Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №308/10030/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10030/26

2/308/5229/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Зареви Н.І., за участю:

секретаря судового засідання – Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ,

про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви про стягнення аліментів до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовної заяви позивачка вказала, що 4 лютого 2019 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладено шлюб, який зареєстрований Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області, про що 14.02.2019 складено відповідний актовий запис № 96 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - Полюжин, дружини - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_5 в сторін у даному шлюбі народилась дитина - син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), дата видачі 02.10.2020. Підставами для розірвання шлюбу позивач вказує відсутність спільних інтересів з чоловіком, кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю,протягом тривалого часу між ними відсутнє взаєморозуміння. У зв`язку з частими непорозуміннями вони втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюбних стосунків не підтримують, та протягом останнього року проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Крім того, будують своє особисте життя незалежно один від одного. Будь - які неодноразові намагання узгодити єдину позицію з відповідачем щодо моделі сімейних стосунків, які влаштовували б обидві сторони результатів не дали. Позитивні зміни у відносинах завжди мали надто короткочасний результат, після чого стосунки тільки погіршувались, і всі розмови з приводу організації сімейного життя та спільного майбутнього супроводжуються докорами та образами, що є неприпустимим у здоровій сім`ї. Позивачка також зазначає, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний нести витрати по утриманню сина. Таке утримання повинно забезпечувати його потреби, необхідні для повноцінного розвитку. ОСОБА_2 є молодий за віком та працездатний, інших осіб на утриманні немає.

Представник позивача просила розглянути спрау у відсутності позивачки та її представника, при вирішенні справи врахувати заяву відповідача про визнання позовних вимог, про що подала через канцелярію суду відповідну письмову заяву,

Відповідач подав через канцелярію письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, в якій також просить розгляд справи провести у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , 14 лютого 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, про що цього ж дня Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області зроблено актовий запис № 96 від 14 лютого 2019 року. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_5 », дружини – « ОСОБА_5 ».

За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, позивач та відповідач не бажають зберігати шлюбні стосунки, тривалий час не проживають разом як подружжя, спільного господарства не ведуть. Позивач просить шлюб розірвати, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Так як позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач проти припинення шлюбних відносин не заперечує, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.

Щодо вимоги про стягнення аліментів слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років у 2026 році становить 2 817,00 гривень.

Тобто мінімальний гарантований розмір аліментів, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, складає 1408,50 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позивачка просить визначити розмір аліментів, які належить стягувати з відповідача на її користь, в 1/4 частці від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви про стягнення аліментів до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач у свої письмовій заяві не заперечив стосовно розміру аліментів та визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з довідкою ТОВ "Джейбіл Консалтинг" № JC000000023 від 14.07.2026 про суми нарахованих доходів та утриманих податків (зборів), відповідач ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з даним товариством з 01.12.2021 і за період роботи з січня по червень включно 2026 року отримав доходи у виді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховані (виплачені, надані) у зв`язку з трудовими відносинами у розмірі 1 238 181,43 грн, в тому числі ПДФО у розмірі 222 872,66 грн, та у виді інших доходів у розмірі 40 317,10 грн, в тому числі 6 867,73 грн, військовий збір 63 418,39 гривень.

Таким чином, у результаті проведених математичних розрахунків, слід констатувати, що 1/4 частка від середньомісячного доходу відповідача становить 51 590,89 грн, що перевищує встановлені мінімальний гарантований та максимальний розміри аліментів на одну дитину.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У разі визнання відповідачем позову суд, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладене, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, беручи до уваги, що обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладається на обох батьків, тобто в рівних частках як на відповідача, так і на позивача, враховуючи прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, розмір підтверджених доходів відповідача, повне визнання позову відповідачем, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів на дитину в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на місяць.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, положення статті 142 ЦПК України встановлюють спеціальні правила розподілу судових витрат у разі визнання позову відповідачем.

Так, згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Передбачене частиною першою статті 142 ЦПК України повернення 50 відсотків судового збору з державного бюджету та стягнення іншої його частини з відповідача є самостійними правовими наслідками визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

Позивачкою заявлено дві вимоги, з яких одна - немайнового характеру (про розірвання шлюбу, друга - майнового характеру (про стягнення аліментів).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачкою сплачено судовий збір у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи за вимогу про розірвання шлюбу, так як відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення аліментів.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір, становить 1 відсоток ціни позову. Ціна позову у справах про стягнення аліментів, згідно з п. 3) ч. 1 ст. 176 ЦПК України, визначається сукупністю всіх виплат, але не більше наж за шість місяців. Виходячи із заявленого до стягнення розміру аліментів та встановлених законом їх граничних розмірів, з врахуванням розміру доходу відповідача, ціна позову в частині стягнення аліментів становить 169 020, 00 грн, а сума судового збору, належного до стягнення складає 1690,20 гривень.

До першого судового засідання відповідач подав до суду заяву про визнання позову.

Таким чином, беручи до уваги кількість заявлених позовних вимог, ціну позову та визнання позову відповідачем суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову за вимогу про розірвання шлюбу, що становить 665,60 грн, та стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого ним судового збору, що становить 665,60 грн, за цією ж вимогою, так як у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору в частині, яка не підлягає поверненню з державного бюджету, відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За вимогою про стягнення аліментів, враховуючи ціну позову, визнання позову відповідачем та звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача, на підставі ст. 141 ЦПК України, належить стягнути в дохід держави 50 відсотків належного до стягнення судового збору у розмірі 1690,20 грн, що становить 845,10 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 2 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 89, 141, 263-265, 272-279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України та ст. ст. 55, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 14 лютого 2019 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 96 від 14.02.2019, розірвати.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на місяць, починаючи з 09 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

4. Повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків або 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.) судового збору, сплаченого при поданні позову.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 845,10 грн (вісімсот сорок п`ять грн 10 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н. І. Зарева