Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №760/36471/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11703/26

В справі 760/36471/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

17 вересня 2026 року в місті Києві Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди.

ІІ. Описова частина

30.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди.

20.01.2026 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою суду від 23.01.2026 позовну заяву залишено без руху, Позивачці надано строк для усунення її недоліків.

09.03.2026 Позивачка на виконання вимог ухвали суду подала до суду позовну заяву в новій редакції (далі - позовна заява в редакції від 09.03.2026), в якій зазначила відомості про сторони, ціну позову та попередній розрахунок судових витрат, а також надала квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги в редакції від 09.03.2026 мотивовані тим, що Позивачка проживає в будинку АДРЕСА_1 , який обладнаний двома пасажирськими ліфтами та одним вантажним.

Позивачка зазначає, що у двох пасажирських ліфтах встановлено систему контролю доступу (СКД), яка передбачає, що користування пасажирськими ліфтами здійснюється виключно за допомогою електронних чипів (карток доступу). Як вказує Позивачка, у зв`язку з тим, що її персональний чип відключено, вона фактично позбавлена можливості користуватися пасажирськими ліфтами та змушена використовувати вантажний ліфт, який не працює за умови відключення електропостачання. Таким чином, на думку Позивачки, вона, будучи особою з інвалідністю III групи з серйозними проблемами зі здоров`ям, у періоди відключення електропостачання фактично позбавлена можливості дістатися своєї квартири без шкоди своєму здоров`ю.

Позивачка стверджує, що за обставин, які склалися, вона має можливість користуватися пасажирськими ліфтами за допомогою картки гостя, яка знаходиться в консьєржа будинку - Відповідачки, однак на її численні прохання Відповідачка відмовляється надавати їй цю картку, чим порушує її права як мешканки будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка вказує, що у зв`язку з цим вона була змушена звертатися до правоохоронних органів, і, як слідує з відповіді на її звернення до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Солом`янським управлінням поліції з Відповідачкою була проведена роз`яснювальна бесіда, а для захисту її прав їй рекомендовано звернутися до суду. Факти перешкоджання Відповідачкою їй у доступі до пасажирських ліфтів, за твердженням Позивачки, зафіксовані нею на камеру, записи якої вона додає до позову.

Як зазначає Позивачка, з виписок з історії хвороби вбачається, що вона страждає на гіпертонічну хворобу II ступеня (високий ризик), гіперхолестеринемію, перебуває в стані після гістероваріоектомії та тотальної струмектомії, має порушення толерантності до глюкози, у неї часті перебої в роботі серця, задишка при будь-якому фізичному навантаженні та швидка втомлюваність, відтак будь-яке фізичне навантаження може тягти за собою тяжкі наслідки для її здоров`я та значне погіршення самопочуття.

На думку Позивачки, діями та бездіяльністю Відповідачки їй завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях. Позивачка стверджує, що ситуація, яка склалася, вплинула не лише на її фізичне здоров`я, а й на її душевний спокій та рівновагу, вона відчуває себе беззахисною та вразливою перед діями Відповідачки, які вважає протиправними та незаконними, а дії Відповідачки носять зухвалий та протизаконний характер, що принижує її честь та гідність як людини та власника своєї квартири.

Посилаючись на ст.ст. 15, 23, 201, 1167 ЦК України та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Позивачка зазначає, що протиправними діями Відповідачки їй завдано моральних та душевних страждань, які проявляються в погіршенні емоційного та фізичного стану, приниженні її честі та гідності, порушенні нормальних життєвих зв`язків, а також у порушенні її права власності, у зв`язку з чим оцінює завдану їй моральну шкоду в 75.000,00 грн та вважає такий розмір об`єктивним, справедливим і таким, що відповідає характеру завданих їй душевних страждань.

Крім того, посилаючись на ст. 391 ЦК України, Позивачка вказує, що вона є повноправним власником квартири АДРЕСА_2 , а Відповідачка чинить їй перешкоди в безперешкодному доступі до її власності шляхом блокування її доступу до пасажирських ліфтів (відмовляється надавати їй «Картку гостя»), у зв`язку з чим Позивачка вважає, що має всі законні підстави вимагати усунення перешкод у користуванні її власністю шляхом зобов`язання Відповідачки надавати їй «картку гостя» задля можливості користування пасажирськими ліфтами.

З урахуванням викладеного Позивачка просить:

- усунути перешкоди в користуванні її власністю шляхом зобов`язання Відповідачки ОСОБА_2 надавати «Картку гостя» від пасажирських ліфтів у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з Відповідачки моральну шкоду в розмірі 75.000,00 грн.

13.07.2026 до суду надійшов відзив Відповідачки на позовну заяву, датований 08.07.2026, разом із клопотанням про визнання електронних та письмових доказів Позивачки недопустимими.

По суті спору Відповідачка вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідачка вказує, що Позивачка, назвавши позовну заяву в тому числі «про визнання дій незаконними», у прохальній частині позову в редакції від 09.03.2026 не заявила жодної вимоги про визнання дій Відповідачки незаконними, неправомірними чи протиправними. На думку Відповідачки, з урахуванням принципу диспозитивності (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд позбавлений можливості надавати правову оцінку діям Відповідачки щодо їх незаконності, а відсутність визнаної незаконності дій виключає стягнення моральної шкоди, оскільки вимога про її стягнення позбавлена єдиної підстави - делікту.

Відповідачка стверджує, що позов пред`явлено до неналежного відповідача та обрано неефективний спосіб захисту. Як зазначено у відзиві, поняття «картка гостя» не існує в жодному нормативно-правовому акті України чи правилах надання житлово-комунальних послуг, а зазначений термін є суб`єктивним твердженням Позивачки, яке є спробою самовільно перейменувати особисту службову картку Відповідачки. Відповідачка вказує, що вона є виключно найманим працівником на посаді консьєржа, не є співвласником будинку і не наділена управлінськими повноваженнями щодо спільного майна; наявна в неї службова картка є інструментом виключно для виконання її трудових обов`язків (зокрема, для допомоги екстреним службам на робочому місці), а до її посадових обов`язків не входить посадка, супровід співвласників до кабіни ліфтів чи забезпечення їх підняття на відповідний поверх. Посилаючись на ст. 31 КЗпП України, ст. 19 Конституції України та Випуск 87 «Житлове та комунальне господарство населених пунктів» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Відповідачка вважає, що заявлена вимога фактично зводиться до примушування найманого працівника діяти всупереч своїм посадовим обов`язкам, а гіпотетичне рішення суду про зобов`язання консьєржа «надавати картку» буде об`єктивно неможливим для виконання.

Крім того, Відповідачка стверджує, що жодних перешкод Позивачці не чинила, оскільки в будинку функціонує вантажний ліфт, який не обладнаний обмежувальними системами СКУД і перебуває у вільному доступі, що, на думку Відповідачки, встановлено постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2024 у справі № 760/28621/23, а станом на момент розгляду справи ліфтова система працює в штатному режимі.

Щодо доказів Позивачки Відповідачка зазначає, що відеозаписи, посилання на які міститься в роздрукованому QR-коді, є недопустимими доказами, оскільки зйомку здійснено всупереч її прямій забороні в холі будинку, який не є місцем публічного характеру в розумінні ст. 307 ЦК України, а наданий Позивачкою аркуш паперу з роздрукованим QR-кодом, що веде до хмарного сховища «Google Диск», не є належною формою подання електронного доказу в розумінні ст. 100 ЦПК України. Водночас, як вказує Відповідачка, в порядку альтернативного обґрунтування заперечень, надані Позивачкою відеозаписи засвідчують, що Відповідачка запропонувала Позивачці скористатися вантажним ліфтом, а в подальшому, з метою уникнення конфлікту, особисто посадила Позивачку в пасажирський ліфт та відправила його на потрібний поверх, використавши свою службову картку, а також фіксують некоректну поведінку самої Позивачки щодо Відповідачки.

Щодо листа Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 15.12.2025 № 478734-2025 Відповідачка стверджує, що жоден працівник поліції до неї не з`являвся, пояснень не відбирав та роз`яснювальних бесід не проводив, а зазначений лист є формальною відповіддю на електронне звернення Позивачки.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди Відповідачка вказує, що Позивачка не навела жодного розрахунку та обґрунтування заявленої суми, не надала доказів душевних страждань, витрат на лікування чи причинного зв`язку між діями Відповідачки та станом свого здоров`я. Крім того, Відповідачка посилається на відомості про інші судові провадження за участю Позивачки, які, на думку Відповідачки, характеризують поведінку самої Позивачки та свідчать про відсутність причинного зв`язку між її психоемоційним станом і діями Відповідачки.

Посилаючись на наведене, Відповідачка просить відмовити в задоволенні позову повністю.

У клопотанні про визнання доказів недопустимими Відповідачка з підстав, аналогічних викладеним у відзиві, просить визнати недопустимими доказами електронні файли (відеозаписи), посилання на які міститься в роздрукованому QR-коді; консультаційний висновок спеціаліста (форма № 028/о) № 2300 від 18.02.2026, складений лікарем Мітченко О.І. ; інші додані до позову копії документів, не засвідчені відповідно до вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України.

22.07.2026 до суду надійшла відповідь Позивачки на відзив, в якій вона зазначає, що відзив не спростовує обставин, викладених у позовній заяві, а значна його частина присвячена оцінці її особи, іншим судовим справам, адміністративним та кримінальним провадженням, які не є предметом спору.

На думку Позивачки, ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України не встановлюють обов`язку попереднього визнання дій незаконними, а суд сам оцінює протиправність поведінки відповідача при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди. Позивачка стверджує, що саме Відповідачка особисто відмовила їй у доступі до пасажирського ліфта, а посилання на статус найманого працівника не звільняє Відповідачку від відповідальності за власні дії; назва картки, як зазначає Позивачка, значення не має, важливим є факт існування механізму доступу до ліфтів та відмови Позивачці в його використанні.

Позивачка також вказує, що дії Відповідачки не обмежилися відмовою в доступі до ліфта, Відповідачка використала цю ситуацію та свою посаду для висловлення образливих тверджень щодо її особи, трудового життя та матеріального становища, які мали на меті її приниження, а її моральні страждання полягали також у почутті приниження, безпорадності та психологічного дискомфорту через публічне зневажливе ставлення Відповідачки, яке мало систематичний характер. Відеозаписи, за твердженням Позивачки, здійснювалися в місцях загального користування виключно для фіксації порушення її прав.

Посилання Відповідачки на інші судові справи Позивачка вважає такими, що не входять до предмета доказування, а твердження про її винуватість без обвинувального вироку - такими, що суперечать ст. 62 Конституції України. Позивачка зазначає, що Відповідачка не навела жодної норми закону, рішення загальних зборів співвласників або іншого документа, який надавав би їй право обмежувати доступ співвласника до користування спільним майном, та просить задовольнити позов у повному обсязі.

16.09.2026 до суду надійшли заява Відповідачки від 14.09.2026 про розгляд справи за її відсутності, в якій вона зазначає, що проживає за межами м. Києва та працює за змінним графіком, підтримує свою позицію, викладену у відзиві, та просить відмовити в задоволенні позову, а також її письмові пояснення по суті справи з приводу відповіді Позивачки на відзив.

У судове засідання Відповідачка не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на подану Відповідачкою заяву суд розглядає справу за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно в заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 5 ст. 174 ЦПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Ухвалою суду від 10.03.2026 Відповідачці роз`яснено право подати заперечення щодо відповіді на відзив протягом 15 днів з дня її отримання. Як зазначає сама Відповідачка, відповідь на відзив вона отримала 30.07.2026. Письмові пояснення по суті справи, в яких Відповідачка викладає свої міркування щодо доводів відповіді на відзив, надійшли до суду лише 16.09.2026, тобто після закінчення встановленого судом строку, дозволу на подання додаткових пояснень суд Відповідачці не надавав, клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку Відповідачка не заявляла.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин письмові пояснення Відповідачки в частині доводів по суті спору підлягають залишенню без розгляду. При цьому суд зазначає, що позиція Відповідачки щодо предмета спору в повному обсязі викладена у відзиві, який судом прийнято до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява в редакції від 09.03.2026, подана Позивачкою на усунення недоліків, містить дві матеріально-правові вимоги: про усунення перешкод у користуванні її власністю шляхом зобов`язання Відповідачки надавати «Картку гостя» від пасажирських ліфтів та про стягнення з Відповідачки моральної шкоди в розмірі 75.000,00 грн. Вимог про визнання дій Відповідачки незаконними, зобов`язання утримуватися від таких дій у майбутньому та заборону обмежувати доступ до ліфтових кабін, які були заявлені в первісній редакції позовної заяви, позовна заява в редакції від 09.03.2026 не містить. Відтак суд розглядає справу в межах вимог, заявлених у позовній заяві в редакції від 09.03.2026.

Водночас суд не погоджується з доводами Відповідачки про те, що відсутність у прохальній частині позову окремої вимоги про визнання її дій незаконними сама по собі виключає можливість стягнення моральної шкоди. Протиправність поведінки особи, якій ставиться в провину порушення, є обставиною, що підлягає встановленню судом при вирішенні спору про захист самого порушеного права (зокрема, про відшкодування моральної шкоди), а не обов`язковою самостійною позовною вимогою. Отже, наведений довід Відповідачки самостійною підставою для відмови в позові не є.

Разом з тим обставини, на які Позивачка вперше послалася у відповіді на відзив (висловлення Відповідачкою образливих тверджень щодо її особи, трудового життя та матеріального становища, систематичний характер такої поведінки), у позовній заяві в редакції від 09.03.2026 як підстава позову не зазначалися. Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, шляхом подання письмової заяви. Заяви про зміну підстав позову Позивачка не подавала, а відповідь на відзив такою заявою не є. Відтак зазначені обставини не є підставою позову, в межах якої суд вирішує спір. Крім того, жодного доказу на підтвердження цих обставин Позивачка також не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Дослідивши наявні в справі докази, суд вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 та проживає в ній, даний факт підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2013 року. Відповідачка цієї обставини не заперечує, посилаючись у відзиві на Позивачку як на співвласника будинку.

02.12.2025 Позивачка через Єдине вікно для громадян МВС України звернулася до Міністерства внутрішніх справ України із заявою, в якій повідомила, що консьєрж ОСОБА_4 перешкоджає їй користуватися ліфтом, який є спільним майном співвласників, та вимагає, щоб вона піднімалася пішки, незважаючи на те, що вона проживає на 13-му поверсі та має встановлену інвалідність. У заяві Позивачка просила, зокрема, провести службову перевірку щодо дій консьєржа ОСОБА_5 та зобов`язати управляючу компанію «Інжинірікс Сервіс» та ОСББ «Червонозоряний 4-Г» забезпечити їй безперешкодне користування ліфтами.

Листом від 15.12.2025 № 478734-2025 Солом`янське управління поліції ГУНП у м. Києві повідомило Позивачку, що її електронне звернення, адресоване до МВС України, щодо перешкоджання консьєржем будинку АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6 в доступі до ліфта, зареєстроване за вхідним № К-50476/ез від 03.12.2025; з консьєржем зазначеного будинку гр. ОСОБА_6 проведено роботу роз`яснювального характеру щодо неперешкоджання Позивачці в доступі та користуванні ліфтовими кабінами; для захисту своїх прав та законних інтересів Позивачка має право звернутися до суду.

До позовної заяви Позивачка також долучила копії медичних документів щодо стану свого здоров`я, копію посвідчення особи з інвалідністю та аркуш паперу із зображенням QR-коду з позначкою про посилання на відеозаписи.

Відомостей про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення або про складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно Відповідачки за фактами, викладеними в позовній заяві, матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто заявити негаторний позов. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном.

Отже, для задоволення негаторного позову позивач повинен довести не лише наявність у нього права власності (іншого речового права), а й те, що відповідач своїми неправомірними діями чи бездіяльністю створює реальні перешкоди в здійсненні цього права, а також те, що відповідач є особою, яка може та повинна усунути такі перешкоди в спосіб, про який просить позивач.

Обґрунтовуючи вимогу про усунення перешкод, Позивачка посилається на те, що в пасажирських ліфтах будинку встановлено систему контролю доступу, користування ліфтами можливе лише за допомогою електронних чипів (карток доступу), її персональний чип відключено, у консьєржа будинку є «картка гостя», якою Позивачка має можливість користуватися, однак Відповідачка, яка працює консьєржем, відмовляється надавати їй цю картку.

Проте жодна з наведених обставин належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджена.

Так, Позивачка не надала суду жодного доказу того, що в пасажирських ліфтах будинку АДРЕСА_1 встановлена система контролю доступу, ким, коли та на якій підставі її встановлено, хто є власником та/або особою, що здійснює її обслуговування та адміністрування, а також у який спосіб визначено порядок доступу до пасажирських ліфтів (рішення співвласників, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя тощо).

Позивачка також не надала доказів того, що їй було видано персональний чип (картку доступу), що цей чип відключено, ким, коли та з яких підстав його відключено, а також того, що до такого відключення має будь-яке відношення Відповідачка.

Матеріали справи не містять жодного доказу існування так званої «картки гостя», її призначення, належності, порядку її використання, а також того, що така картка перебуває в розпорядженні Відповідачки. Не надано Позивачкою і доказів того, що Відповідачка перебуває з будь-якою особою в трудових чи інших відносинах на посаді консьєржа будинку АДРЕСА_1 , які саме обов`язки на неї покладено, і що до цих обов`язків належить видача, передача чи надання мешканцям у користування будь-яких карток доступу до ліфтів. Сам лише факт того, що Відповідачка у відзиві визнає свою роботу консьєржем та наявність у неї службової картки, не свідчить ні про обсяг її трудових обов`язків, ні про наявність у неї права чи обов`язку передавати таку картку Позивачці.

Жодних доказів того, що Відповідачка в конкретні дні та за конкретних обставин відмовила Позивачці в доступі до пасажирського ліфта, матеріали справи також не містять.

Лист Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 15.12.2025 № 478734-2025 таких обставин не підтверджує. Зі змісту цього листа вбачається лише те, що за зверненням Позивачки з Відповідачкою проведено роботу роз`яснювального характеру щодо неперешкоджання Позивачці в доступі та користуванні ліфтовими кабінами. Будь-яких відомостей про встановлення працівниками поліції факту вчинення Відповідачкою неправомірних дій, про механізм обмеження доступу до ліфтів, про наявність «картки гостя» та про її належність цей лист не містить. Проведення роз`яснювальної роботи за зверненням особи не є встановленням факту порушення її прав. При цьому сама Позивачка в первісній редакції позовної заяви зазначала, що наведена в листі інформація має декларативний характер.

Заява Позивачки від 02.12.2025, подана до МВС України, містить виключно її власні твердження, які є позицією самої Позивачки і не підтверджують фактичних обставин, що в ній викладені. Більше того, у цьому зверненні Позивачка просила зобов`язати забезпечити їй безперешкодне користування ліфтами не Відповідачку, а управляючу компанію та об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, які учасниками цієї справи не є.

Щодо відеозаписів, на які посилається Позивачка, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачка до позовної заяви долучила лише аркуш паперу із зображенням QR-коду, який, за її твердженням, містить посилання на відеозаписи, розміщені в мережі Інтернет. Такий аркуш не є ні оригіналом електронного доказу, ні його електронною копією, засвідченою електронним підписом, ні паперовою копією електронного доказу, оскільки не відображає змісту відеозаписів. Самі відеофайли до суду в порядку, передбаченому ст. 100 ЦПК України, Позивачкою подані не були, відомостей про наявність у неї оригіналів цих файлів, їх походження, дату, час і місце зйомки позовна заява не містить. Розміщені на сторонньому інтернет-ресурсі файли перебувають поза межами матеріалів справи та поза контролем суду, їх зміст може бути змінений у будь-який момент, а тому суд позбавлений можливості перевірити їх достовірність та дослідити їх як докази.

Відтак відеозаписи, посилання на які міститься в роздрукованому QR-коді, не можуть бути враховані судом як докази у справі. З огляду на це суд не надає оцінки доводам Відповідачки щодо допустимості цих відеозаписів з точки зору дотримання вимог ст. 307 ЦК України, а також її доводам про зміст цих відеозаписів.

Таким чином, Позивачка не довела ні факту існування перешкод у користуванні її майном, ні того, що такі перешкоди створює саме Відповідачка, ні того, що Відповідачка має право та обов`язок надавати Позивачці «Картку гостя» від пасажирських ліфтів. Доводи Позивачки в цій частині ґрунтуються виключно на її власних твердженнях, тоді як відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також зазначає, що за відсутності доказів належності та призначення «Картки гостя», а також доказів того, на якій підставі вона перебуває у Відповідачки, задоволення вимоги про зобов`язання Відповідачки «надавати» таку картку Позивачці фактично означало б вирішення питання щодо розпорядження майном та порядку доступу до спільного майна багатоквартирного будинку без участі осіб, які таким майном володіють та/або управляють. Крім того, заявлена вимога не містить визначеності щодо того, яку саме картку, на який строк, в якому порядку та за яких умов Відповідачка повинна надавати Позивачці, що унеможливлює її виконання.

Доводи Позивачки, викладені у відповіді на відзив, про те, що Відповідачка не навела жодної норми закону чи рішення співвласників, яке надавало б їй право обмежувати доступ співвласника до спільного майна, не спростовують зазначених висновків, оскільки саме на Позивачку покладено обов`язок довести факт такого обмеження з боку Відповідачки, тоді як Відповідачка відсутність протиправності своєї поведінки доводити не зобов`язана до того часу, доки сам факт вчинення нею відповідних дій не буде доведено.

За таких обставин вимога про усунення перешкод у користуванні шляхом зобов`язання Відповідачки надавати «Картку гостя» від пасажирських ліфтів задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що моральною шкодою є страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) виснував, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне, проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Як вбачається з позовної заяви, моральну шкоду Позивачка пов`язує виключно з тим, що Відповідачка перешкоджає їй у доступі до пасажирських ліфтів, відмовляючись надавати «Картку гостя».

Однак, як встановлено судом вище, сам факт вчинення Відповідачкою дій (бездіяльності), з якими Позивачка пов`язує завдання їй моральної шкоди, належними та допустимими доказами не підтверджений. Отже, Позивачка не довела, що Відповідачка є особою, яка завдала їй моральної шкоди, а за відсутності доведеного факту вчинення відповідачем дій, з якими позивач пов`язує заподіяння шкоди, тягар доказування відсутності протиправності та вини на відповідача не переходить.

Надані Позивачкою медичні документи можуть свідчити про наявність у неї захворювань, однак не підтверджують причинного зв`язку між станом її здоров`я та будь-якими діями Відповідачки. При цьому сама Позивачка в позовній заяві описує наявні в неї захворювання як такі, що мають хронічний характер, та не зазначає, які саме конкретні дії Відповідачки, коли і за яких обставин спричинили погіршення її стану здоров`я. Копія посвідчення особи з інвалідністю підтверджує лише статус Позивачки і будь-якого значення для встановлення факту протиправних дій Відповідачки та причинного зв`язку між ними і заявленою шкодою не має.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку доводам Відповідачки щодо достовірності консультаційного висновку спеціаліста № 2300 від 18.02.2026 та інших медичних документів, а також щодо розміру заявленої до стягнення моральної шкоди, оскільки відсутність доведеного факту протиправної поведінки Відповідачки та причинного зв`язку між такою поведінкою і заявленою шкодою є достатньою підставою для відмови в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди.

З урахуванням викладеного вимога про стягнення з Відповідачки моральної шкоди в розмірі 75.000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені Позивачкою судові витрати відшкодуванню за рахунок Відповідачки не підлягають.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76-81, 83, 89, 95, 100, 126, 141, 174, 211, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди відмовити.

2. Судові витрати Позивачки покласти на Позивачку.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: