Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №459/2281/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2281/26

Провадження № 2/459/953/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6937200225 від 01.02.2025 у загальній сумі 31 163,00 грн. з яких: 5500,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14 663,00 грн. – заборгованість по процентах, 11 000,00 грн. – заборгованість по пені, а також просив стягнути судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 1 лютого 2025 року між позивачем і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у кредит №6937200225 від 01.02.2025 (надалі - Договір). Договір разом із правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, з якими відповідачка була попередньо ознайомлена. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов Договорупозикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику на суму 5500 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Строк кредитування складав 360 днів. Представник позивача зазначив, що свої зобов`язання позивач виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 500 гривень. Крім того, представник зазначив, що у вересні 2025 році ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Іннова Нова». Однак, відповідач умови договору не виконував і станом на день звернення позивача до суду із вказаним позовом утворилась заборгованість в розмірі 31 163,00 грн. з яких: 5500,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14 663,00 грн. – заборгованість по процентах, 11 000,00 грн. – заборгованість по пені, що підлягає стягненню з відповідача. Відтак, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану суму.

Ухвалою від 10.06.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.

10.09.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №1622703 від 31.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 118). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 16 вересня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 10 вересня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 16 вересня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.02.2025 між позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 6937200225, який підписано позичальником електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором «3048» (надалі – Договір).

Відповідно до 2.1 Договору укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ікс товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т. ч. через месенджери).

Відповідно до п.2.2.,2.3.,2.5 Договору визначено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати всі інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту склала 5500 грн., строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів, останній платіж з періодом внесення 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.6. Договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти.

Відповідно до п.2.6.1. Договору, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.2.5. та становить: 1% - за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання цього договору; 0,87 % - за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладання цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п. 2.7 Договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.

Згідно із п. 3.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 6.1. Договору сторони домовились, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п.6.3.Договору.

Відповідно до п. 6.4. Договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та інших платежів, передбачених договором, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту та всіх інших платежів, строк виплати якого ще не настав в повному обсязі.

Відповідно до п.7.3. Договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору,уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

Відповідно до п.7.4. Договору за порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки,визначені договором, кредитодавець має право стягнути позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України,що діяла у період прострочення,але не більше ніж15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення кредиту у повному обсязі.

Невід`ємною частиною цього Договору позики є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на вебсайті Товариства: https://finsfera.ua/ (п.10.10 Договору ).

З Паспорту споживчого кредиту продукту «Стандартизована форма» до договору, також підписаного позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «7381» вбачається, що сторони договору погодили між собою умови кредитування, а саме його строк, процентну ставку, суму кредиту, тощо.

Згідно додатку №1 до договору, яким є Графік платежів ОСОБА_1 ознайомилась з таблицею обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «3048».

Згідно договору №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16.05.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (Фінансова компанія) та ТОВ «Іннова Нова» (Клієнт), клієнт доручає Фінансовій компанії за відповідну плату здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням Реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send.

Згідно повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 485023155170370919052026 від 19.05.2026 01.02.2025 відбулося перерахування коштів в сумі 5500 грн на банківську картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 .

На виконання ухвали суду АТ «Універсал банк» надано інформацію від 10.08.2026 щодо руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої останній емітовано платіжну банківську картку № НОМЕР_4 , а із виписки по особовому рахунку вбачається, що 01.02.2025 ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти у сумі 5500 гривень, якими відповідачка активно користувалась.

Водночас, згідно з розрахунком заборгованості за Договором, складеним станом на 27.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача становить 31 163,00 грн. з яких: 5500,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14 663,00 грн. – заборгованість по процентах, 11 000,00 грн. – заборгованість по пені.

Дану заборгованість просить представник позивача стягнути з відповідача.

08.09.2025 на підставі рішення №05-09/2025 єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» змінено найменування юридичної особи: Товариства з обмеженою відповідальністю з "Іннова Фінанс" на «Іннова - Нова», у зв`язку з чим внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 1 лютого 2025 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у кредит №6937200225 від 01.02.2025 з використанням інформаційно–телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «3048», що відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитні договори. Також відповідачем були підписані за допомогою електронного підпису: Паспорт споживчого кредиту (Паспорт) ідентифікатор (одноразового паролю) «7381» та Таблиця обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором ідентифікатор (одноразового паролю) «3048» (Таблиця), які містять умови кредитування.

Підписавши Договір, Паспорт та Таблицю, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови цілком зрозуміла та приймає їх.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір позики з ним не був укладений.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Іннова Нова» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку за № НОМЕР_4 , шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу у сумі 5500 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 485023155170370919052026 від 19.05.2026 та листом АТ «Універсал банк» від 10.08.2026 про перерахування коштів.

08.09.2025 на підставі рішення №05-09/2025 єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» змінено найменування юридичної особи: з Товариства з обмеженою відповідальністю з "Іннова Фінанс" на «Іннова - Нова», у зв`язку з чим внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як убачається із розрахунку заборгованості за Договором, відповідач приступив до виконання умов Договору позики, зокрема здійснив платіж на погашення кредиту у загальному розмірі 4 675 грн, які були розподілені позивачем на погашення заборгованості по процентах у сумі 3850 грн, по комісії - 825 грн, що підтверджує факт укладення ним договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору позики відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису. Між сторонами був укладений договір кредиту, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в кредитному договорі. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам договору, відповідач належним чином не виконав.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Так, із розрахунку заборгованості за Договором встановлено, що станом 27.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача становить 31 163,00 грн. з яких: 5500,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14 663,00 грн. – заборгованість по процентах, 11 000,00 грн. – заборгованість по пені.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 5500 грн слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за Договором у розмірі 14 663,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Згідно з умовами Договору сторони погодили строк кредитування (строк дії договору) - 360 днів, тобто з 01.02.2025 по 27.01.2026.

Відповідно до п. 2.6.1 Договору стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.2.5. та становить: 1% - за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання цього договору; 0,87 % - за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладання цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п 6.1.Договору позики сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти в сумі 18 513 гривень нараховані з 01.02.2025 по 27.01.2026 (тобто в межах строку кредитування).

Разом із цим, із наведеного розрахунку вбачається, що відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, які були зараховані в рахунок погашення нарахованих процентів у загальному розмірі 3850 грн. Відтак, залишок непогашених процентів становить 14 663 грн, виходячи з розрахунку: 18 513 грн (загальна сума нарахованих за весь період кредитування процентів) – 3850 грн. (сума сплачених відповідачем процентів) = 14 663 грн..

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів в порядку, передбаченому Договором та у межах строку кредитування.

Таким чином, суд вважає, що проценти в сумі 14 663 гривень правомірно нараховані позивачем та підлягають до стягнення.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов`язань за Договором у розмірі 11 000 грн.

Згідно із п. 7.4. Договору за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення кредиту у повному обсязі.

Суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як позичальник, звільнена від обов`язку сплати на користь позивача пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за вищевказаним Договором від 01.02.2025, оскільки такі санкції нараховані позивачем під час дії воєнного стану.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за Договором у розмірі 11 000 грн. до задоволення не підлягають.

Окрім цього, судом встановлено (із розрахунку заборгованості), що протягом строку користування кредитними коштами відповідачка сплатила позивачу комісію за надання кредиту у загальному розмірі 825 грн.

Проте, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена дана комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зарахувати сплачені відповідачкою грошові кошти в погашення заборгованості по комісії за надання кредиту у сумі 825 грн у рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами підлягає зменшенню з 14 663 грн до 13 838 грн (14 663 грн – 825 грн = 13 838 грн).

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Іннова Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6937200225 від 01.02.2025 року у загальному розмірі 19 338 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 5500 грн, заборгованості за процентами – 13 838 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 246 від 25.05.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1652,14 гривень, виходячи з такого розрахунку: 19 338 грн (розмір задоволених позовних вимог)/31 163 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40грн (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Нова" заборгованість за Договором надання грошових коштів у кредит № 6937200225 від 01.02.2025 у загальному розмірі 19 338 (Дев`ятнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 5500 грн, заборгованості за процентами – 13 838 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Нова" судовий збір в сумі 1652 (Одна тисяча шістсот п`ятдесят два) гривень 14 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 16.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова Нова" (ЄДРПОУ 44127243, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович