Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №760/13011/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11837/26

В справі 760/13011/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

16 вересня 2026 року в місті Києві Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.

ІІ. Описова частина

03.06.2024 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Горобця Сергія Олександровича звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.

04.06.2024 автоматизованим розподілом судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою суду від 05.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою інспектора відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції серії ТНА № 1330387 від 28.01.2024 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3.400,00 грн за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування ним.

Позивач зазначає, що 28.01.2024 його було зупинено працівниками поліції за невиконання вимог дорожнього знака 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», і він пред`явив тимчасове посвідчення водія серії НОМЕР_1 , строк дії якого закінчився. Водночас, як вказує Позивач, він надав інспектору пояснення про те, що має посвідчення водія і їде за ним, оскільки його посвідчення було вилучено при вчиненні ним дорожньо-транспортної пригоди, а за результатами розгляду справи № 711/8238/23 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Позивач також стверджує, що показав інспектору відповідне рішення суду та квитанцію про сплату штрафу як доказ того, що його не позбавлено права керування, а оригінал посвідчення водія тимчасово знаходився на зберіганні в поліції і після завершення тримісячного строку йому не був повернутий.

Вважаючи зазначену постанову незаконною, Позивач звернувся до суду, і рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2024 в справі № 711/1296/24 його позов до Відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково, постанову скасовано, а провадження в справі закрито.

Як зазначає Позивач, протягом майже трьох місяців - з дня винесення незаконної постанови до дня її скасування судом - він зазнавав тяжких душевних переживань від протиправних дій правоохоронних органів, не було дня, щоб він не обдумував своє незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, він навіть почав сумніватися у справедливості правоохоронної системи України. На думку Позивача, представники патрульної поліції вбили його віру в справедливість державної системи та дієвість Конституції України, а ситуацію погіршує те, що такі, як він вважає, нахабні та незаконні дії представника Відповідача мали місце під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Позивач вказує, що без перебільшення можна сказати, що цей, здавалося б, не дуже великий адміністративний штраф у розмірі 3.400,00 грн завдав йому тяжких душевних мук.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на ст.ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно з якими право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, а також на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.02.2020 в справі № 640/16169/17, про те, що закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності, а відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від вини. На думку Позивача, підставою для відшкодування моральної шкоди є скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Визначаючи розмір моральної шкоди, Позивач зазначає, що така шкода не може бути оцінена в грошовому еквіваленті, однак, керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості, оцінює її в 10.000,00 грн.

Крім того, Позивач вказує, що у зв`язку з необізнаністю з нормами законодавства він був вимушений звернутися до адвоката, і очікує, що його витрати на професійну правничу допомогу складуть 10.000,00 грн, точну суму яких буде встановлено та підтверджено до ухвалення судом рішення або протягом п`яти днів після його ухвалення.

На підставі викладеного Позивач просить стягнути з Департаменту патрульної поліції на його користь 10.000,00 грн відшкодування моральної шкоди, а судові витрати, включаючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, покласти на Відповідача.

До суду надійшов відзив Відповідача від 20.08.2024, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, яке згодом було скасоване рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі № 711/1296/24, здійснено працівниками Відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, яке не має жодного відношення до Департаменту патрульної поліції. Як вказує Відповідач, Відділ поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області є підрозділом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та підпорядковується йому, а Департамент патрульної поліції є окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 40108646), яка не пов`язана з Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області, не підпорядковується йому та не є його структурним підрозділом. З огляду на це Відповідач вважає пред`явлення позову до нього безпідставним.

Відповідач також посилається на ч. 2 ст. 51 ЦПК України та зазначає, що право на визначення відповідача належить позивачу, а заміна неналежного відповідача здійснюється за клопотанням позивача.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши наявні в справі докази, суд вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою серії ТНА № 1330387 від 28.01.2024 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3.400,00 грн за те, що 28.01.2024 о 23:01 у м. Немирів по вул. Горького, 55 він не виконав вимогу дорожнього знака 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» та пред`явив тимчасове посвідчення водія серії НОМЕР_1 , строк дії якого закінчився, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2024 в справі №711/1296/24 (провадження № 2-а/711/22/24) адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково, постанову серії ТНА № 1330387 від 28.01.2024 скасовано, а провадження в справі закрито. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень зазначене рішення набрало законної сили 25.04.2024.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що Позивача зупинив та постанову серії ТНА № 1330387 від 28.01.2024 виніс інспектор відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Мартинов А.Л.; відзив на позов у справі № 711/1296/24 подавався Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області. Суд у зазначеній справі дійшов висновку, що в діях Позивача формально вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тоді як склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відсутній, а постанову винесено за відсутності належних та допустимих доказів вчинення Позивачем цього правопорушення. Цим же рішенням з Відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672) на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань стягнуто 605,60 грн судового збору та 3.000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ні рішення в справі № 711/1296/24, ні інші матеріали справи не містять відомостей про те, що інспектор Мартинов А.Л. є працівником Департаменту патрульної поліції або що Відповідач чи його посадові (службові) особи вчиняли будь-які дії або приймали будь-які рішення стосовно Позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Щодо визначення відповідача в спорах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.11.2019 в справі № 242/4741/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав, а держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органу державної влади, покладається на державу, яка бере участь у справі через той орган, посадовими особами якого завдано шкоду. Інший орган державної влади, посадові особи якого жодних рішень чи дій стосовно позивача не вчиняли, не є ні суб`єктом обов`язку з відшкодування такої шкоди, ні органом, через який держава бере участь у відповідному спорі.

Щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 в справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України; за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (п. 41).

Позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди з винесенням постанови серії ТНА № 1330387 від 28.01.2024, яку, як встановлено судом, виніс інспектор Відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. Саме до цього органу Позивач пред`являв адміністративний позов про скасування зазначеної постанови в справі № 711/1296/24, і саме з нього рішенням суду в тій справі стягнуто на користь Позивача судові витрати. Отже, Позивачу було відомо, посадовою особою якого органу винесено постанову, з якою він пов`язує заподіяння йому шкоди.

Твердження Позивача про те, що незаконні дії вчинили представники патрульної поліції, тобто представники Відповідача, нічим не підтверджені та спростовуються змістом рішення в справі № 711/1296/24. Доказів того, що посадові чи службові особи Відповідача приймали будь-які рішення або вчиняли будь-які дії стосовно Позивача, до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Департамент патрульної поліції не є органом, посадовими особами якого, за твердженням Позивача, завдано йому шкоду, а отже, не є ні суб`єктом обов`язку з її відшкодування, ні органом, через який у цьому спорі могла б брати участь держава. При цьому Позивач просить стягнути відшкодування саме з Департаменту патрульної поліції.

Відповідач у відзиві прямо вказав на те, що постанову стосовно Позивача винесено посадовою особою іншого органу, однак клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем Позивач у встановленому ч. 2 ст. 51 ЦПК України порядку не заявив, а суд позбавлений можливості здійснити таку заміну з власної ініціативи.

Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, а клопотання про його заміну не заявлено, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову. З огляду на це суд не надає оцінки іншим умовам відповідальності держави за завдану шкоду, наведеним Позивачем. Відмова в позові з цих підстав не позбавляє Позивача права

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення Позивача до суду). Відповідач про стягнення понесених ним судових витрат не заявляв.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені Позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок Відповідача не підлягають.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 51, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди відмовити.

2. Судові витрати покласти на Позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код юридичної особи: 40108646.

Суддя: