Рішення від 13 листопада 2025 р. у справі №757/18199/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18199/24-ц

пр. 2-2121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2025 року

Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

відповідача Мілоцького О. Л. ,

представника відповідача-3 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Єгорова Марина Євгенівна, про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та об`єднаної цивільної справи за позовом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Єгорова Марина Євгенівна, ОСОБА_7 , про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ м. Києва Єгорова Марина Євгенівна, про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку у порядку загального позовного провадження.

Також до суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Єгорова Марина Євгенівна, ОСОБА_7 , про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2025 у справі № 757/1369/25-ц відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2025 цивільну справу № 757/18199/24-ц об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 757/1369/25-ц; присвоєно об`єднаній цивільній справі № 757/18199/24-ц та продовжено розгляд справи у тому ж складі суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначають, що у матеріалах виконавчого провадження міститься заява стягувача, ОСОБА_7 , від 25.12.2023 про незгоду щодо проведення третього електронного аукціону арештованого майна об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 . Крім цього, у матеріалах виконавчого провадження містяться копії документів, які підтверджують факт обізнаності приватного виконавця Мілоцького O. JI. із тим, що в об`єкті нерухомого майна, що був реалізований за результатами електронних торгів, було зареєстровано малолітню дитину. Відтак, виконавець для реалізації квартири мав отримати попередній дозвіл органу опіки та піклування.

В судовому засіданні представник позивачів просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням доповнених вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідач Мілоцький О. Л. та представник відповідача 3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25.09.2023 приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі заяви стягувана та виконавчого листа №757/37229/19, виданого 20.09.2023 року суддею Печерського районного суду м. Києва.

15.12.2023 приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме - об`єкту житлової нерухомості, квартири АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 .

Із офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ» скаржник дізналася, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, передано на реалізацію з прилюдних торгів.

27.12.2023 приватний виконавець оформив та надіслав до ДП «СЕТАМ» заявку НОМЕР_1 про реалізацію арештованого майна на електронних торгах.

26.01.2024 та 27.02.2024 електронні торги не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів. Треті електронні торги відбулися 01.04.2024, за результатами яких було визначено переможця - ОСОБА_6 .

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач дізналася, що 10.04.2024 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціон) №360 від 10.04.2024, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72530300 від 10.04.2024 внесла запис про реєстрацію права власності об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Власником об`єкту нерухомості є ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», арештоване майно (за винятком майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та того, що зазначене у частині 8 статті 56 цього Закону) продається через електронні аукціони або за фіксованою ціною.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 5 ст. 61 цього ж Закону, нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва чи майбутні об`єкти нерухомості, не продані на електронних торгах, виставляються повторно за ціною, яка становить 85% від початкової вартості. Рухоме майно - за ціною 75%. Ціни визначаються згідно з процедурою, описаною в статті 57 Закону.

Якщо майно не продається вдруге, воно виставляється на третій аукціон: нерухоме майно - за ціною 70%, рухоме - за ціною 50% від початкової вартості.

Аналогічні положення закріплено в абз. 1-3 п. 1 розділу IX Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок).

Також, останній абзац п. 1 розділу IX Порядку вказує, що ДП «СЕТАМ» зобов`язаний виставити майно на продаж за визначеною в абз. 1-3 п. 1 розділу IX Порядку ціною протягом п`яти робочих днів після підписання протоколу аукціону, який не відбувся.

Аналіз викладених положень законодавства свідчить, що проведення трьох електронних аукціонів, у випадку не реалізації майна на перших двох аукціонах, є обов`язковим. При цьому, проведення другого та третього аукціону проводиться незалежно від волевиявлення стягувача.

Водночас, положення ч. 5 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3 розділу II Порядку, на які посилаються позивачі, передбачають можливість проведення третього електронного аукціону в альтернативний спосіб, який обирає стягувач у виконавчому провадженні. Зокрема, згідно із зазначеними положеннями, за умови надання згоди стягувачем, третій електронний аукціон може проводитися шляхом зниження початкової ціни, але не нижче 60% від вартості нерухомого майна і 30% для рухомого майна, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 Закону, з подальшою можливістю подання учасниками додаткових пропозицій.

Отже, законодавство передбачає два способи проведення третього електронного аукціону: «класичний», де початкова ціна лоту може тільки підвищуватися, та «голландський», де ціна знижується автоматично до того моменту, поки учасники не почнуть робити свої пропозиції. При цьому, проведення третього електронного аукціону з можливістю зниження початкової ціни лоту можливе виключно за згодою стягувача. Таким чином, стягувач не наділений правом заперечувати проти проведення третього електронного аукціону, а виключно має право обирати спосіб його проведення.

Тому твердження позивачів про необхідність надання стягувачем згоди для проведення третього електронного аукціону є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зі змісту наданої позивачами заяви вбачається, що стягувач не заперечувала проти проведення третього аукціону, а лише зазначила про те, що вона заперечує проти проведення третього електронного аукціону у спосіб, що передбачає можливість зниження початкової ціни лоту.

Відтак суд приходить висновку, що твердження позивачів про те, що у Приватного виконавця та ДП «СЕТАМ» не було правових підстав для проведення третього електронного аукціону з реалізації квартири, яка належала Боржнику, є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно твердження позивачів, що ОСОБА_8 набув право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відсутність у Приватного виконавця дозволу органу опіки та піклування або суду на реалізацію вказаної квартири робить проведені електронні торги незаконними, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України).

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч.2 ст.6 СК України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання (ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»).

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (ч.1 та 3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства»).

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

Згідно відповіді Куликівської Селищної ради Чернігівського району Чернігівської області вих. №13-12/9-05 від 20.05.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з народження і до 06.01.2023 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_4 .

Згідно відповіді Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації вих. №33/02-1422 від 07.06.2024 ОСОБА_8 з 01.09.2022 по дату надання відповіді навчається у Гімназії №48 Шевченківського району м. Києва.

Згідно відповіді Гімназії №48 Шевченківського району м. Києва вих. №01-17/50 від 06.08.2024 ОСОБА_8 був зарахований до вказаної гімназії в серпні 2022 року, батьками ОСОБА_8 було зазначено, що останній фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

З наданих доказів вбачається, що місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у квартирі, яка була придбана ОСОБА_6 на електронному аукціоні, було зареєстровано лише 06.01.2023.

Представник відповідача Назарової К. В. у відзиві вказав, що у справі № 757/37229/19 (рішення суду ухвалене у даній справі перебувало на примусовому виконанні у Приватного виконавця): 19.11.2019 Печерським районним судом м. Києва було ухвалене рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка була реалізована на електронному аукціоні та 29.11.2022 Печерським районним судом м. Києва ухвалене рішення про стягнення коштів Боржника. Реєстрація місця проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , у квартирі реалізованій на електронному аукціоні, була проведена 06.01.2023 після постановлення судом ухвали про забезпечення позову (19.11.2019) та після ухвалення Печерським районним судом м. Києва рішення (29.11.2022) про стягнення коштів з Боржника. На його переконання, реєстрація місця проживання вказаних осіб була проведена виключно з метою створення штучних перешкод Приватному виконавцю у виконанні рішення суду.

Як вбачається з відповіді відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.01.2025 за вих. №105/26-14-16 під час реєстрації ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в спірній квартирі договір оренди не надавався.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 під час здійснення виконавчих дій з опису квартири, не надала договір оренди та не змогла надати докази фактичного проживання (користування) квартирою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . На момент огляду квартири Приватним виконавцем в ній не було виявлено жодних дитячих речей.

Отже, наведене спростовує пояснення ОСОБА_5 , щодо реєстрації місця проживання у зв`язку з укладенням цього договору, а також існування договору оренди від 04.01.2023 на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі за текстом - Інструкція з організації примусового виконання рішень) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Аналогічне положення міститься в п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна. Аналіз викладених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що виконавець зобов`язаний отримати дозвіл органу опіки та піклування або суду на реалізацію нерухомого майна виключно у двох випадках, якщо: - дитина має право власності на об`єкт нерухомості, який передається на реалізацію; - дитина має право користування об`єктом нерухомості, який передається на реалізацію.

Таким чином, ключовою обставиною, яка зобов`язує виконавця звертатись за дозволом органу опіки та піклування або суду для передачі на реалізацію нерухомого майна, є встановлення виконавцем факту того, що дитина має право власності або користування таким нерухомим майном.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним власником квартири, що була реалізована на електронних торгах, була ОСОБА_4 .

Водночас, питання виникнення у будь-якої особи права користування на житло регламентовано положеннями ЦК України, зокрема: відповідно до ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Згідно з ч. 1 ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

З викладених положень законодавства, вбачається, що право користування житлом виникає у випадках:

коли особа є власником житлового приміщення;

коли особа є членом сім`ї власника житлового приміщення;

коли особа орендує (наймає) або позичає житлове приміщення.

Виконавцем в межах примусового виконання встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не були членами родини ОСОБА_4 (боржника, колишнього власника спірної квартири).

Більше того, як вбачається з позовних заяв поданих у справах № 757/18199/24-ц та № 757/1369/25-ц, як встановлено в засіданні, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є просто знайомими.

Разом з тим, в розумінні положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Таким чином, враховуючи те, що реєстрація місця проживання не підтверджує факту виникнення у особи права користування житлом, а також враховуючи те, що ні в межах виконавчого провадження, ні разом з позовною заявою позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення права користування квартирою, то твердження позивача про те, що виконавець зобов`язаний був звертатись до органу опіки та піклування для отримання попереднього дозволу для реалізації квартири є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться до наступного: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (п.п. 88-90).

У відповідності до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Правочин щодо відчуження за договором купівлі-продажу квартири, яка належить на праві приватної власності бабі малолітньої дитини, в якій ця дитина проживала, не порушують прав цієї дитини, оскільки вона має право на проживання за місцем проживання кожного з її батьків.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Таким чином, враховуючи те, що з реєстрації місця проживання не виникає права користування житлом; єдиним власником спірної квартири була ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не є членами сім`ї ОСОБА_4 ; договір оренди не надався виконавцю в межах виконавчого провадження; вказаний вище договір не був наданий відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві; вказаними вище особами не оскаржувались дії виконавця пов`язані з описом, арештом та передачею квартири на реалізацію, а також в межах виконавчого провадження не було надано жодних документів, що підтверджують право користування квартирою, то в розумінні п. 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень та п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, у виконавця не було жодних підстав для звернення до органу опіки та піклування або суду для отримання дозволу на реалізацію спірної квартири, оскільки ОСОБА_8 та його мати не набули права користування квартирою.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Єгорова Марина Євгенівна, про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та позов об`єднаної цивільної справи ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Єгорова Марина Євгенівна, ОСОБА_7 , про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко