Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №560/11456/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11456/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі №08.01/4694-26-Вих від 16.04.2026р., про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи. Позивач подав повний та достатній пакет документів, необхідний для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а тому, відмова у задоволенні рапорту є необґрунтованою та такою, що порушує його право на звільнення з військової служби.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не відмовляла у задоволенні рапорту позивача, а лише повідомила про недостатність документів, які підтверджують підставу для звільнення. Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі - Положення № 1338), саме на експертні команди покладено встановлення потреби в постійному сторонньому догляді. При цьому, в поданому витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/1404/B від 27.02.2026, який виданий дружині позивача, та яким встановлено ІІ групу інвалідності по причині загального захворювання із визначенням переогляду 27.02.2028, не визначено потреби в постійному догляді.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 30.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 10.03.2026 № 00056999123, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.03.2021 зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».

Зі змісту витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/1404/В від 27.02.2026 слідує, що ОСОБА_4 з 23.02.2026 встановлено II групу інвалідності.

Позивач звернувся з рапортом від 12.03.2026 до начальника відділення вогневої підтримки (120-мм міномети) відділу вогневої підтримки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ( ОСОБА_4 ) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту додано: копія паспорта i PHOKПП ОСОБА_1 ; копія паспорта i PHOKПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копія витягу з ДРАЦС №00056999123 від 10.03.2026p.; копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/1404В від 27.02.2026; копія висновку №253 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися i потребує постійного стороннього догляду від 05.03.2026.

Листом співбесіди від 16.03.2026 та листом № 08.01/4694-26-Вих від 16.04.2026 позивача повідомлено, що відповідно до Положення № 1338 саме на експертні команди покладено «встановлення потреби в постійному сторонньому догляді». Зазначена потреба мала би бути зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067. Подана копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/1404/B від 27.02.2026, яка видана дружині позивача, без зазначення потреби в постійному догляді. Тому документів, які підтверджують підставу для звільнення, поданих позивачем, недостатньо для задоволення клопотання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Позивач, не погоджуючись з відмовою щодо звільнення з військової служби та, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Суд враховує, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби саме як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно, при вирішенні спору у цій справі належать застосуванню положення частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, якою визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Однією із таких сімейних обставин є необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII).

Саме з вказаної підстави (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи) позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби.

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009).

Відповідно до пункту 1 Положення № 1115/2009 цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Згідно із пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 13 Положення № 1115/2009 встановлено, що право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до пункту 279 Положення № 1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Згідно з пунктом 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 307 Положення №1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідний перелік документів, які мають додаватись військовослужбовцями Державної прикордонної служби України до рапорту для підтвердження підстави для звільнення, відсутній.

Разом з тим, такий перелік документів, який подається з поданням до звільнення, затверджений для іншого виду збройного формування - Збройних Сил України.

Так, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).

Згідно з пунктом 12.11 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою у задоволенні рапорту позивача.

Фактично, підставою відмови у задоволенні рапорту стало те, що позивач разом із рапортом про звільнення не надав належних документів про те, що його дружина, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує саме постійного стороннього догляду, оскільки у пункті 17.1.3 долученого до рапорту витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.02.2026 № 130/26/1404/В зазначено «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді: не застосовується».

Надаючи оцінку такому висновку відповідача суд зазначає таке.

Форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи та витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067.

У пункті 26 направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи вказується мета направлення особи на оцінювання: 1) встановлення інвалідності; 2) зміна причини інвалідності; 3) закінчення строку, на який встановлено інвалідність; 4) повторне оцінювання у разі настання змін у стані здоров`я; 5) оновлення рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; 6) встановлення ступеню втрати професійної працездатності; 7) продовження тимчасової непрацездатності; 8) визначення медичних показань для забезпечення автомобілем та/або електроскутером і протипоказань до керування ними; 9) встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 10) визначення потреби в постійному догляді та інших соціальних послугах; 11) призначення допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації) та/або медичних виробів; 12) встановлення причинного зв`язку інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві.

Форма витягу з рішення експертної команди передбачає проставлення навпроти питань, які вирішувалися експертною командою, одного із двох варіантів рішення - «так» або «ні».

Аналіз змісту затверджених форм документів, що застосовуються під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, свідчить про те, що встановлення інвалідності та визначення потреби у постійному сторонньому догляді є різними за своєю правовою природою цілями проведення такого оцінювання. Вони передбачені як самостійні підстави направлення на оцінювання та не є взаємозалежними процедурами. Отже, вирішення одного з цих питань не означає автоматичного розгляду іншого.

В свою чергу, зазначення у наданому позивачем витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.02.2026 № 130/26/1404/В у графі 17.1.3 «не застосовується» свідчить про те, що питання щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді експертною командою не розглядалося та відповідне рішення з цього приводу не приймалося.

Натомість, відповідачем не враховано та залишено поза увагою, що факт необхідності здійснення постійного стороннього догляду за дружиною позивача з інвалідністю II групи підтверджується наданим до рапорту висновком № 253 від 05.03.2026 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданим комунальним некомерційним підприємством «Хмельницька центральна районна лікарня» Хмельницького району.

Отже, експертна команда під час проведення оцінювання не досліджувала питання потреби у постійному сторонньому догляді та не приймала відповідного рішення з цього приводу. Позначку «не застосовується» у пункті 17.1.3 витягу з рішення експертної команди слід розуміти як таку, що відповідне питання не входило до предмета проведеного оцінювання, а тому, рішення щодо нього не приймалося, а не як негативний висновок щодо потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 №1811) затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» та інструкцію щодо її заповнення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» (далі - Інструкція) висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, в тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00–F09), розумова відсталість (F70–F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (F10–F19), шизофренії (F20), первазивних розладів психологічного розвитку (F84), нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинних захворювань головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекції, наслідків черепно-мозкової травми, новоутворень, метаболічних порушень та інтоксикацій, аутоімунних захворювань, генетичних захворювань тощо.

Згідно з пунктом 5 Інструкції висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику.

Пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється (пункт 8 Інструкції).

З урахуванням викладеного, висновок № 253 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданий 05.03.2026 комунальним некомерційним підприємством «Хмельницька центральна районна лікарня» Хмельницького району, є належним медичним документом, який безпосередньо підтверджує потребу дружини позивача з інвалідністю у постійному сторонньому догляді.

Таким чином, суд встановив, що дружина позивача ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІI групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Щодо доводів відповідача, що він не приймав рішення про відмову по суті, а лише констатував, що недостатньо документів, які підтверджують підставу для звільнення, то суд зазначає таке.

Суд констатує, що: рапорт позивача від 12.03.2026 прийнятий до розгляду відповідачем; по суті порушених у ньому питань відповідач сформував правову позицію; ця позиція викладена відповідачем у письмовій формі (лист №08.01/4694-26-Вих від 16.04.2026); відповідь доведена відповідачем до відома позивача.

Факт надання письмової відповіді, що містить мотиви прийнятого рішення, свідчить про вчинення відповідачем активних управлінських дій, спрямованих на вирішення порушеного у рапорті питання. Крім того, лист №08.01/4694-26-Вих від 16.04.2026 містить чітку підставу відмови - недостатність документів, які підтверджують підставу для звільнення.

Отже, за встановлених обставин відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність у формі не розгляду рапорту або неприйняття рішення за результатами його розгляду.

Відтак, протиправним є рішення відповідача, оформлене листом №08.01/4694-26-Вих від 16.04.2026, про відмову у звільненні з військової служби позивача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, то суд зазначає, що саме відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби позивача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не належать.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), оформлене листом №08.01/4694-26-Вих від 16.04.2026, про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк