Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №153/1106/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1106/26

Провадження2/153/581/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Снітко Віктор Анатолійович, до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Снітко В.А., діючий в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Свої вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 . На теперішній час вона взята на облік як внутрішньо переміщена особа й зареєстрована по АДРЕСА_2 . 26 січня 2025 року між позивачкою та відповідачкою було досягнуто домовленості щодо придбання житлового будинку, надвірних будівель та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_2 , за 2500 євро з оплатою вартості частинами. На виконання вказаної домовленості 26 січня 2025 року позивачка передала відповідачці 1000 євро як перший внесок, а 19 квітня 2025 року — ще 500 євро як другий внесок, що підтверджується відповідною розпискою. Будь-яких нотаріальних договорів купівлі-продажу вказаного житлового будинку між сторонами не укладалось. У подальшому позивачкою було встановлено, що відомості про зареєстроване право власності на зазначений житловий будинок відсутні, у зв`язку з чим 15 травня 2026 року вона направила відповідачці письмову вимогу про повернення переданих їй 1500 євро. Вказана вимога отримана відповідачкою 28 травня 2026 року, однак, грошові кошти позивачці не повернуті. Представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1500 євро та судові витрати, а саме: 1333 грн. витрат зі сплати судового збору та 18000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Снітко В.А., в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав суду заяву, вх.№7638 від 17.09.2026, в якій просив справу розглянути без участі позивача та без його участі, як представника, позовні вимоги підтримує та просить їх повністю задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася,про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою із рекомендованим повідомленням, яка направлялася на адресу зареєстрованого її місця проживання. Про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив суду не подала, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло.

Відмітка на поштовому повідомленні «відмова від отримання» відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про належне повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26 січня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали письмову розписку.

Зі змісту наданої позивачем розписки встановлено, що ОСОБА_1 зазначила про придбання житлового будинку в АДРЕСА_3 з усіма прибудовами у розстрочку за 2500 євро та передачу першого внеску в розмірі 1000 євро ОСОБА_2 , яка у розписці зазначена як довірена особа.

У розписці ОСОБА_2 власноручно підтвердила отримання від ОСОБА_1 першого внеску в розмірі 1000 євро за будинок по АДРЕСА_3 та передачу позивачці ключів від нього. Вказаний запис засвідчено підписом ОСОБА_2 та датовано 26 січня 2025 року. У розписці також зазначено свідка ОСОБА_3 .

На зворотній стороні розписки міститься запис про передачу другого внеску в розмірі 500 євро від ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який засвідчений підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, зміст розписки підтверджує як факт отримання відповідачкою від позивачки грошових коштів у загальному розмірі 1500 євро, так і мету їх передачі — сплату частини погодженої сторонами вартості житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №475694015 від 05 травня 2026 року за параметрами запиту: АДРЕСА_2 , відомості про право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження відсутні.

Згідно з інформацією Комунального підприємства «Ямпільське бюро технічної інвентаризації» №315 від 15 травня 2026 року право власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано, технічна інвентаризація цього будинку не проводилася.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення грошових коштів.

У вказаній вимозі позивачка зазначила, що 26 січня 2025 року між сторонами було досягнуто домовленості щодо купівлі житлового будинку, надвірних будівель та господарських споруд по АДРЕСА_3 , на виконання якої 26 січня 2025 року вона передала відповідачці 1000 євро, а 19 квітня 2025 року — 500 євро. Посилаючись на відсутність зареєстрованого права власності на будинок, ОСОБА_1 вимагала повернути їй 1500 євро протягом семи днів з моменту отримання вимоги.

Згідно з відомостями щодо відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» зазначена вимога вручена ОСОБА_2 28 травня 2026 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_3 , а також доказів набуття ОСОБА_1 права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

При цьому суд не вбачає необхідності надавати складеній сторонами розписці правову кваліфікацію попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки для вирішення заявленої позивачкою вимоги визначальними є встановлені судом обставини фактичного отримання відповідачкою коштів, мети їх передачі та наявності правової підстави для їх подальшого збереження відповідачкою.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

У постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 754/13893/19 (провадження № 61-737св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам), і згодом відмовилася від договору, може вимагати від іншої сторони, яка не здійснила зустрічного надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що передача ОСОБА_1 відповідачці грошових коштів не була безпідставною на момент її здійснення, а була зумовлена конкретною домовленістю сторін та здійснювалася з метою придбання позивачкою житлового будинку по АДРЕСА_3 за погодженою сторонами ціною 2500 євро.

На виконання цієї домовленості ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 1000 євро, а надалі ще 500 євро. Водночас мета, з якою передавалися кошти, реалізована не була: договір купівлі-продажу нерухомого майна у встановленій законом формі не укладено, право власності на житловий будинок позивачкою не набуте.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення переданих їй коштів. Вказана вимога отримана відповідачкою 28 травня 2026 року, однак грошові кошти позивачці не повернуті.

Отже, враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна у встановленій законом формі між сторонами не укладено, передбачуваний сторонами результат домовленості не настав, а позивачка заявила вимогу про повернення переданих нею коштів, суд дійшов висновку, що підстава для подальшого збереження відповідачкою отриманих від позивачки 1500 євро відпала.

Будь-якої іншої правової підстави для подальшого збереження ОСОБА_2 зазначених грошових коштів матеріали справи не містять

Оскільки грошові кошти були отримані відповідачкою та заявлені позивачкою до стягнення в євро, суд враховує, що чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що належним виконанням зобов`язання з повернення коштів, отриманих в іноземній валюті, є повернення коштів у відповідній іноземній валюті, якщо саме в ній визначено грошове зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву та доказів на спростування позовних вимог не скористалася.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500 євро підлягають поверненню позивачці відповідно до статті 1212 ЦК України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, понесені нею і документально підтверджені квитанцією №13637849022 від 15.06.2026 судові витрати зі сплати судового збору, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні.

Крім того, представником позивачки заявлено про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність розмежування зменшення витрат на професійну правничу допомогу на підставі частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України та розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недотриманням вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, у тому числі з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не покладати на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу або покласти їх лише частково, навівши відповідне обґрунтування.

Судом встановлено, що 08 червня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Снітком В.А. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачкою надано детальний опис наданих послуг і виконаних адвокатом робіт від 15 червня 2026 року, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги становить 18 000 грн, а також квитанцію № 3081244022 від 15 червня 2026 року про перерахування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 18 000 грн.

З детального опису вбачається, що до складу правничої допомоги включено консультацію клієнта, з`ясування фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, визначення норм права, аналіз судової практики, складення та направлення адвокатських запитів, збір і копіювання документів, підготовку та складення позовної заяви, вчинення інших процесуальних дій, а також участь у судових засіданнях суду першої інстанції орієнтовною тривалістю дві години.

Вирішуючи питання про розподіл зазначених витрат, суд враховує фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та характер виконаних ним робіт.

Так, частина зазначених у детальному описі робіт є взаємопов`язаною та становить складові підготовки позовної заяви. Зокрема, з`ясування фактичних обставин справи, визначення норм матеріального права, аналіз судової практики, збір необхідних документів та безпосереднє складення позовної заяви здійснювалися з єдиною метою — підготовки та подання позову до суду.

Крім того, до детального опису включено участь адвоката у судових засіданнях суду першої інстанції орієнтовною тривалістю дві години, однак фактично представник позивачки участі у судових засіданнях не брав, а подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд також враховує, що розгляд цієї справи не потребував дослідження значного обсягу доказів та стосується стягнення однієї суми грошових коштів, її розгляд не потребував проведення експертиз, допиту свідків чи вчинення значного обсягу інших процесуальних дій. Відповідачка відзиву на позов не подала та доказів на спростування позовних вимог суду не надала.

За таких обставин, враховуючи пов`язаність понесених витрат із розглядом справи, фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, характер виконаних робіт, складність справи, ціну позову та значення справи для позивачки, суд дійшов висновку, що покладення на відповідачку всієї суми понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн не відповідало б критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, а в іншій частині такі витрати залишити за позивачкою.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263–265, 268 ЦПК України, статтями 15, 16, 202, 626, 638, 655, 657, 1212 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) євро.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець