Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №308/10580/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10580/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 11 листопада 1996 року укладено шлюб. У шлюбі у подружжя народилася спільна дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, що протягом останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, між сторонами постійно виникали та виникають сварки і суперечності, свідком яких нерідко стає їхня спільна дитина, що тяжким чином впливає на психологічний та душевний стан позивача і дитини. Відповідач не розуміє та не бажає розуміти сутності проблем, які виникають у сім`ї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та спільне проживання припинено, та за глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Позивач зазначає, що в іншому порядку розірвати шлюб неможливо, оскільки від шлюбу подружжя має малолітню дитину. Спору щодо визначення місця проживання дитини між сторонами немає, за спільною згодою дитина після розірвання шлюбу залишається проживати з позивачем. Позивач зазначає, що спору майнового характеру немає, шлюб сторони розривають вперше, примирення між сторонами неможливе.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.07.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить розірвати шлюб.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано. Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом ч.1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за відсутності заперечень позивача щодо заочного провадження, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 11 листопада 1996 року між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 (прізвище після одруження – ОСОБА_5 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був укладений шлюб, зареєстрований виконкомом Киблярівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено актовий запис № 8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.11.1996 року.

У сторін у шлюбі народилася дитина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.07.2016 виконкомом Киблярівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 11.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідачка не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 56, 110, 112, 160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 200, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований виконкомом Киблярівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено актовий запис № 8.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331,20 (тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок) грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 120 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ., код РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка