Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №541/1043/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1043/26

№ провадження 1-кп/541/193/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород Полтавської області об`єднане кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 62025170010001895 від 29.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 364 КК України,-

в с т а н о в и в:

17.05.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , призначений на посаду командира батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення та останній вважається таким, що справи та посаду прийняв 14.05.2021 та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 15.05.2021.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок i військову службу», на момент вчинення злочину, ОСОБА_5 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, достовірно знв та усвідомлював, що повинен дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551- ХІV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Згідно ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової «частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно ст. 29 Статуту внутрішньої служби, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Згідно ст. 32 Статуту внутрішньої служби, за своїми військовими званнями начальниками є майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.

Відповідно до положень ст. 59 Статуту, командир (начальник), серед іншого, зобов`язаний: завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Відповідно до ст.102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов`язаний:

- організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням исобового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу бальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля);

- підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та вутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом бальйону (корабля).

Разом із цим, відповідно до Положення про структурні підрозділи та функціональні обов`язки особового складу 831 бригади тактичної авіації повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », командир батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення 831 бригади тактичної авіації, в мирний та воєнний час командир батальйону підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону.

У примітці до ст. 364 КК України зазначається, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_5 , згідно примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка постійно обіймає посаду в установі, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Так, встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2020 № 134 старшого сержанта ОСОБА_7 призначено на посаду начальника зміни відділення автоматизованої обробки інформації комплексу автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та враховано такою, що з 01.07.2020 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою.

Під час проходження військової служби старший сержант ОСОБА_7 відповідно положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язана свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших 2 військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно Положення про структурні підрозділи та функціональні обов`язки особового складу 831 бригади тактичної авіації повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затвердженого наказом командира НОМЕР_2 бригади тактичної авіації від 31.03.2023 №4/ДСК, начальник зміни відділення автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення зобов`язаний:

- Утримувати техніку відділення у справному, укомплектованому і в постійній готовності до застосування стані;

- Знати будову і правила експлуатації техніки відділення;

-Знати обсяг і порядок проведення технічного обслуговування техніки відділення, забезпечувати якісне і своєчасне його проведення;

- Вміти знаходити і усувати несправності та вести облік відмов;

- Своєчасно і правильно заповнювати експлуатаційну документацію;

- Стежити за дотриманням правил і заходів безпеки при експлуатації техніки відділення.

Окрім цього, начальник зміни відділення автоматизованих систем і управління батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення у мирний та воєнний час відповідає за справжність та збереження техніки, власного озброєння та боєприпасів, підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів безпеки.

У свою чергу, командир батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення, підполковник ОСОБА_5 , являється прямим начальником начальника зміни відділення автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення, старшого сержанта ОСОБА_7 .

Втім, підполковник ОСОБА_5 , діючи всупереч вищезазначених вимог законодавства, маючи умисел направлений на зловживання службовим становищем, маючи на меті одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , використав своє службове становище всупереч інтересам служби за наступних обставин.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 24.01.2006 №28 «Про впорядкування умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій в посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних сил України - посадові оклади (ставки заробітної плати) установлюються відповідно до схем тарифних розрядів і коефіцієнтів Єдиної тарифної сітки з оплати праці керівників, фахівців, технічних службовців та робітників військових частин (додатки 1-5 до цих Умов) з урахуванням кваліфікаційних вимог та характеристик робіт залежно від складності та обсягу виконуваних робіт, рівня кваліфікації працівників, їх досвіду і знань.

Годинні тарифні ставки робітників визначаються шляхом ділення суми місячного окладу (ставки заробітної плати) на середньомісячну норму робочого часу.

Відповідно до частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (в редакції до 21.01.2023) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів і національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п.п. 24 п. 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 № 671, Міністр оборони України підписує накази Міноборони України та дає обов`язкові до виконання державними службовцями, військовослужбовцями, іншими працівниками апарату Міноборони України доручення.

Згідно п. 5 окремого доручення Міністра оборони України щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 (далі окреме доручення МО України від 23.06.2022) - виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий І наказ (бойове розпорядження) тощо.

Згідно п. 3 окремого доручення МО України від 23.06.2022, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення дій або заходів здійснювати І на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони І об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2012-ХІ1, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює скріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності ш. умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях К разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності країни, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного І стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного сану, який неодноразово продовжувався та наразі діє.

Так, починаючи із червня 2022 року (більш точний дата та час органом досудового розслідування не встановлені), підполковник ОСОБА_5 , будучи військовою службовою особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, а також військовим начальником, будучи обізнаним зі змістом своїх службових обов`язків за посадою, з порядком дій командира при виявленні ознак кримінального правопорушення у діях підлеглого військовослужбовця, з порядком обліку особового складу у військовій частині, з порядком призупинення військової служби військовослужбовцям, виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, діючи всупереч ст.ст. 6-8, 16, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 5, 6,45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, п.п. 1-4 Розділу II Інструкції, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022 та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких І виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», усвідомлюючи, що старший сержант ОСОБА_7 , у період часу: з 16:55 год 14.06.2022 по 06:25 год 19.06.2022, з 17:38 год 10.12.2022 по 04:11 год 21.12.2022, з 16:34 год 11.03.2023 по 04:56 год 24.03.2023, з 08:57 год 05.06.2023 по 20:36 год 09.06.2023, з 08:57 год 05.06.2023 по 20:36 год 09.06.2023, з 01.10.2023 по 09:32 год 07.10.2023, з 07:51 год 24.02.2024 по 20:24 год 05.03.2024, з 20:24 год 15.08.2024 по 16:31 год 08.09.2024 обов`язки військової служби не виконувала, поважних причин щодо відсутності на службі не мала, маючи на меті одержання його підлеглою військовослужбовцем ОСОБА_7 , неправомірної вигоди, у виді грошового забезпечення та додаткової винагороди, згідно ПКМУ від 28 лютого 2022 року № 168, за проходження останньою служби, перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, створював уявну присутність ОСОБА_7 на чергуваннях у відділенні автоматизованої обробки інформації комплексу автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , шляхом складання та підписання документів, які надали правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_7 грошового та інших видів забезпечення.

Внаслідок таких дій ОСОБА_5 , за рахунок зловживання службовим становищем останнього, ОСОБА_7 у вищевказаний спосіб, неправомірно отримала надлишково виплачене грошове забезпечення в загальній сумі 183 682,40 грн., права на яке не мала в силу не виконання у вищевказані періоди обов`язків військової служби, що підтверджується вироком Миргородського районного суду Полтавської області по справі №541/3518/25 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. З ст. 190 КК України, який набрав законної сили, у зв`язку з чим державі в особі військової частини НОМЕР_1 спричинено збитки на казану суму, що більше ніж у 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є істотною шкодою.

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам.

Окрім того, починаючи із червня 2022 року (більш точний дата та час органом досудового розслідування не встановлені), підполковник ОСОБА_5 , будучи військовою службовою особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, а також військовим начальником, будучи обізнаним зі змістом своїх службових обов`язків за посадою, з порядком дій командира при виявленні ознак кримінального правопорушення у діях підлеглого військовослужбовця, з порядком обліку особового складу у військовій частині, з порядком призупинення військової служби військовослужбовцям, виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, діючи всупереч ст.ст. 6-8, 16, 58, 59, 1 11, 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 5, 6, 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, п.п. 1-4 Розділу II Інструкції, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022 та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», усвідомлюючи, що старший сержант ОСОБА_7 , обов`язки військової служби не виконувала, поважних причин щодо відсутності на службі не мала, діючи умисно, розуміючи, що ОСОБА_7 має намір покинути територію України та проводити час на власний розсуд на території іноземної держави, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, з метою вирішення особистих питань не пов`язаних з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , умисно не реагував та не повідомляв у письмовій формі про факт безпідставного ухилення від виконання обов`язків військової служби ОСОБА_7 , вище командування та правоохоронні органи, тобто усунув перешкоди, чим сприяв у тимчасовому ухиленні від військової служби, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , яка протягом періодів часу: з 16:55 год 14.06.2022 по 06:25 год 19.06.2022, з 17:38 год 10.12.2022 по 04:11 год 21.12.2022, з 16:34 год 11.03.2023 по 04:56 год 24.03.2023, із 08:57 год 05.06.2023 по 20:36 год 09.06.2023, З 01.10.2023 по 09:32 год 07.10.2023, з 07:51 год 24.02.2024 по 20:24 год 05.03.2024, з 20:24 год 15.08.2024 по 16:31 год 08.09.2024, використовуючи власні паспорти громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , здійснювала виїзд у пунктах пропуску «Краківець», «Шегині» та «Ягодин», тобто покидала територію України та проводила час на власний розсуд на території іноземної держави, після чого поверталась на територію України. При цьому, підполковник ОСОБА_5 , достовірно знав про відсутність на службі ОСОБА_7 , та підтримував із нею зв`язок, контролюючи її фактичне вибуття та прибуття на службу.

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві в ухиленні військовослужбовцем від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України.

16 вересня 2026 року між прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою, ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України та за ч. 1 ст. 364 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначене покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років; за ч. 1 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік, зі штрафом 250 (двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік, зі штрафом 250 (двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на розсуд суд.

Отримана згода обвинуваченого ОСОБА_5 на призначення запропонованого виду та розміру покарання. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п. 1) ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, вислухавши позицію учасників підготовчого судового провадження, які наполягали на затвердженні судом угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню з наступних підстав.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_5 узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 364 КК України визнав повністю, підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

Захисник ОСОБА_6 також підтвердив добровільність укладення угоди та просив її затвердити.

Представник потерпілого ОСОБА_4 надав заяву, в якій не заперечував проти укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали, які надійшли з угодою про визнання винуватості, приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 468 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 364 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, зокрема, ч. 4 ст. 409 є тяжким злочином, а ч. 1 ст. 364 - ненетяжким.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, свою вину визнав, активно сприяв розкриттю злочинів, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, у вихованні та соціальній реабілітації винного, характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, спосіб вчинення злочину і його мотиви, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого, який є раніше несудимим, а тому суд вважає за можливе призначити узгоджену міру покарання, за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років; за ч. 1 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік, зі штрафом 250 (двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік, зі штрафом 250 (двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строком на 1 рік. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При цьому суд, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Представник потерпілого надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Покарання, яке узгоджене сторонами є достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено.

Кримінальним правопорушенням завдано шкоду майнового характеру на загальну суму 183 682 (сто вісімдесят три тисячі шістсот вісімдесят дві) гривні 40 копійок, яка відшкодована у повному обсязі.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 122, 314, 373, 374, 468, 469, 474,475 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16 вересня 2026 року, укладену між прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 .

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 364 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік, зі штрафом 250 (двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік, зі штрафом 250 (двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженими органами з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом відповідно до ст.389-1 КК України.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

СуддяОСОБА_1