Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №639/4856/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 639/4856/26

Провадження № 2/750/3726/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у червні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 16703 грн. 20 коп.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 30 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5909601, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії і проценти та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідач не виконав умови кредитного договору. Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на карткових рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників, в тому числі за договором № 5909601. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5909601. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 5909601 від 30 вересня 2019 року становить 16703 грн. 20 коп., з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 5000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 8603 грн. 20 коп., заборгованість за комісією за видачу кредиту – 600 грн., заборгованість по штрафах/пені – 2500 грн. Відповідач вимоги кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 08 червня 2026 року справу за вказаним позовом передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач через систему «Електронний суд» надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просив витребувати докази передачі коштів на його картку, застосувати строк позовної давності та зменшити розмір неустойки. Також, просив врахувати його статус особи з інвалідністю 1-А групи, на підтвердження чого надав довідку до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 734921 від 08.08.2011. Окрім цього, пояснення аналогічного змісту були надіслані відповідачем до Харківського апеляційного суду та Чернігівського апеляційного суду, які в подальшому були надіслані до Деснянського районного суду м. Чернігова за належністю та долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

30 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5909601.

Кредитор зобов`язався надати кредитні кошти у розмірі 5000 грн. (п. 1.2.) на строк 30 днів з 30.09.2019 (п. 1.3.). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 30.10.2019 (п. 1.4.). Комісія за надання кредиту складає 600 грн., що складає 12% від суми кредиту (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом: 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2., 1.6.). Кредитні кошти надавалися позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п.2.1.).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2.).

Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. кредитного договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4., якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом. За певних умов, у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем, визначеним п.1.4. продовжують нараховуватись за базовою процентною ставкою згідно п.1.6. кредитного договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено кредитором в односторонньому порядку та в будь-який момент без погодження з позичальником відновлене нарахування таких процентів до моменту повного виконання зобов`язань за кредитним договором або до припинення нарахування процентів за рішенням кредитора (п.2.2.3.).

В п. 2.3. кредитного договору передбачено умови пролонгації кредиту: позичальник за наявності відповідної пропозиції кредитора має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил та вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. кредитного договору.

В п. 5.1. кредитного договору зазначено, що до підписання цього договору позичальник ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3.) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщенні на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід`ємною частиною цього договору.

Будь-яких даних, які б ідентифікували редакцію таких правил, кредитний договір не містить.

У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та інших платежів, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4. кредитного договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлення графіків розрахунків, був зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом (п.4.1.).

Даний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений веб-сайті Товариства miloan.ua (п. 6.1. договору).

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті Товариства (п. 6.2. договору).

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Акцепт договору відповідач здійснила за допомогою одноразового ідентифікатора N80678, відправлений кредитором на номер телефону, який зазначений у кредитному договорі, що підтверджується копією довідки кредитора про ідентифікацію.

Візуалізація процесу укладення кредитного договору підтверджується копією анкети-заява на кредит № 5909601, яка створена 30.09.2019 та містить інформацію про умови кредитування, дані про позичальника, процес розгляду заяви відповідача на отримання кредиту та оформлення кредитного договору.

На виконання п. 2.1. кредитного договору 30.09.2019 кредитор перерахував кошти відповідачу в розмірі 5000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 з призначенням платежу - кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 5909601, що підтверджується копією платіжного доручення 915204.

Кредитор здійснював облік нарахування та погашення по кредиту, що підтверджується копією відомості про щоденні нарахування та погашення.

Відомість містить дані про нарахування кредиту, комісій за видачу кредиту та за управління та обслуговування кредиту, нарахування та сплату процентів та комісій. Нарахування відсотків здійснювалось до 12.03.2020 (включно).

Відомість не містить даних про загальну суму заборгованості по кредиту та в розрізі даних по тілу кредиту, процентам та комісії. Згідно цієї відомості відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, які кредитор розподілив наступним чином: 3696 грн. 80 коп. – на погашення заборгованості по процентам та 3300 грн. – на погашення заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту. Облік нарахування та погашення по кредиту, здійснений кредитором не містить даних про нарахування пені відповідно до 4.1. кредитного договору.

27 березня 2020 року ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, за яким кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Права вимоги переходить до нового кредитора після підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором відносно боржників стосовно їх заборгованості (п. 6.2.3.).

Копією платіжної інструкції № 17922 від 27 березня 2020 року підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» 3201648 грн. 48 коп. згідно з договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № 5909601 від 30.09.2019. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 16703 грн. 20 коп., з яких: 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 8603 грн. 20 коп. – заборгованість за відсотками; 600 грн. – заборгованість по комісії; 2500 грн. – заборгованість по штрафах/пені.

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 30 вересня 2019 року здійснено переказ коштів на суму 5000 грн.

Таким чином, зарахування кредитних коштів в сумі 5000 грн. на картковий рахунок відповідача підтверджується належними доказами.

01 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача з претензією. Повідомив відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором та реквізити для сплати боргу, попередив про застосування інструментів його примусового стягнення. Доказів скерування та отримання відповідачем цієї вимоги не має.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 16703 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн., заборгованість за відсотками – 8603 грн. 20 коп., заборгованість по комісії – 600 грн., заборгованість за штрафами/пенею – 2500 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд погоджується із розрахованою сумою заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн.

Щодо правильності обчислення заборгованості по процентам, то згідно умов договору строк кредитування становив 30 днів (п.1.3.) до 30.10.2019 та відповідно до додатку №1 до кредитного договору сума нарахованих процентів становила 2250 грн.

Відомостей про те, що строк кредитування був пролонгований немає. Саме по собі зазначення у відомості щодо нарахування та погашення комісії та частки кредиту не свідчить, що така пролонгація відбулась відповідно до умов, визначених п. 2.3.1., п. 2.3.2. кредитного договору.

Позивач не надав доказів, що відповідна пропозиція про пролонгацію була доступна відповідачу та відповідач уклав угоду про продовження строку користування кредитом. Більше того, в п. 2.3.1., п. 2.3.2. кредитного договору мова йде про те, що для продовження строку користування кредитом відповідач мав вчинити дії передбачені, розділом 6 Правил, які позивач не надав суду, тому їх зміст та редакція недоступні для дослідження та оцінки судом.

Фактично обставини пролонгації строку кредитування побудовані на припущені, що кредитор, у якого позивач придбав право вимоги, надав відповідачу пропозицію пролонгувати договір і той нею скористався. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ніяк не пояснює нараховану суму процентів в розмірі 8603 грн. 20 коп. Суд враховує, що позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, який спеціалізується на фінансуванні під відступлення права грошових вимог і придбаваючи право вимоги за кредитними договорами мав би з`ясувати у кредитора реальність розміру придбаної вимоги та чи відповідає вона умовам договору. Але не зробив цього.

Суд може лише припустити, що нарахування такого розміру відсотків було пов`язане з умовами п. 2.2.3. кредитного договору. При цьому строк кредитування становив 30 днів (п. 1.3.). Пункт 2.2.3. кредитного договору сам по собі є суперечливим, оскільки містить положення про те, що такі відсотки нараховуються як плата за кредит після закінчення строку правомірного користування кредиту. Якщо виходити з того, що умови про нарахування таких відсотків розміщені в п. 2.2. кредитного договору (плата за кредит), то виходить, що такі відсотки мали би нараховуватись як плата за користування кредитом у разі пролонгації строку кредитування, однак як було встановлено судом доказів пролонгації користування кредитом відповідно до п. 2.3.1. п. 2.3.2. кредитного договору не має.

Строк, на який надається кредит, є однією з обов`язкових умови договору про споживчий кредит (п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

У спорах, які виникають із кредитних відносин, зокрема щодо мікрокредитів у електронній формі, суд не обмежується виключно формальною перевіркою умов договору, а зобов`язаний оцінювати їх зміст крізь призму справедливості, добросовісності, розумності та недопустимості зловживання правом (див. постанову Верховного Суду по справі № 286/3618/24 від 24 червня 2026 року).

Умови п. 2.2.3. кредитного договору є настільки розпливчастими та неконкретними: то проценти нараховуються, то не нараховуються, то кредитор може зупинити чи припинити їх нарахування, то в будь-який момент до їх повернення може відновити їх нарахування. Суд вважає, що звичайний середньостатистичний споживач скоріш за все не зрозуміє про що йде мова. Та і сама конструкція п. 2.2.3. не відповідає визначенню строку, на який надається кредит.

Питання нарахування відсотків після закінчення строку кредитування неодноразово було на розгляді Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (див., наприклад, п. 109-128, п. 141 постанови ВП ВС по справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.

В п. 116 постанови ВП ВС по справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року зазначено про те, що:

Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Тому суд приходить до висновку, що після 30.10.2019 (закінчення строку кредитування) кредитор мав право нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Однак, згідно розрахунку кредитора, він не скористався правом на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання.

Умови договорів споживчого кредитування мають бути сформульовані простою й зрозумілою мовою. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), що узгоджується з висновками, які викладені в п. 128 постанови ВП ВС по справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Враховуючи, що позивач ніяк не пояснив правової природи нарахованих відсотків в сумі 8603 грн. 20 коп., та не довів, що строк користування кредитом продовжувався відповідно до п. 2.3.1., п. 2.3.2. кредитного договору та те що, відповідачем в рахунок погашення відсотків по кредиту сплачено – 3696 грн. 80 коп., а сума нарахованих процентів мала становити 2250 грн., то суд вважає, що залишок переплачених відсотків у сумі 1446 грн. 80 коп. підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту (5000-1446,80=3553,20).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, кредитним договором № 5909601 від 30 вересня 2019 року не передбачено нарахування комісії за управління та обслуговування, Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Як зазначено у відомості про щоденні нарахування та погашення, позивачем нараховано комісію за управління та обслуговування кредиту № 5909601 від 30.09.2019 у сумі 3300 грн., яка в свою чергу була сплачена відповідачем.

Отже, сума здійсненої відповідачем оплати по безпідставно нарахованій комісії по кредитному договору має бути врахована як погашення заборгованості за тілом кредиту (3553,20-3300=253,20).

Також, згідно відомостей кредитора про щоденні нарахування та погашення він не скористався своїм правом та не здійснював нарахування пені в строки та в порядку, узгодженому сторонами в п. 4.1. кредитного договору, а тому саме по собі зазначення у витягу з реєстру боржників від 27.03.2020 до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ, укладеного між кредитором і позивачем, про відступлення права вимоги по пені в сумі 2500 грн. за кредитним договором, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у цій справі, без підтвердження нарахування такої пені кредитором на момент відступлення права вимоги, не підтверджує факт набування права на її стягнення позивачем. Крім того, відсутність розрахунку її нарахування в принципі позбавляє суд перевірити правильність нарахування пені відповідно до п. 4.1. кредитного договору, а тому у стягненні пені слід відмовити.

Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 600 гривень відповідно до пункту 1.5.1. кредитного договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

Заява відповідача про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах є необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин. Дія карантинних заходів у подальшому неодноразово продовжувалася відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 11.03.2020 № 211, від 22.07.2020 № 641, від 09.12. 2020 № 1236, а загалом безперервно до 30.06.2023.

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX до ЦК України внесені зміни, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Окрім цього на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, розпочав діяти воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє наразі.

Водночас, відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX (зі змінами) до ЦК України внесені зміни, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

За таких обставин, враховуючи, що перебіг строків позовної давності законодавцем було зупинено, а тому позивачем строк позовної давності при пред`явлені даного позову не пропущено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 5909601 від 30.09.2019 в сумі 853 грн. 20 коп., з яких: 253 грн. 20 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 600 грн. – заборгованість по комісії.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 та акт наданих послуг № Д/24014 від 14.04.2026.

Відповідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки сторонами підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути їх пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, оскільки відповідач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір позивачу має бути компенсовано за рахунок держави пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, поверх 4, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (місце реєстрації внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 853 грн. 20 коп. (вісімсот п`ятдесят три грн. 20 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, поверх 4, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 136 грн. 05 коп. (сто тридцять шість грн. 05 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 408 грн. 80 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.С.Рощина