Суд: Ямпільський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 16 вересня 2026 р.
Справа: №153/1484/26
Суддя: Дзерин М. М.
П О С Т А Н О В А
іменем України
"17" вересня 2026 р. Справа153/1484/26
Провадження3/153/551/26-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
12 липня 2026 року о 21 год. 30 хв. по вул.Гагаріна, 66 в с.Буша Могилів-Подільського району Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода та порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотестера Драгер 6810 та проходження такого огляду в найближчому медичному закладі відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 12 липня 2026 року приблизно о 21 год. у с. Буша Могилів-Подільського району Вінницької області він дійсно керував транспортним засобом марки «Honda CR-V». Під час перебування у вказаному населеному пункті виникла конфліктна ситуація, після того, як ОСОБА_2 зробила йому зауваження щодо гучної музики, яка лунала з автомобіля. Після цього між ним та зятем ОСОБА_2 виникла бійка, під час якої останній здійснив декілька пострілів, один з яких влучив йому в ногу. Пояснив, що після зазначених подій його транспортний засіб забрала дружина. Приблизно через годину на місце події прибули працівники медичної допомоги та працівники поліції. Працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, однак огляду на стан сп`яніння він не пройшов, скільки працівники поліції не надали йому доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом.
Представник ОСОБА_1 адвокат Дюг В.В. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття адміністративного провадження. Клопотання мотивовано наступним: у справі ОСОБА_1 інкриміновано не керування у доведеному стані сп`яніння, а відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду. Отже, суд має встановити не лише керування та підстави для ініціювання огляду, а й належну, зрозумілу пропозицію пройти передбачену законом процедуру та чітке волевиявлення про відмову. Запах алкоголю, зовнішні ознаки або суб`єктивне враження очевидця можуть бути перевірені як підстава запропонувати огляд, однак не замінюють доказу відмови.
Допитані свідки повідомили, що бачили рух автомобіля та вихід ОСОБА_1 з водійського місця. Тому захист не підміняє предмет спору формальним запереченням керування: навіть за умови визнання цього факту доведеним самостійно підлягає доказуванню інший обов`язковий елемент — відмова від огляду. Жоден із цих свідків не спостерігав повної процедури спілкування з поліцейськими, не чув усіх пропозицій пройти огляд та відповідей на них.
У наданих відеофрагментах немає повної, безперервно зафіксованої послідовності: окремої чіткої пропозиції пройти огляд у конкретному уповноваженому закладі, організації такого огляду та однозначної відмови саме від нього. Натомість після прямої згоди «Звісно, буду проходити» поліцейський не переходить до фактичного проведення тесту або забезпечення медичного огляду, а продовжує оформлення матеріалів як за відмовою. Формальна позначка «відмовився» в акті та протоколі є висновком їх укладача. За наявності протилежного відеозапису вона не може сама себе підтверджувати. Отже, навіть за умови визнання доведеними керування та наявність підстав для огляду, не доведено обов`язкового елемента інкримінованого складу — відмови ОСОБА_1 від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. За таких обставин у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження підлягає закриттю за пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що працює інспектором сектору реагування патрульної поліції. 12 липня 2026 року на планшетний пристрій надійшло повідомлення про стрільбу та розбій у с. Буша. Після прибуття на місце події там знаходилися працівники швидкої медичної допомоги та слідчо-оперативна група. Працівниками поліції було опитано очевидців події та водія автомобіля. Очевидці події повідомили, що ОСОБА_1 керував автомобілем на високій швидкості, гучно слухав музику, перебував, на їхню думку, у стані алкогольного сп`яніння та поводився неадекватно. На момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 перебував в автомобілі швидкої медичної допомоги, де йому надавалась медична допомога. За словами свідка, стан ОСОБА_1 був задовільним, загрози його життю не було. Свідок також зазначив, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, однак останній ухилявся від проходження такого огляду. При цьому ОСОБА_1 безпосередньо словесно не заявляв про відмову від проходження огляду, однак фактично не проходив його та ухилявся від проведення відповідної процедури.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 12 липня 2026 року приблизно о 21 годині перебуваючи в с.Буша, вона разом із чоловіком вирішили поїхати до її мами в центр села. Під час проїзду повз магазин «Анастасія» вона побачила автомобіль марки «Хонда», за кермом якого перебував ОСОБА_1 він справляв враження особи, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Після цього вона разом із чоловіком зустріли її матір та вирішити ще піти прогулятись з дітьми.
У цей момент вона почула, як автомобіль «Хонда», який перед цим знаходився біля магазину, на високій швидкості проїхав повз. Її мати почала сваритися з водієм. Після цього автомобіль почав рухатися заднім ходом у їхній бік та зупинився біля матері. ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом, почав лаятися на її матір та поводився щодо неї зухвало і неповажно. Її чоловік заступився за матір, після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля з боку водійського місця. У ОСОБА_1 вона спостерігала ознаки, які, на її думку, могли свідчити про стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, він поводився зухвало, його мовлення було нечітким, а під час руху автомобілем заднім ходом автомобіль рухався нерівномірно, «змійкою». Також свідок вказала на надмірну збудливість та імпульсивність його дій. Запаху алкоголю вона не відчувала, оскільки перебувала на певній відстані від ОСОБА_1 . З урахуванням свого життєвого досвіду свідок зробила висновок, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 12 липня 2026 року приблизно о 21 годині 30 хвилин повернулася від подруги до свого будинку в с.Буша. Приїхавши додому, вона припаркувала автомобіль та побачила свою доньку з дітьми, які побігли їй назустріч. У цей момент вона почула звук автомобіля, який наближався, та побачила автомобіль сірого кольору марки «Хонда». За словами свідка, автомобіль рухався від одного краю дороги до іншого, тобто нерівномірно, та проїхав на відстані приблизно 50–70 сантиметрів від неї. Вона закричала до водія із запитанням, що він робить. У салоні автомобіля знаходився ОСОБА_1 із ще одним хлопцем, вікна автомобіля були відкриті. Після того як вона звернулася до водія, він почав рухатися заднім ходом, після чого автомобіль зупинився. Між ОСОБА_1 та нею відбулася словесна суперечка, під час якої сторони спілкувалися на підвищених тонах. Після цього ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та заявив, що буде їхати так, як вважає за необхідне. Він почав наближатися до неї та поводився агресивно. У цей момент вона звернула увагу на наявні у нього, на її думку, очевидні ознаки алкогольного сп`яніння. Зокрема, після виходу з автомобіля у ОСОБА_1 спостерігалася нестійка хода, а також від нього було відчутно запах алкоголю. У цей час до них підійшов її зять, відволік увагу ОСОБА_1 , після чого останній переключився на нього.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, залухавши покази свідків та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.
Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №717945 від 13 липня 2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями, рапортом, DVD-диском з відеозаписами та показами свідків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Під час оцінки доводів та аргументів учасників судового процесу суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом не заперечував та даний факт підтверджений показами свідків. Однак ОСОБА_1 заперечив факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Разом з тим, з дослідженого відеозапису, який міститься на DVD-диску, вбачається, що працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, при цьому йому було роз`яснено порядок проведення такого огляду та правові наслідки його непроходження.
При перегляді відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 формально не заявляє про пряму відмову від проходження огляду, однак його поведінка свідчить про фактичне ухилення від виконання законної вимоги працівників поліції, оскільки він не вчинив необхідних дій для проходження огляду, не надав чіткої згоди на його проведення та своїми діями створював перешкоди для завершення процедури огляду.
Така поведінка особи свідчить про свідоме уникнення проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та за своїм змістом є невиконанням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об`єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, оскільки об`єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об`єктивна сторона такого діяння полягає в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Складений працівником поліції стосовно ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого адміністративного правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто ОСОБА_1 будучи особою, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд керується насамперед вимогами ст.23 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Також, у відповідності до вимог ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням зазначених обставин справи та особи порушника, маю підстави застосувати відносно ОСОБА_1 захід адміністративного стягнення, який передбачений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто – 665 грн. 60 коп. Тому є всі підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст.221, 268, 283, 284 ч.1 п.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Суддя Дзерин М.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua