Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №635/5915/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 635/5915/26

Провадження №:2/138/1837/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Савкової І.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

21.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 810572. Договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до індивідуальної частини договору № 810572 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 4 000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 810572 від 21.04.2019 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 4 000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору про відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає14 424,00 грн., а саме : сума основного боргу – 4 000,00 грн.; сума боргу за процентами - 8 424,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами – 2 000,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 810572 від 21.04.2019 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»)

Відповідач свої кредитні зобов`язання за договором № 810572 від 21.04.2019 не виконав належним чином, внаслідок чого в нього утворилась кредитна заборгованість в загальному розмірі 18 325,04 грн., на яку позивачем нараховано сума збитків з урахуванням 3% річних в розмірі 1 196,20 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 2 704,84 грн.

На підставі наведеного, позивач просить суд поновити строк позовної давності для подання даного позову до суду та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 810572 від 21.04.2019 у загальному розмірі 18 325,04 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 16.07.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 21.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 810572, який підписано відповідачем електронним підписом А799912.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3.2. договору сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування кредитом 1,80% від суми кредиту за кожний день користування кредиту.

Згідно п. 1.3.3 стандартна процентна ставка застосовується згідно п.1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору.

Також, відповідачем електронним підписом підписано графік розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №810572 від 21.04.2019, згідно якого дата повернення позики 21.05.2019, сума позики 4 000 грн, сума нарахованих процентів 12 грн,разом до оплати 4 012,00 грн..

Згідно довідки ТОВ «Авентус Україна» підтверджено, що договір був підписаний відповідачем електронним підписом, одноразовим ідентифікатором А799912 та на виконання договору 21.04.2019 було перераховану кошти у розмірі 4000 грн.

Відповідно до довідки №20.1.0.0.0/7-260721/79100-БТ від 22.07.2026, наданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком було емітовано платіжну картку №НОМЕР_2 . На рахунок №НОМЕР_2 , 21.04.2019 було зараховано кошти на суму 4 000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №810572 від 21.04.2019 станом на дату укладання додаткової угоди до договору факторингу від 21.08.2019 становить 14 424,00 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн., заборгованість за відсотками 8 424 грн., заборгованість за пенею та штрафами 2000 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (Фактор) було укладено договір факторингу № 1.

Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 12.04.2018 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року – окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 810572 від 21.04.2019 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Відповідно до реєстру прав вимог № 24 від 21.08.2019 ТОВ «Авентус Україна» відступає право вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за договором № 810572 від 21.04.2019 у розмірі 6 160 грн, яка складається із заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 4 000 грн.; заборгованість по відсоткам 2 160 грн.; сума фінансування 320 грн.

Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача за договором №810572 від 21.04.2019.

Довідкою № 4844/25-Е від 22.05.2025 ТОВ «Авентус Україна» підтверджує здійснення ТОВ «Він Фінанс» (до зміни назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») розрахунків за відступлення права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулося на підставі Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені в повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня.

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

Відповідно до розрахунку позивача, відображеного в позовній заяві, період прострочення грошового зобов`язання становить 1010 днів та 3% річних за період з 21.05.2019 по 23.02.2022 становить 1 196,20 грн., а інфляційні збитки становлять 2 704,84 грн.

Судом встановлено, що 21.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 810572, який підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. За умовами договору, відповідач отримав кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів та стандартною процентною ставкою 1,80 % в день.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 4 000 грн., що не заперечується відповідачем. Натомість відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав та допустив виникнення заборгованості.

Кредитний договір між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Факт наявності заборгованості за тілом кредиту не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми боргу за процентами у розмірі 8 424 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3.2. договору сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування кредитом 1,80% від суми кредиту за кожний день користування кредиту.

Згідно п. 1.3.3 стандартна процентна ставка застосовується згідно п.1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Пролонгація договору передбачена п. 1.6, 1.7 договору.

Згідно п. 1.6 у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дату повернення позики шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежів процентів та у разі наявності неустойки. Після отримання товариством коштів у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених процентів, штрафів та пені, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Згідно п. 1.7 договору після вчинення клієнтом дій згідно п. 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн., товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно п. 1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив дії, передбачені п. 1.6 договору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору № 810572 від 21.04.2019 відповідно до умов кредитного договору, тому суд приходить до висновку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами лише в межах строку кредитування (з 21.04.2019 по 21.05.2019).

Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошовими котами за період після визначеного сторонами договору строку кредитування до дня закінчення строку користування кредитними коштами не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження14-360цс19).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача заборгованість за процентами у розмірі 2 160 грн. (4000 грн. х 1,80% х 30 (днів)).

При вирішенні питання про розмір суми заборгованості суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до реєстру прав вимог № 24 від 21.08.2019, заборгованість ОСОБА_1 за договором №810572 від 21.04.2019, право вимоги щодо якої передано позивачу як новому кредитору складає 6 160 грн. з яких тіло кредиту 4 000 грн.; заборгованість по відсоткам 2 160 грн. А отже не має підтвердження переходу права вимоги за заборгованістю по пені та штрафам у розмірі 2 000 грн., які заявлені позивачем до стягнення.

Таким чином, заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора за договором № 810572 від 21.04.2019 складає 6 160 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 196,20 грн та інфляційних втрат у сумі 2 704,84 грн, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховуючи, на підставі статті 625 ЦК України, 3% річних за період з 21.05.2019 по 31.12.2019 та інфляційні втрати за період з 21.05.2019 по 23.02.2022, позивач виходив із суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 424,00 грн.

Враховуючи, часткове задоволення позовних вимог, за підрахунками суду, на суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 160,00 грн з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 3% річних за період з 21.05.2019 по 31.12.2019 складає 511,36 грн; інфляційні втрати за період з 21.05.2019 по 23.02.2022 складають 1 155,14 грн.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що за приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, за умов відсутності інших обставин, що мають істотне значення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованості за кредитним договором №810572 від 21.04.2019 у загальному розмірі 7826 грн 50 коп, з яких: 4 000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 2 160,00 - заборгованість за процентами; 1155,14 грн інфляційні витрати; 511, 36 грн. - 3% річних.

Що стосується судових витрат то суд зазначає.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 42,71 %. Відповідно, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1137,11 грн. (2662,40 х 42,71%/100=1137,11).

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» та АБ «Анастасії Міньковської» укладено договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, додано також додаткову угоду від 22.03.2024 до даного договору, детальний опис робіт, де загальна вартість виконаних робіт складає 5000 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Оскільки позивачем надано документальне підтвердження витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, про задоволення вимог в частині про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Враховуючи пропорційність задоволених вимог та принцип співмірності складності справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279,280,279,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239) заборгованість за кредитним договором№ 810572 від 21.04.2019 у загальному розмірі 7826 (сім тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 50 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239) судові витрати у виді судового збору в сумі 1137 (одна тисяча сто тридцять сім) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження:м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112 ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 .

Суддя: І.М.Савкова