Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №760/15507/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11765/26

В справі 760/15507/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

17 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про стягнення безпідставно набутих коштів.

ІІ. Описова частина

04.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» (далі - ТОВ «Форвард Фінансів»), у якому просить стягнути з Відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 6.931,60 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1.211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1.250,00 грн.

Свої вимоги Позивач мотивував наступним.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №72299, вчиненого 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Форвард Фінансів» заборгованості.

Позивач зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №760/22838/23, яке набрало законної сили 18.03.2024, виконавчий напис від 11.06.2021, зареєстрований в реєстрі за №72299, про стягнення з нього на користь ТОВ «Форвард Фінансів» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6.931,60 грн визнано таким, що не підлягає виконанню.

Як вказує Позивач, фінансовим відділом Комунального підприємства «Полтавська обласна станція переливання крові» Полтавської обласної ради за місцем його роботи у виконавчому провадженні НОМЕР_2 утримано 8.124,76 грн, у тому числі виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, які перераховано Відповідачу. У позовній заяві період утримань зазначено як липень - грудень 2024 року, однак з доданих до позову документів вбачається, що утримання здійснювались у липні - грудні 2023 року.

Посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, Позивач вважає, що оскільки виконавчий напис визнано судом таким, що не підлягає виконанню, правова підстава, на якій Відповідач набув стягнуті з нього кошти, відпала, а тому на його користь з Відповідача підлягають стягненню 6.931,60 грн, які були стягнуті в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 при примусовому виконанні вказаного виконавчого напису.

04.07.2024 автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

09.07.2024 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі.

07.10.2024 до суду надійшов відзив ТОВ «Форвард Фінансів», у якому Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також відмовити у стягненні з нього витрат на правничу допомогу та судового збору. Як зазначено у відзиві, копію позовної заяви з додатками Відповідач отримав 26.09.2024.

На думку Відповідача, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина перша статті 1212 ЦК України, оскільки набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним, а договірний характер правовідносин, на підставі яких виникло право вимоги, виключає можливість застосування до них положень про безпідставне набуття майна. На обґрунтування цієї позиції Відповідач посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18 та постанову Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13.

Відповідач стверджує, що правовою підставою для стягнення з Позивача коштів є кредитний договір та наявність у позичальника заборгованості за ним. Станом на час розгляду справи кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений і не розірваний, а на момент стягнення всі дії з виконання виконавчого напису, як вважає Відповідач, здійснювались правомірно. Відтак, на думку Відповідача, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів, зарахованих у погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, Відповідач вказує, що кошти, стягнуті з боржника, надходять на рахунок приватного виконавця, з них першочергово стягуються витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця, і лише залишок перераховується стягувачу. Позивач, як зазначено у відзиві, не навів розподілу стягнутих сум між стягувачем та приватним виконавцем і не надав документів безпосередньо від приватного виконавця, тоді як лише відомості приватного виконавця можуть підтверджувати дійсну суму стягнення. Тому, на думку Відповідача, суд позбавлений можливості виокремити суму коштів, яка була перерахована саме стягувачу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу Відповідач зазначає, що Позивач не надав суду необхідних доказів оплати цих витрат, а заявлена до стягнення сума є завищеною. Свої заперечення в цій частині Відповідач просить розцінювати як клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідь на відзив від Позивача та пояснення щодо позову від Третьої особи до суду не надходили. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи сторони не заявляли.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України справа розглянута без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Обставини, встановлені судом

11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №72299, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Форвард Фінансів» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6.931,60 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №760/22838/23 встановлено, що вказана сума складається із заборгованості за сумою кредиту - 902,88 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 0,86 грн, строкової заборгованості за відсотками - 5.011,29 грн, строкової заборгованості за штрафами та пенями - 366,57 грн та плати за вчинення виконавчого напису - 650,00 грн. Цим же рішенням встановлено, що 16.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання зазначеного виконавчого напису, а 21.06.2023 у цьому виконавчому провадженні винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Полтавська обласна станція переливання крові» Полтавської обласної ради від 19.06.2024 №01.2-14/363 за виконавчим провадженням НОМЕР_2 з ОСОБА_1 в повному обсязі утримано кошти в сумі 8.124,76 грн.

Перерахування утриманих коштів на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області підтверджується платіжними інструкціями: №92 від 26.07.2023 на суму 1.078,70 грн, №106 від 23.08.2023 на суму 1.561,70 грн, №122 від 27.09.2023 на суму 1.629,48 грн, №368 від 25.10.2023 на суму 3.117,16 грн, №399 від 29.11.2023 на суму 539,35 грн та №435 від 25.12.2023 на суму 198,37 грн, а всього - 8.124,76 грн. У призначенні кожного з платежів зазначено про відшкодування боргу в розмірі 20% із заробітної плати ОСОБА_1 згідно з постановою у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 21.06.2023.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. від 27.12.2023 виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №72299 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У постанові приватний виконавець встановив, що заборгованість за виконавчим документом, основну винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто з боржника в повному обсязі.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №760/22838/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Форвард Фінансів», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю., виконавчий напис від 11.06.2021, зареєстрований в реєстрі за №72299, визнано таким, що не підлягає виконанню. Зазначене рішення, як вказує Позивач, набрало законної сили 18.03.2024, що Відповідачем не заперечується.

Підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стало те, що його вчинено на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально, тобто з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Крім того, у названому рішенні суд зазначив, що ТОВ «Форвард Фінансів» не довело, що сума заборгованості взагалі існувала, а якщо так, то була саме такою, як зазначено у виконавчому написі.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Позивач, Відповідач та Третя особа у цій справі брали участь у справі №760/22838/23, а тому обставини, встановлені рішенням у ній, повторного доказування не потребують.

Норми права, які застосовує суд, та оцінка доводів сторін

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною другою статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони згодом відпали.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 08.09.2021 у справі №201/6498/20 (провадження №61-88св21) дійшов висновку, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала.

Аналогічний підхід застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 та від 28.01.2020 у справі №910/16664/18.

У справі, що розглядається, виконавчий напис №72299, на підставі якого з Позивача примусово стягнуто кошти, рішенням суду, що набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню. Отже, правова підстава, на якій Відповідач набув стягнуті за цим написом кошти, відпала, що відповідно до статті 1212 ЦК України зумовлює обов`язок Відповідача повернути їх Позивачу.

Суд не приймає доводів Відповідача про те, що договірний характер правовідносин між сторонами виключає застосування статті 1212 ЦК України, а чинний кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання спірних коштів.

Аналогічні доводи вже були предметом оцінки Верховного Суду. У постанові від 06.10.2021 у справі №623/363/20 (провадження №61-3007св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, відхиляючи аргументи кредитора про набуття спірних коштів на належній підставі - за кредитним договором, зазначив, що такі кошти не сплачувались боржником добровільно, а їх стягнення відбувалось примусово шляхом відрахування із заробітку та списання з банківського рахунку на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню. При цьому Верховний Суд наголосив, що кредитор, який вважає, що у боржника наявна заборгованість за договором, не позбавлений права звернутися до суду з позовом про її стягнення, а оцінка законності та обґрунтованості таких вимог буде надана судом у межах розгляду відповідної справи.

Ці висновки повною мірою стосуються і цієї справи. Спірні кошти не передавались Позивачем Відповідачу на виконання договірного зобов`язання, а були примусово утримані з його заробітної плати у виконавчому провадженні, єдиною підставою для якого був виконавчий напис нотаріуса. Саме цей виконавчий документ, а не кредитний договір, був підставою переходу коштів від Позивача до Відповідача, і саме ця підстава відпала внаслідок визнання напису таким, що не підлягає виконанню.

З цих же міркувань суд не вважає релевантними до спірних правовідносин висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18 та Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, на які посилається Відповідач, оскільки вони стосуються набуття майна в порядку виконання договірного зобов`язання, а не примусового стягнення коштів на підставі виконавчого документа, який у подальшому визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд враховує, що до суми, стягнутої за виконавчим написом, увійшла плата за вчинення виконавчого напису в розмірі 650,00 грн, яка за своєю природою не є заборгованістю за кредитним договором, а рішенням у справі №760/22838/23 встановлено недоведеність Відповідачем існування заборгованості та її розміру. За таких обставин посилання Відповідача на кредитний договір як на підставу набуття спірних коштів є необґрунтованими. Питання про наявність чи відсутність у Позивача заборгованості за кредитним договором не є предметом розгляду в цій справі, і Відповідач не позбавлений можливості вирішити його в установленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу й доводи Відповідача про неможливість встановити суму коштів, яка фактично надійшла стягувачу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум здійснюється у визначеній черговості, зокрема у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Згідно з частинами першою та третьою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, а стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Посилання Відповідача на частину другу статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки ця норма визначає розмір виконавчого збору, який стягується державним виконавцем, тоді як відповідно до пункту 5 частини п`ятої тієї ж статті у разі виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується.

Сума, стягнення якої передбачав виконавчий напис №72299, становила 6.931,60 грн. Приватний виконавець у постанові від 27.12.2023 встановив, що заборгованість за виконавчим документом стягнуто в повному обсязі, і закінчив виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Отже, вимоги ТОВ «Форвард Фінансів» як стягувача за виконавчим написом були задоволені у повному обсязі - в сумі 6.931,60 грн. Різниця між загальною сумою утримань (8.124,76 грн) та сумою, що підлягала стягненню на користь Відповідача (6.931,60 грн), яка становить 1.193,16 грн і включає основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, Позивачем до стягнення з Відповідача не заявлена.

Таким чином, Позивач обґрунтовано визначив розмір позовних вимог в межах суми, стягнутої саме на користь стягувача, а надана ним постанова про закінчення виконавчого провадження є документом, складеним приватним виконавцем, тобто саме тим доказом, на необхідність якого вказує Відповідач.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у згаданій постанові від 06.10.2021 у справі №623/363/20, про те що у разі стягнення коштів приватним виконавцем у межах виконавчого провадження за виконавчим написом, вчиненим на користь кредитора, саме кредитор, заперечуючи проти позову, має доводити факт неотримання цих коштів.

Відповідач, який як стягувач мав доступ до матеріалів виконавчого провадження і володіє відомостями про надходження коштів на свої рахунки, не стверджує, що не отримав стягнуті з Позивача кошти у сумі 6.931,60 грн або отримав їх у меншому розмірі, жодних доказів на підтвердження цього не надав, а відомостей про оскарження ним дій приватного виконавця щодо розподілу стягнутих коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що Відповідач набув за рахунок Позивача кошти в сумі 6.931,60 грн на підставі виконавчого напису, який у подальшому визнано судом таким, що не підлягає виконанню, а тому ці кошти підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

Відповідно до частин другої - шостої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав копії договору про надання правової допомоги №42/2024 від 25.06.2024, укладеного з адвокатом Орленком Р.Е., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №384 від 25.02.2004 та акта виконаних робіт №42/2024 від 25.06.2024.

З акта виконаних робіт вбачається, що адвокат на виконання пункту 1.1 договору склав позовну заяву до Солом`янського районного суду міста Києва про стягнення з ТОВ «Форвард Фінансів» безпідставно набутих коштів, витративши на це 2 години 30 хвилин, при вартості однієї години роботи 500,00 грн, а всього виконано робіт на суму 1.250,00 грн. У цьому ж акті зазначено, що Позивач сплатив адвокату готівкою 1.250,00 грн за надану правничу допомогу.

Таким чином, Позивач надав докази укладення договору про надання правничої допомоги, опис виконаних адвокатом робіт із зазначенням витраченого часу та їх вартості, а також підтвердження оплати, тому доводи Відповідача про недоведеність цих витрат спростовуються матеріалами справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не є самоціллю, а необхідне для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу, а надмірний формалізм при оцінці такого опису може призвести до порушення принципу верховенства права.

Клопотання Відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу має загальний характер: Відповідач не навів жодних конкретних обставин і розрахунків, які б свідчили про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт чи ціною позову, тобто не виконав обов`язку, покладеного на нього частиною шостою статті 137 ЦПК України.

Суд враховує, що заявлені витрати пов`язані з розглядом цієї справи, стосуються складення позовної заяви, обсяг якої відповідає зазначеному в акті часу, а їх розмір - 1.250,00 грн - є помірним і співмірним з ціною позову та значенням справи для Позивача. Підстав для зменшення цих витрат суд не вбачає, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1.250,00 грн.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1212 ЦК України, ст.ст. 27, 39, 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6.931,60 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1.211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1.250,00 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», адреса: 03186, м. Київ, бульв. Чоколівський, буд. 19, код ЄДРПОУ 44328497;

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Симона Петлюри, буд. 5, офіс 4.

Суддя: