Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №755/18616/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18616/25

1-кп/755/129/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62020100000000410 від 19.02.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Хорол Полтавської області, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою, працюючого старшим оперуповноваженим УСР у м. Києві ДСР НП України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

14.02.2020 року інспектор роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві лейтенант поліції ОСОБА_3 та інспектор роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві лейтенант поліції ОСОБА_8 заступили на добове чергування у складі наряду «Рубін-402».

Того ж дня близько 23 години 20 хвилин, під час патрулювання Дніпровського району міста Києва, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 3, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зупинили автомобіль «ZAZ Lanos», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , у зв`язку з порушенням водієм правил дорожнього руху.

У ході спілкування з водієм ОСОБА_5 у ОСОБА_3 та ОСОБА_8 виникла підозра у тому, що водій може перебувати у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння, а тому ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і ОСОБА_8 направились до наркологічного відділення № 2 КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія»», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців (колишня назва - Петра Запорожця), 20, де ОСОБА_5 був оглянутий лікарем та не встановлено перебування його у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Після цього, 14.02.2020 року близько 23 години 49 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців (колишня назва - Петра Запорожця), 20, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник конфлікт, у ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на перевищення наданих йому службових повноважень.

У цей час ОСОБА_3 , незважаючи на відсутність законних підстав, усвідомлюючи, що його дії явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в область грудної клітини ОСОБА_5 , після цього ОСОБА_3 , всупереч вимогам ст. ст. 29, 42, 43, 44, 45 ЗУ «Про Національну поліцію України», достовірно розуміючи, що затримання особи, застосування фізичної сили та спеціальних засобів - це дії, які дозволяються в особливих випадках та потребують дотримання особливого порядку, усвідомлюючи протиправність своїх дій та відсутність підстав для затримання, завів руки ОСОБА_5 за спину та наніс йому один удар гумовим кийком в область внутрішньої поверхі стегон, один удар кулаком в область потилиці, одягнув на руки кайданки, позбавивши можливості вільно пересуватися, обмеживши надані Конституцією України права на повагу до волі, честі та гідності особи, а також свободу пересування.

У подальшому ОСОБА_5 поміщено до службового автомобіля працівників полії, після чого ОСОБА_3 , який разом з ОСОБА_5 перебував у службовому автомобілі, продовжив реалізацію свого злочинного умислу, направленого на перевищення службових повноважень, що супроводжувалось насильством та застосуванням спеціальних засобів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, що явно виходило за межі наданих йому прав та повноважень, наніс рукою, стиснутою в кулак три удари в ділянку носу, правого ока та лівої щоки ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але менш, ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я), а саме: а) закрита травма лицьового черепу: перелом кісток носу; б) синці - на верхній повіці правого ока, в завушній ділянці справа; в) синці - на задній поверхні правого стегна у верхній третині на заднє- внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині.

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 доставили ОСОБА_5 до Дніпровського УП ГУНП у місті Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, де відносно нього складено протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 102367 від 15.02.2020 року, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, від 15.02.2020 року серії ГП №521854, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, від 15.02.2020 року серії ГП №521855, провадження у яких за результатом судового розгляду закрито судом у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_5 складу вказаних адміністративних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що в день події він разом із напарницею ОСОБА_8 в складі екіпажу патрульної поліції, патрулюючи територію Дніпровського району м. Києва, зупинили водія ОСОБА_5 за порушення ПДР України з метою складення відносно нього постанови. Між тим, водій поводив себе неадекватно, мав ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема пив багато рідини, мав розширені зіниці очей, у нього часто змінювався настрій, тому вони запропонували водію ОСОБА_5 пройти огляд у лікаря-нарколога, на що той погодився, після чого вони на службовому автомобілі поїхали до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців (Петра Запорожця), 20, де ОСОБА_5 пройшов огляд на стан сп`яніння, проте лікар-нарколог встановив відсутність у ОСОБА_5 стану наркотичного сп`яніння, після чого ОСОБА_5 вимагав підвезти його до автомобіля, поводив себе агресивно, на що вони відмовили, оскільки не зобов`язані відвозити водія до авто після огляду, сіли до службового автомобіля та почали рух заднім ходом, у цей час ОСОБА_5 , перешкоджаючи руху, почав кидатися на службовий автомобіль. З метою припинення вказаної протиправної поведінки ОСОБА_5 , він ( ОСОБА_3 ) застосував до нього спеціальні засоби, а саме резинову палицю, зокрема наніс два удари по нозі ОСОБА_5 , та одягнув на нього кайданки, оскільки ОСОБА_5 чинив опір під час його затримання, після цього ОСОБА_5 було поміщено на заднє пасажирське місце службового автомобіля, в цей час він ( ОСОБА_3 ) сів поруч, а ОСОБА_8 сіла на місце водія. Під час руху на службовому автомобілі, ОСОБА_3 помітив, що у ОСОБА_5 з носа йде кров, причину цього він ( ОСОБА_3 ) пояснити не може, однак на запитання ОСОБА_5 відповів, що в нього часто йде кров з носа. Разом із цим, він ( ОСОБА_3 ) будь-яких ударів ОСОБА_5 у службовому автомобілі не наносив, фізичну силу до нього не застосовував. У подальшому вони приїхали до відділку поліції, де відносно ОСОБА_5 було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 173, 185 КУПАП, та викликано швидку медичну допомогу. Крім того, він ( ОСОБА_3 ) додав, що дійсно за рекомендацією свого адвоката через знайомого передав ОСОБА_5 грошові кошти на лікування, у той же час вважає, що він ( ОСОБА_3 ) діяв у межах наданих йому повноважень та не порушив вимоги закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_5 показав, що 14.02.2020 року близько 23 години він рухався на автомобілі «ЗАЗ Ланос» по вул. Хоткевича у м. Києві, де був зупинений працівниками патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які зазначили, що він порушив ПДР України, тому на нього буде складено відповідний протокол. Під час складення вказаного протоколу працівники поліції поводили себе зухвало, неввічливо та порушили порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому він ( ОСОБА_5 ) висловив зауваження з приводу порушення його прав, на що працівники поліції у агресивній формі відповіли, що це не його справа. У подальшому, працівники поліції повідомили, що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд у лікаря-нарколога, на що він погодився, проте попросив працівників поліції у разі не підтвердження стану сп`яніння повернути його до власного автомобіля, після чого вони на службовому автомобілі поїхали до лікарні за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, де він ( ОСОБА_5 ) пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння, за результатами якого лікар-нарколог зробив висновок про відсутність у нього стану наркотичного сп`яніння, тому він попросив ОСОБА_3 підвезти його назад до автомобіля, проте ОСОБА_3 безпідставно наніс йому ( ОСОБА_5 ) один удар кулаком в область грудної клітини, після чого сів до службового автомобіля, де в цей час перебувала ОСОБА_8 , та вони почали рух заднім ходом з місця події, в цей час він, вирішивши зупинити службовий автомобіль, почав наздоганяти вказане авто, яке різко загальмувало, в результаті чого він ( ОСОБА_5 ) опинився на капоті вказаного автомобіля, після цього ОСОБА_3 вийшов з авто та повідомив, що його ( ОСОБА_5 ) затримано, на що він одразу самостійно ліг на землю та завів руки за спину, проте ОСОБА_3 наніс йому удар гумовою палицею по верхній частині стегна та кулаком по потилиці, надягнув кайданки на руки та посадив його до службового автомобіля, а сам сів поруч. За кермом указаного автомобіля перебувала ОСОБА_8 . Коли службовий автомобіль почав рух, ОСОБА_3 продовжив наносити йому ( ОСОБА_5 ) удари, а саме наніс три удари в обличчя, після чого у нього ( ОСОБА_5 ) почалася кровотеча з носу та сильний біль в області носу, після чого його доставили до відділку поліції, де на нього склали протоколи про вчинення адміністративних правопорушень. У подальшому, на його ( ОСОБА_5 ) прохання була викликана швидка медична допомога та його було госпіталізовано до лікарні. Крім того, потерпілий ОСОБА_5 додав, що після вказаної події ОСОБА_3 запропонував йому 2 тис. доларів США, в якості відшкодування завданої шкоди, після чого в ході зустрічі знайомий ОСОБА_3 передав йому ( ОСОБА_5 ) вказані грошові кошти, про що він написав відповідну розписку.

Допитана в судовому засіданні, свідок ОСОБА_9 показала, що 14.02.2020 року вона разом з ОСОБА_3 перебувала на чергуванні в складі екіпажу патрульної поліції. Ними був зупинений водій автомобіля «ЗАЗ Ланос» ОСОБА_5 за порушення ПДР України. Вони повідомили водію причину зупинки, роз`яснили права та винесли відповідну постанову, проте водій ОСОБА_5 стверджував, що їхні дії незаконні, сперечався та поводився дивно, мав ознаки наркотичного сп`яніння, тому вони запропонували ОСОБА_5 пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, на що він погодився та пройшов відповідний огляд, за результатами якого лікар не виявив ознак стану наркотичного або алкогольного сп`яніння, проте біоматеріал у ОСОБА_5 не відбирався, проводився виключно зовнішній огляд. Указані події фіксувалися на її боді-камеру. Після вказаного огляду ОСОБА_5 попросив відвезти його назад до автомобіля, на що вони відмовили та почали сідати до службового автомобіля, а саме вона сіла на пасажирське сидіння, а напарник ОСОБА_3 на місце водія. Коли службовий автомобіль почав рух заднім ходом, ОСОБА_5 побіг за автомобілем та почав стрибати на капот, після чого вони зупинилися та вимагали припинити вказані дії, на що ОСОБА_5 не реагував, поводив себе неадекватно та продовжив конфлікт, у зв`язку з чим вони вирішили його затримати. У ході затримання ОСОБА_5 чинив опір, а тому до нього ОСОБА_3 було застосовано гумову палицю та кайданки, зокрема ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 удар гумовою палицею в область стегна, будь-яких інших ударів вона не бачила, в тому числі у службовому автомобілі, в який посадили ОСОБА_5 з метою доставки до відділку поліції. Будь-яких ушкоджень, чи крові на обличчі ОСОБА_5 в автомобілі вона не бачила, помітила кров з носу ОСОБА_5 лише після приїзду до відділку поліції. Щодо зламаного носа ОСОБА_5 , який діагностували в подальшому лікарі, може припустити, що вказані ушкодження могли виникнути внаслідок його затримання. У подальшому, вони доставили ОСОБА_5 до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, де на нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 173, 185 КУпАП, та протокол про адміністративне затримання, також складено рапорт про застосування спеціальних засобів, окрім того ОСОБА_5 була викликана швидка медична допомога, оскільки у нього була кровотеча з носа та він зазначав про необхідність надання йому медичної допомоги. Крім того, свідок додала, що їхні з напарником ОСОБА_3 дії були правомірні та направлені виключно на припинення правопорушення з боку ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 показав, що він працює лікарем-наркологом у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців (Петра Запорожця), 20. В день події, а саме 14.02.2020 року, до нього з метою огляду на стан сп`яніння працівники патрульної поліції привели водія ОСОБА_5 , оглянувши якого він ( ОСОБА_10 ) встановив відсутність у ОСОБА_5 стану наркотичного чи алкогольного сп`яніння. Між тим, огляд ОСОБА_5 здійснювався лише візуальний, біологічні зразки не відбиралися, оскільки на той час були відсутні необхідні реактиви. На час огляду ОСОБА_5 поводив себе цілком адекватно, жодних видимих тілесних ушкоджень у нього не було.

Також в судовому засіданні були дослідженні наступні докази.

Так, із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 17.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до ТУ ДБР у м. Києві з указаною заявою про вчинення відносно нього співробітниками патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 125, 122, 365 КК України, з проханням внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 16.03.2020 року з додатком до нього вбачається, що слідчим проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_5 , який показав та відтворив обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення інспектором УПП ОСОБА_3 14.02.2020 року, зокрема, потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що він підійшов до інспектора УПП ОСОБА_3 та запитав, чи підвезуть його до автомобіля, як вони домовилися раніше, після цього ОСОБА_3 наніс йому ( ОСОБА_5 ) один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, після удару ОСОБА_3 сів на водійське сидіння службового автомобіля, в якому перебувала також інспектор ОСОБА_8 , і почав рух заднім ходом на вулицю П. Запорожця. Він ( ОСОБА_5 ), з метою зупинення правопорушника на місці вчинення злочину, почав наздоганяти авто, ОСОБА_3 в свою чергу почав прискорювати швидкість та різко загальмував, від чого він ( ОСОБА_5 ) впав на капот вказаного автомобіля, після цього ОСОБА_3 залишив салон автомобіля та повідомив, що його ( ОСОБА_5 ) затримано. Хвилюючись за своє здоров`я, він ( ОСОБА_5 ) одразу ліг на землю та поставив руки за спину. Підійшовши до нього ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_3 здійснив один удар гумовою палицею по верхній частині стегна обох ніг, після чого сів на нього та кулаком правої руки вдарив в праву частину голови (потилиці) та надягнув на нього ( ОСОБА_5 ) кайданки, які сильно затягнув, після цього ОСОБА_3 підняв його ( ОСОБА_5 ) за кайданки та повів до службового автомобіля, посадивши на заднє сидіння службового автомобіля з правої сторони, а сам сів з лівої сторони біля нього. За кермом службового автомобіля в цей час перебувала ОСОБА_8 . Під час перебування в салоні автомобіля його ( ОСОБА_5 ) руки були за спиною в кайданках. Після того, як службовий автомобіль почав рухатися, проїхавши приблизно 20 метрів, ОСОБА_3 почав наносити йому ( ОСОБА_5 ) удари кулаком лівої руки по обличчю, а саме удари наносилися лівою рукою, стиснутою в кулак, один удар відбувся в область носу, другий в область правого ока та третій у ліву щоку, загалом три удари. Після ударів у нього ( ОСОБА_5 ) одразу почалась кровотеча з носу та він відчув сильний біль.

Також з протоколу огляду речей і документів (відео файлів) від 23.02.2022 року з доданим до нього диском вбачається, що слідчим оглянуто відеозапис із нагрудних камер відеоспостереження інспектора УПП ОСОБА_8 за період часу з 23 години 14.02.2020 року по 04 годину 15.02.2020 року, зокрема на даному відеозаписі зафіксовано обставини зупинки водія ОСОБА_5 інспекторами патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у зв`язку з порушенням вимог ПДР України та проходження ОСОБА_5 огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, крім того зафіксовано відео-, аудіо розмови працівників патрульної поліції з ОСОБА_5 у приміщенні Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

Відповідно до висновку експерта № 042-619-2020 від 10.04.2020 року, вивчивши та проаналізувавши дані медичної документації на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи дані судово-медичного обстеження, експерт прийшов до висновків, що у ОСОБА_5 , мали місце ушкодження: а) закрита травма лицьового черепу: перелом кісток носу; б) синці - на верхній повіці правого ока, в завушній ділянці справа; в) синці - на задній поверхні правого стегна у верхній третині на заднє- внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Описані ушкодження утворилися від не менш 4-х (чотирьох) дій (за рахунок ударів під кутами, наближеними до прямих) тупих предметів. Судити про характерні властивості травмуючих предметів, яким (якими) були спричинені ушкодження, зазначені в п. а) і б) даних Підсумків, не представляється можливим. Ушкодження, які зазначені п. в), утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів) подовженої форми з обмеженою поверхнею контакту, не виключається гумовою палкою. Морфологічні властивості виявлених тілесних ушкоджень, а також дані, медичної документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення у строк, вказаний у описовій частині постанові, тобто 15.02.2020 року. Разом із цим, тілесне ушкодження, вказане в п. а) даних Підсумків, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Кожне з указаних в п. б) і в) тілесних ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Морфологія та локалізація виявлених тілесних ушкоджень дозволяє спростовувати можливість їх утворення внаслідок падіння з вертикального положення (або близького до нього). Характер та локалізація виявлених ушкоджень не суперечать обставинам їх отримання, продемонстрованим під час проведення слідчого експерименту та викладеним в «Протоколі проведення слідчого експерименту».

З копії постанови Дніпровського районного суду м. Києві від 23.04.2020 року вбачається, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ст. ст. 173, 185 КУпАП закрито судом у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно витягу з наказу № 766 о/с від 03.08.2021 року, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 було звільнено з посади інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві з 01 вересня 2023 року.

Крім того, згідно витягу з наказу № 1105 о/с від 28.08.2023 року, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 було звільнено з посади інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві з 01 вересня 2023 року та переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Крім того, судом було досліджено:

- висновок експертного дослідження № 041-224-2020 від 17.02.2020 року;

- копію послужного списку ОСОБА_3 ;

- копію службової характеристики ОСОБА_3 ;

- копію протоколу про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2109838 від 14.02.2020 року;

- копію рапорту ОСОБА_3 від 15.02.2020 року;

- копію протоколу про адміністративне затримання АЗ № 102367 від 15.02.2020 року;

- копію посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві.

Також судом були досліджені документи, надані стороною захисту:

- клопотання сторони захисту від 23.07.2025 року вих. 96-2025;

- постанова про часткову відмову у задоволенні клопотання від 25.07.2025 року;

- клопотання сторони захисту від 23.07.2025 року вих. 97-2025;

- повідомлення про відмову в розгляді клопотання від 04.08.2025 року;

- адвокатський запит 08.08.2025 року та відповідь на нього.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Об`єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень характеризується трьома обов`язковими ознаками: 1) діянням, яке: а) полягає тільки в активній поведінці - діях; б) зумовлено службовим становищем винного і пов`язане з його владними чи службовими повноваженнями; в) явно виходять за межі цих повноважень; 2) наслідками, що виявляються в істотній шкоді чи тяжких наслідках правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам; 3) причинним зв`язком між діянням і наслідками.

Відповідальність за ст. 365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов`язані з її службовими (владними) повноваженнями (п. 3 ППВСУ від 26 грудня 2003 р.). Якщо такий зв`язок відсутній, вчинене не може розглядатися як перевищення влади і за наявності до того підстав підлягає кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо.

Характерною ознакою об`єктивної сторони перевищення влади є також і те, що при вчиненні цього злочину винний хоча і здійснює ті чи інші службові діяння, проте вони не тільки не входять до його компетенції, а, навпаки, явно (очевидно, безперечно) виходять за межі наданих суб`єкту прав і повноважень. Саме в цьому полягає принципова відмінність перевищення влади (ст. 365 КК України) від службового зловживання (ст. 364 КК України), при вчиненні якого винний хоча і діє всупереч інтересам служби, проте використовує для цього ті повноваження, які надані йому за службою, і отже, діє в межах (рамках) своєї компетенції. Тому будь-яке злочинне використання винним свого службового становища, але у межах наданих йому повноважень (тобто за відсутності явного виходу за ці межі), не може кваліфікуватися за ст. 365 КК України.

Характер, зміст та обсяг повноважень, а також порядок (умови, способи) їх реалізації визначаються службовою компетенцією особи, яка закріплюється в законах, постановах, розпорядженнях, наказах, інструкціях, статутах, положеннях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять вчинені службовою особою дії за межі її повноважень, необхідно з`ясувати, яким нормативним актом вони регламентуються і які саме положення цього акта були порушені винним у конкретному випадку. Проте, коли службова особа явно перевищує свої службові повноваження, перебуваючи у стані крайньої необхідності, то відповідальність за ст. 365 КК України виключається, якщо дотримані вимоги ст. 39 КК. Питання про відповідальність службової особи, яка перевищила свої службові повноваження на підставі отриманого нею наказу або розпорядження, вирішується з урахуванням вимог ст. 41 КК України.

Конкретні дії службової особи при перевищенні влади можуть бути різними і залежать передусім від сфери її службової діяльності, характеру, змісту та обсягу наданих їх повноважень. Проте всі вони можуть бути зведені до кількох форм (способів) вчинення цього злочину. Судова практика виходить із того, що як перевищення влади кваліфікується вчинення службовою особою таких дій:

а) які входять до компетенції будь-якої іншої, а не цієї службової особи - є компетенцією вищестоящої службової особи чи службової особи іншого відомства;

б) виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у даному випадку умов - в особливих випадках, з особливого дозволу або з додержанням особливого порядку;

в) які могли бути здійснені лише колегіально, тоді як винний вчинив їх одноособово;

г) які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Перевищення влади за ч. 1 ст. 365 КК України належить до злочинів із матеріальним складом і визнається закінченим при заподіянні наслідків у вигляді істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державним чи громадським інтересам. Відсутність таких наслідків свідчить або про вчинення службового проступку, або про готування чи замах на злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 КК України.

Суб`єктивна сторона перевищення влади характеризується умисною або змішаною формою вини. Вказівка закону (ч. 1 ст. 365 КК України) на явний вихід за межі наданих прав або повноважень означає, що службова особа може діяти лише з прямим умислом. Тому при вирішенні питання про те, чи є такий вихід дійсно явним, слід виходити з того, наскільки він був очевидним, безсумнівним та безперечним для всіх і кожного і перш за все для самої службової особи, і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не впливають. Психічне ставлення службової особи до наслідків вчинюваних нею дій може виявлятися як в умисній, так й в необережній формі вини.

За частиною 2 ст. 365 КК України настає відповідальність за перевищення влади, що супроводжувалося: а) насильством або погрозою його застосування; б) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; в) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Обов`язковою (негативною) умовою кваліфікації дій тільки за ч. 2 ст. 365 КК України є вчинення передбаченого в ній злочину за відсутності ознак катування (ст. 127 КК України). Отже, за ч. 2 ст. 365 КК України відповідальність настає за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч. 1 ст. 365 КК України, і хоча б однієї з кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 цієї статті, але за відсутності катування.

Насильство при перевищенні влади може бути як фізичним, так і психічним (погроза насильством). Якщо фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні особи волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне - у реальній погрозі застосування будь-якого за ступенем тяжкості фізичного насильства (у тому числі і погроза вбивством) щодо потерпілого чи його близьких, учинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК України.

Застосування зброї чи спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, електрошокові пристрої, балончики, патрони, гранати з препаратами дратівної чи сльозоточивої дії, водомети, інші спеціальні технічні засоби тощо) при перевищенні влади передбачає не лише заподіяння чи спробу заподіяння за їх допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу ними.

Застосування зброї чи спеціальних засобів при перевищенні влади завжди має протиправний характер. Тому правомірне їх застосування виключає кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 365 КК України. При вирішенні питання про те, чи є застосування зброї або спеціальних засобів правомірним або протиправним, слід виходити з тих спеціальних нормативних актів, які встановлюють підстави, порядок та межі застосування зброї та спеціальних засобів службовими особами при виконанні ними своїх обов`язків.

Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, визнаються дії, які завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному застосуванні спеціальних заходів (наручники, гумові кийки тощо), тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла або залишенні її у шкідливих для здоров`я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні її честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо.

Суб`єкт указаного злочину - спеціальний: лише представник влади, місцевого самоврядування або інша службова особа публічного права.

Так, у суду не викликає сумніву те, що ОСОБА_3 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки на час події він займав посаду інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві, здійснював патрулювання Дніпровського району м. Києва у складі екіпажу патрульної поліції, тобто виконував свої службові обов`язки та зобов`язаний був виконувати вимоги посадової інструкції, ЗУ «Про Національну поліцію України» та інших вимог законодавства України, що не оспорюється учасниками судового розгляду та узгоджується з дослідженими судом доказами.

Разом із тим, згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 своїми діями порушив вимоги ст. ст. 29, 42, 43, 44, 45 ЗУ «Про Національну поліцію України», зокрема без наявних законних підстав наніс один удар кулаком правої руки в область грудної клітини ОСОБА_5 , після цього, застосовуючи фізичну силу та спеціальні засоби, наніс ОСОБА_5 один удар гумовим кийком в область внутрішньої поверхі стегон, один удар кулаком в область потилиці та одягнув на нього кайданки, позбавивши його можливості вільно пересуватися, після чого, перебуваючи у службовому автомобілі, ОСОБА_3 наніс рукою, стиснутою в кулак, три удари в обличчя ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я),

Отже, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 на предмет перевищення ним своїх службових повноважень, ключовою є оцінка обсягу повноважень, наданих законом ОСОБА_3 , виходячи з ситуації, яка склалася в момент події.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про Національну поліцію України», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про Національну поліцію України», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби, зокрема гумові та пластикові кийки, засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо);

Відповідно до ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію України», кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі. Гумові та пластикові кийки застосовуються для: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною; б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського; в) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень.

Отже, аналізуючи положення ЗУ «Про Національну поліцію України», суд приходить до висновку, що застосування працівником поліції фізичного впливу (сили) або ж спеціальних засобів можливе виключно за наявності особливих умов, в особливих випадках та з додержанням особливого порядку.

У той же час, як було встановлено судом, ОСОБА_3 в ході конфлікту з ОСОБА_5 застосував до нього фізичну силу та спеціальні засоби, а саме наніс один удар кулаком в груди, після цього в ході затримання ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 один удар гумовим кийком по стегнам, один удар кулаком по потилиці та одягнув на нього кайданки, позбавивши можливості вільно пересуватися, після чого, перебуваючи у службовому автомобілі, ОСОБА_3 наніс декілька ударів кулаком по обличчю ОСОБА_5 , внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження, що підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який чітко вказує на те, що саме ОСОБА_3 завдав йому вказані тілесні ушкодження, свідка ОСОБА_10 , який показав, що на момент огляду, який передував конфлікту, у ОСОБА_5 були відсутні будь-які видимі ушкодження, протоколом проведення слідчого експерименту від 16.03.2020 року, протоколом огляду речей і документів (відео файлів) від 23.02.2022 року та висновком експерта № 042-619-2020 від 10.04.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 мали місце ушкодження: а) закрита травма лицьового черепу: перелом кісток носу; б) синці - на верхній повіці правого ока, в завушній ділянці справа; в) синці - на задній поверхні правого стегна у верхній третині на заднє- внутрішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Описані ушкодження утворилися від не менш 4-х (чотирьох) дій (за рахунок ударів під кутами, наближеними до прямих) тупих предметів. Судити про характерні властивості травмуючих предметів, яким (якими) були спричинені ушкодження, зазначені в п. а) і б) даних Підсумків, не представляється можливим. Ушкодження, які зазначені п. в), утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів) подовженої форми з обмеженою поверхнею контакту, не виключається гумовою палкою. Морфологічні властивості виявлених тілесних ушкоджень, а також дані, медичної документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення у строк, вказаний у описовій частині постанові, тобто 15.02.2020 року. Разом із цим, морфологія та локалізація виявлених тілесних ушкоджень дозволяє спростовувати можливість їх утворення внаслідок падіння з вертикального положення (або близького до нього). Вказані докази є допустимими та узгоджуються між собою.

Будь-яких доказів того, що вказані тілесні ушкодження могли утворитися у будь-який інший спосіб, суду не надано.

Важливо зазначити, що як підставу для застосування фізичної сили та спеціальних засобів відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_5 своїми діями вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 173, 185 КУпАП, а саме вчинив дрібне хуліганство та злісну непокору законній вимозі поліцейського, тому ОСОБА_3 застосував фізичну силу та спеціальні засоби з метою припинення протиправних дій ОСОБА_5 та його затримання, оскільки той чинив опір.

Між тим, питання щодо вчинення ОСОБА_5 вказаних адміністративних правопорушень було предметом розгляду судом, який прийшов до висновку про необхідність закриття провадженні у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_5 за ст. ст. 173, 185 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, що підтверджується копією постанови Дніпровського районного суду м. Києві від 23.04.2020 року.

Разом із цим, з досліджених судом доказів, зокрема відеозапису з боді-камери працівника поліції, не встановлено, що ОСОБА_5 вчиняв хуліганські дії, чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, або вчиняв будь-які інші протиправні дії, як і відсутні докази того, що ОСОБА_5 чинив опір при його затриманні або намагався втекти, що могло бути підставою для застосування до нього фізичної сили, чи спеціальних засобів з боку працівників поліції у відповідності до ЗУ «Про Національну поліцію України», тому доводи обвинуваченого щодо протиправної поведінки ОСОБА_5 , яка передувала конфлікту та стала причиною вчинення відносно нього відповідних заходів впливу, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, суд враховує, що на час вчинення правопорушення, ОСОБА_3 , був працівником поліції, згідно положень Закону України «Про національну поліцію», на нього були покладенні обов`язки по забезпеченню публічної безпеки і порядку, протидії злочинності, охорони прав і свобод людини та інтересів суспільства і держави. У своїй професійній діяльності ОСОБА_3 зобов`язаний був дотримуватися принципу верховенства права, принципу дотримання прав і свобод людини, принципу відкритості та прозорості, принципу політичної нейтральності та принципу законності, відповідно до якого поліцейський зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Отже, підсумовуючи викладене, застосування ОСОБА_3 фізичної сили та спеціальних засобів відносно ОСОБА_5 у своїй сукупності, на переконання суду, було явно непропорційним та невиправданим, ураховуючи обстановку, яка склалася на момент події.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 , які проявилися у застосуванні відносно ОСОБА_5 фізичної сили - насильства та спеціальних засобів у виді гумової палиці та кайданок, що були болісними і такими, що ображають особисту гідність, за відсутності ознак катування, явно виходять за межі наданих ОСОБА_3 , як працівнику патрульної поліції, повноважень, оскільки застосування таких заходів хоч і передбачено нормами ЗУ «Про Національну поліцію України», однак такі заходи в даному конкретному випадку не ґрунтувалися на вимогах закону, оскільки були відсутні необхідні особливі законні умови для їх застосування.

Що стосується усвідомлення ОСОБА_3 протиправності своїх дій, то суд, враховуючи стаж роботи ОСОБА_3 в правоохоронних органах, його досвід і рівень освіти, вважає, що ОСОБА_3 міг усвідомлювати та усвідомлював, що його дії відносно ОСОБА_5 в даному конкретному випадку явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, був зобов`язаний не допустити такі дії, проте цього не зробив.

Крім того, під час судового розгляду стороною захисту заявлялося клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК України, посилаючись на неповноту висновку експерта № 42-619-2020 від 10.04.2020 року, що долучений стороною обвинувачення, у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки захисником не було доведено необхідність призначення вказаної експертизи та її доказове значення для встановлення обставин указаного кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, зокрема питання, які захисник просила поставити на вирішення експерта, фактично дублювали питання, на які вже було надано відповідь у висновку експерта № 42-619-2020 від 10.04.2020 року, водночас захисником не було надано жодних належних доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновку експерта № 42-619-2020 від 10.04.2020 року, або свідчили про неповноту такого висновку, тому суд, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, дійшов до висновку про відсутність підстав для призначення додаткової судово-медичної експертизи у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, враховуючи викладене, суд, дотримавшись балансу інтересів сторін кримінального провадження, які нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів, мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав свобод та законних інтересів, передбачених КПК України, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, доведена.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_3 у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою, працює старшим оперуповноваженим УСР у м. Києві ДСР НП України, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий. Також суд враховує його вік та стан здоров`я.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавленні волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Крім того, з урахуванням обставин справи, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, його посткримінальну поведінку, добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ст. 76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, у порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ у кримінальному провадження, а саме DVD-R диск, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1619 грн. 10 коп. за проведення експертизи № 042-619-2020 від 10.04.2020 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: