №950727 від 30 березня 2026 року, ОСОБА_1 04 березня 2026 року, о 19 год. 35 хв, в АДРЕСА_2, керуючи автомобілем Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП, залишив місце події, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП. (а.с. 2)

В матеріалах справи міститься також схема місця ДТП, яка сталася 04 березня 2026 року, складена працівниками патрульної поліції, яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючи дані транспортного засобу та відомості про пошкодження (а.с. 3).

Відповідно до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 від 04 березня 2026 року зазначено, що 04 березня 2026 року о 19 год 35 хв в АДРЕСА_2 в паркан його будинку в`їхав автомобіль Suzuki білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 та пошкодив паркан, і поїхав з місця подій в напрямку вул. Садова. Тілесних ушкоджень він не отримав, лише пошкодив стовп та бак для сміття (а.с. 4)

Також до матеріалів справи долучено копію посвідчення водія НОМЕР_2 , яке видано на ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи міститься оптичний диск з відеоматеріалами, на яких, зокрема, зафіксовано момент даної дорожньо-транспортної пригоди.

На оптичному диску міститься відеоматеріалах, на якому зафіксовано, як особа схожа на ОСОБА_1 намагається приховати пошкоджене авто після ДТП та залишає місця дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Відповідно до положень пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до вимог п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, що б мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до положень статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на докази, які б свідчили про їх помилковість.

Посилання про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис, знятий на мобільний телефон сторонніми особами (не працівниками поліції), а отже запис є недопустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки: фіксація правопорушень має здійснюватися виключно технічними засобами, що перебувають на балансі поліції (ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»). Приватні побутові пристрої не є сертифікованими, апеляційний суд не може визнати обґрунтованим.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення. Сюди прямо відносяться показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Оскільки сучасний мобільний телефон є таким технічним засобом, запис із нього є повноцінним електронним доказом.

Цю позицію також неодноразово підтверджував Верховний Суд, зазначаючи, що процесуальне законодавство не обмежує перелік технічних засобів, якими може бути зафіксовано правопорушення, а використання особистого гаджета поліцейського в екстремальних чи невідкладних умовах (наприклад, у публічному місці під час виявлення правопорушення) саме по собі не є безумовною підставою для визнання доказу недопустимим. (Постанова ККС ВП від 23.09.2025 року у справі №134/1667/23)

Разом із тим, бажано (але не обов`язково), щоб на самому відео відображалися дата та час зйомки (або їх можна було чітко встановити за метаданими файлу та обставинами на відео).

Посилання захисника на те, що ракурс зйомки та якість файлу не дозволяють однозначно ідентифікувати особу водія, який перебував за кермом автомобіля Suzukiсуд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки при перегляді вказаного відео вбачається особа, яка перебувала біля транспортного засобу та намагалась приховати пошкоджень авто після ДТП та зафіксовано момент залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зважаючи на викладене, з урахуванням даних відеозапису, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є беззаперечним.

Щодо оцінки доводів апеляційної скарги про надмірну суворість накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Санкція ст. 122-4 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Із встановлених судом фактичних обставин справи, водій ОСОБА_1 , грубо порушивши вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме: скоїв зіткнення з парканом домоволодіння, після чого самовільно залишив місце події.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що потерпілий отримав матеріальну шкоду у вигляді пошкодженого дерев`яного паркану, разом з тим, жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілому ОСОБА_2 заподіяну шкоду, чи будь-яким чином намагається це зробити, доказів не надано.

Також стороною захисту не надано і будь-яких даних про особу ОСОБА_1 , зокрема про його сімейний та майновий стан, наявність на утриманні будь-яких осіб.

Не надано і відомостей, які характеризують особу правопорушника, зокрема з позитивної сторони, та про те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до відповідальності, у тому числі за порушення ним Правил дорожнього руху України.

Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що право на керування транспортним засобом, є критично важливим для забезпечення його життєдіяльності та до їзду до медичних закладів у сільській місцевості і позбавлення такого поставить його у скрутне матеріальне становище, то стороною захисту у підтвердження такої обставини не надано жодних доказів.

Враховуючи вищенаведені обставини, зокрема: характер вчиненого ОСОБА_3 правопорушення грубе порушення правил дорожнього руху, не визнання ним своєї вини, факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, відсутність даних про відшкодування шкоди потерпілому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ст. 122-4 КУпАП, а саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Жоден із більш м`яких видів стягнення, на думку апеляційного суду, не зможе здійснити виховного впливу на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та запобігти вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що заперечення вини ОСОБА_1 є способом реалізації його права на захист, однак саме по собі не спростовує сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції. Твердження про невинуватість обґрунтовано не прийняті судом до уваги, оскільки вони спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та 124 КУпАП.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Мамедовим В.Н. огли, слід залишити без задоволення.

Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Мамедовим Васифом Нуру Огли, залишити без задоволення.

Постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А. Яворський