Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №681/354/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 681/354/26

Провадження № 2/686/7801/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі

головуючої-судді Чевилюк З.А.,

секретаря Томашівської А.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

представника прокуратури Гаврилова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа Служба у справах дітей виконкому Полонської міської ради, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду про позбавлення батьківських прав свого батька ОСОБА_3 .

Батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі між собою з 01.09.2007 року, який рішенням суду від 06.08.2009 року було розірвано. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22.09.2008 з відповідача ОСОБА_3 на користь матері позивача ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/5 частини заробітку(доходу).

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16.05.2018 у справі №681/284/18 про збільшення розміру аліментів, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 тягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1200 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_5 вже зверталась до суду з метою позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його сина ОСОБА_1 , проте Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26.06.2018 року у даній справі №681/428/18 відмовлено у задоволені позову.

Розпорядженням Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 23.05.2018 за №307/2018/2 «Про визначення способів участі ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_1 » визначено порядок участі відповідача у вихованні сина.

Матір`ю позивача ОСОБА_5 не чинились ніякі перешкоди відповідачу щодо спілкування з дитиною, тоді як ОСОБА_3 не виконував вищезазначене розпорядження, що обумовило звернення матері у Службу у справах дітей Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області.

Відповідач не приймав ніякої участі в житті дитини.

За таких обставин, сином ОСОБА_1 прийнято рішення про звернення до суду з метою позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та наполягали на його задоволені, зауваживши, що метою звернення є унеможливлення в наступному майнових претензій відповідача до сина щодо його утримання та спадкування. Відповідач та його представник позов заперечили, вказавши, що відповідач постійно утримував сина. Відсутність його на території України, у зв`язку з професійною діяльністю обумовило неможливість контактів з дитиною у необхідній кількості. Має сподівання щодо налагодження відносин з сином. Служба у справах дітей надала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. ОСОБА_5 підтримала заявлений позов та просила його задоволити. Зауважила, що виконання батьківських обов`язків обмежувалось лише аліментними зобов`язаннями, що виконувались відповідачем.

Представник прокуратури заперечив щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

Батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі між собою з 01.09.2007 року, який рішенням суду від 06.08.2009 року було розірвано. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22.09.2008 з відповідача ОСОБА_3 на користь матері позивача ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/5 частини заробітку(доходу).

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16.05.2018 у справі №681/284/18 про збільшення розміру аліментів, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 тягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1200 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_5 вже зверталась до суду з метою позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його сина ОСОБА_1 , проте Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26.06.2018 року у даній справі №681/428/18 відмовлено у задоволені позову.

Розпорядженням Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 23.05.2018 за №307/2018/2 «Про визначення способів участі ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_1 » визначено порядок участі відповідача у вихованні сина.

Матір`ю позивача ОСОБА_5 не чинились ніякі перешкоди відповідачу щодо спілкування з дитиною, тоді як ОСОБА_3 не виконував вищезазначене розпорядження, що обумовило звернення матері у Службу у справах дітей Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області.

В свою чергу відповідач у справі на підтвердження наявності об`єктивних причин неучасті у житті дитини, надав суду копію закордонного паспорту для підтвердження переважного перебування за межами країни. Зауважив про можливість налагодження стосунків з сином в перспективі; заперечив можливість позбавлення його батьківських прав.

Служба у справах дітей надала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати КЦС ВС від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 зазначено, що приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина / дочки після досягнення ними 18 років, оскільки позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому та відповідатиме принципам розумності й справедливості.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав`судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повина існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови:по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному та стійкому середовищі, що не неблагополучним. Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі №459/3411/17, провадження № 61-10531св21.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) було висловлено правову позицію про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 6290/3692/23)

Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено. Мета звернення - унеможливлення в наступному майнових претензій відповідача до сина щодо його утримання та спадкування, не обґрунтовує захист прав та законних інтересів позивача, оскільки наміри відповідача в майбутньому не є доведеними.

Належних і допустимих доказів винного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, неможливості зміни його поведінки на краще, позивачем не надано.

Факт стягнення з відповідача на користь дитини аліментів сам по собі не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню сина, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина відповідач не має.

Сам по собі факт недостатнього спілкування батька з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, як і необхідність для матері позивача отримувати згоду батька на вчинення тих чи інших дій щодо дитини в минулому.

Таким чином, встановивши, що позивачем не встановлено винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а також, що батько проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

А тому, керуючись ст. ст. 19, 81, 82,141, 263,353 ЦПК України , ст. ст.ст.164-166 СК України, суд ,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей виконкому Полонської міської ради, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бутиоскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2026 року.

Суддя: З.А.Чевилюк