Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №464/6221/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/6221/26

пр.№ 3/464/2288/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року суддя Сихівського районного суду м.Львова БЕСПАЛЬОК О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.ч.1, 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 , 18 серпня 2026 року о 19 год. 45 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 психологічне та фізичне домашнє насильство, в присутності неповнолітніх дітей, а саме ображав, погрожував, штовхав та наносив стусани, чим завдав шкоди її фізичному та психічному здоров`ю та психологічних страждань сину ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки справи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень за ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП одночасно надійшли на розгляд у Сихівський районний суд м.Львова, тому вважаю за необхідне на підставі ч.2 ст.36 КУпАП об`єднати вказані матеріали в одне провадження.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 вину не визнав та надав пояснення про те, що на рівні побутових проблем між ним та дружиною виникла розмова на підвищених тонах, а вказаних у протоколі дій він не вчиняв. Крім того зазначив, що діти в момент події спали.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що між нею та її чоловіком відбулася розмова на підвищених тонах, а обставини повідомлені нею працівникам поліції під час первинного звернення, не відповідали дійсності. Факт вчинення щодо неї домашнього насильства заперечила. Крім того, зазначила, що на момент конфлікту діти спали та безпосередніми очевидцями події не були.

Захисник Федейко А.Ю. подав клопотання про закриття адміністративного провадження, покликаючись на відсутнісь доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенні до своєї дружини, зважаючи на те, що сама дружина заперечує такі факти, що вказані в протоколах від 18 серпня 2026 року та не підтверджує тієї інформації, яку вона написала у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, його захисника та потерпілої, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.245,280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тобто при розгляді справи суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до ст.252 КУпАП.

Разом з тим, за змістом ст.ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст.213,221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Крім цього, нормами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» надано визначення поняття «домашнього насильства» як умисного систематичного фізичного, психологічного або економічного насильства по відношенню до нинішнього або колишнього чоловіка або іншого родича, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілого.

Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» надано поняття психологічного насильства, а саме це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» надано поняття фізичному насильству це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Встановлений факт сварок і непорозумінь свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення домашнього насильства (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року за №545/744/19).

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_2 надано протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД №139145, №134872, №134873 від 18 серпня 2026 року, рапорт поліцейського від 18 серпня 2026 року, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_3 , відеозапис із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, а також форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновий заборонний припис.

Разом з тим, вищевказаним доказами не підтверджується факт вчинення ОСОБА_2 18 серпня 2026 року о 19 год. 45 хв. дій, спрямованих на завдання шкоди фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не доводить вину останнього у інкримінованих йому адміністративних правопорушень, відтак провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч.1,2 ст.173-2 КУпАП підлягає закриттю, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.36, п.1 ч.1 ст.247, ст.284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Об`єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення за єдиними унікальними номерами справ №464/6221/26 (пров.3/464/2288/26), №464/6224/26 (пров.3/464/2289/26), 464/6225/26 (пров.3/464/2290/26) та присвоїти справі єдиний унікальний номер №464/6221/26 (пров.3/464/2288/26).

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адімністративної відповідальності за за ч.ч.1,2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК