Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №686/13861/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13861/26

Провадження № 22-ц/820/2046/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року (суддя Карплюк О.І.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №281408871 на суму 20090,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на умовах строковості, зворотності та платності. Кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів через банк-провайдер, виконав.

Вказував, що в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22000,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Під правом вимоги розуміють всі права грошових вимог клієнта (первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3 договору факторингу 1).

Відповідно до реєстру прав вимоги №160 від 16.11.2021, до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 281408871.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 281408871, боржником за яким є ОСОБА_1

20.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 20/10/23-03. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 20.10.2023 до даного договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 102931,91 грн.

Зазначав, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Вказувало, що за умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором, проте, незважаючи на це, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не погашає заборгованість за кредитним договором.

З врахуванням наведеного, ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму заборгованості за кредитним договором № 778652958 від 13.08.2021 в загальному розмірі 102931,91 грн, з яких: 21999,12 грн – заборгованість по тілу кредиту; 80932,79 грн – заборгованість по невиплачених відсотках за користування кредитом.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором в сумі 21999,12 грн, заборгованість за відсотками – 80932,79 грн, а всього – 102931,91 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та вирішити питання про розподіл судових витрат. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не доведено факт надання кредитних коштів та відсутні докази зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні належні первинні банківські документи та договір з банком.

Зауважує, що на момент наче видачі кредиту він взагалі не був клієнтом банку АТ «ПУМБ» і не мав в ньому відкритих рахунків. Оскільки позивач не надав суду первинні банківські виписки, а неналежність йому банківської картки даного банку підтверджується відповідною довідкою, тому безпідставним є стягнення заборгованості по кредиту з відповідача.

Зазначає, що навіть якщо припустити факт надання кредитних коштів, висновки суду щодо їх розміру є помилковими, а головний фінансовий доказ позивача — «Розрахунок заборгованості» — є абсолютно недостовірним, містить ознаки фальсифікації та не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік». Суд першої інстанції не надав жодної оцінки фактам, а саме: відсутність додаткової угоди на надання 1910 грн. Згідно з п. 1.3 Кредитного договору відповідачу було перераховано (нібито) лише 20090,00 грн. Щодо решти суми позивач стверджує про видачу другого траншу (1910 грн). Проте, в матеріалах справи фізично відсутня додаткова угода на суму 1910 грн, підписана електронним підписом відповідача. За відсутності такого документа, суд не мав правових підстав визначати тіло кредиту в розмірі 21999,12 грн замість 20090,00 грн.

Вважає незаконним стягнення 80932,79 грн відсотків поза межами строку кредитування. Посилається на те, що навіть у разі визнання достовірності розрахунку позивача, суд першої інстанції проігнорував той факт, що строк кредитування за договором становив лише 30 днів (з 13.08.2021 по 12.09.2021). Право нараховувати відсотки припиняється після спливу строку кредитування.

Зазначає, що нарахування величезних сум після закінчення строку кредиту за своєю правовою природою є мірою відповідальності (штрафом). 30-денний строк кредиту закінчився 12 вересня 2021 року. У цей період на всій території України діяла постанова КМУ про встановлення карантину (COVID-19), а з 24 лютого 2022 року — воєнний стан. Згідно з п. 15 та п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у період дії карантину та воєнного стану боржники звільняються від відповідальності, зокрема від штрафів, пені, інфляційних втрат та 3% річних) за прострочення виконання грошових зобов`язань. Вважає, що стягнення з нього 80932,79 грн прихованих штрафів є прямим порушенням державних гарантій.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є банківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів, банківських платіжних доручень. Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Зауважує, що підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору. Вважає, що оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого нарахування на рахунок отримувача (боржника) та надав довідку та письмові пояснення первісного кредитора про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - відповідач довів факт отримання позивачем коштів, а отже зобов`язання останнього за кредитним договором. Щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування, вказував, що дані нарахування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з нього в повному обсязі. Сторони погодили у договорі, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.3. кредитного договору). Вважає, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Проте, рішення суду першої інстанції не в повній мірі не відповідає вказаним вимогам.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 281408871 (а.с. 81-84).

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках та правилах надання грошових коштів у позику до нього (п. 1.1.).

Відповідно до пункту 1.2. договору, сума кредитного ліміту, вказана у п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 20090,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 12.09.2021 (п. 1.3.). Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору (п. 1.5.).

Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання (пункт 1.6. договору).

Відповідно до пункту 1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 12.09.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Пунктом 1.8. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з пунктом 1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 135,05 процентів річних, що становить 0,37 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним ( пункт 1.9.1 договору);

за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 543,46 процентів річних, що становить 1,49 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті ( пункт 1.9.2 договору).

Відповідно до пункту 1.9.3. договору якщо позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов?язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. 3 огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов?язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Відповідно до пункту 1.12. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.12.2.).

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9. або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником ( пункт 1.13.).

Невід?ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 4.1. договору).

Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов?язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 4.2 договору).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4. договору).

Зазначений договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5WS98 відправленим 13.08.2021 о 7:55:51 на номер телефону відповідача та введений 13.08.2021 о 7:56:32 (а.с. 84).

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 13.08.2021 ОСОБА_1 , крім особистих даних, вказав номер картки для зарахування коштів по договору №281408871 від 13.08.2021 на суму 20090 грн, а саме: НОМЕР_1 (а.с.91).

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказано, що на виконання кредитного договору №281408871 від 13.08.2021 кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами:

Надавач платіжних послуг платника: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; надавач платіжних послуг отримувача: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; особа отримувача: ОСОБА_1 ; рахунок/платіжна карта отримувача: НОМЕР_1 ; транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_2 ; сума платежі: 20090,00 грн; дата ініціювання платіжної інструкції: 13.08.2021 7:56:32; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 1308.2021 7:56:35 (а.с. 86).

Відповідно до довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказано, що на виконання кредитного договору №281408871 від 13.08.2021 кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами:

Надавач платіжних послуг платника: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; надавач платіжних послуг отримувача: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; особа отримувача: ОСОБА_1 ; транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_2 ; сума платежі: 1910,00 грн; дата ініціювання платіжної інструкції: 17.08.2021 18:51:27; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 17.08.2021 18:51:39 (а.с. 86).

Згідно із платіжним дорученням № fc29101b-25a4-441b-9022-518ec2c548d6 від 13.08.2021 платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; банк платника: АТ КБ «ПриватБанк» здійснив перерахування коштів в сумі 20090,00 грн для отримувача ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №281408871 від 13.08.2021 ОСОБА_1 безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 97).

Згідно із платіжним дорученням № 681022e9-1fc8-49b6-972a-bfca1d4e1afc від 17.08.2021 платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; банк платника: АТ КБ «ПриватБанк» здійснив перерахування коштів в сумі 1910,00 грн для отримувача ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №281408871 від 13.08.2021 ОСОБА_1 безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 97).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з п.2.1. якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, зазначених вказаним договором (а.с. 27-30).

Відповідно до п. 1.3, 4.1 указаного договору, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в такі редакції: строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Всі інші умови договору залишаються без змін (а.с. 32).

Також між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с. 33-36).

31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклала додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 38).

31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклала додаткову угоду № 31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 38).

31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклала додаткову угоду № 32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 39).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 150 від 16.11.2021 ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 281408871 від 13.08.2021 на загальну суму заборгованості 67531,13 грн, з яких: 21999,12 заборгованість по тілу кредиту та 45532,01 заборгованість по відсотках (а.с.40).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (а.с. 43-45).

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.08.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.47).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2024 (а.с.48).

Згідно з реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 281408871 від 13.08.2021 на загальну суму 102931,91 грн, з яких: 21999,12 грн заборгованість за тілом кредиту та 80932,79 грн заборгованість за відсотками (а.с.49).

20 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 20/10/23-03 за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс», фактор, зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження клієнта «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору) (а.с. 52-55).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 20.10.2023 за договором факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передав, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняв Реєстр боржників в кількості 700, після чого ТОВ «ФК «Ейс» стає кредитор по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.57).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло право грошової вимоги за кредитним договором № 28408871 від 13.08.2021 укладеного з ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 102931,91 грн, з яких: 21999,12 грн заборгованість по тілу кредиту; 80932,79 грн заборгованість по відсотках (а.с. 58).

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 281408871 від 13.08.2021 проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що сума кредиту становить – 22000, 00 грн, які було видано 20090,00 грн – 13.08.2021 та 1910,00 грн – 17.08.2021, з строком дії договору – 30 днів; внесено оплат на суму 3398,00 грн – 15.09.2021; нарахування відсотків відбувалося з першого дня кредитування. Відповідно з 13.08.2021 щоденно відбувалося нарахування відсотків на тіло кредиту та станом на 16.11.2021 нараховано заборгованість по кредиту на загальну суму 67531,13 грн, з яких: 21999,12 грн тіло кредиту; 45532,01 грн нараховано процентів (а.с.64-65).

Згідно із розрахунком заборгованості по кредитному договору № 281408871 від 13.08.2021 проведеного ТОВ «Таліон Плюс», починаючи з 16.11.2021 по 30.05.2023, нараховано заборгованість по кредиту на загальну суму в розмірі 102931,91 грн, з яких 21999,12 грн заборгованість по тілу кредиту та 80932,79 грн заборгованість по відсотках (а.с.66).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтвоаності позовних вимог.

Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) MNV5WS98, направленим товариством на його телефонний номер. Отже, первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідача у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Крім того, позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, та передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції припустився помилки.

Умовами договору кредитної лінії визначено дисконтний період – до 12.09.2021 (п. 1.7 договору).

Відповідач ОСОБА_1 після закінчення дисконтного періоду 15.09.2021 вніс кошти у розмірі 3397,12 грн, які були зараховані на погашення відсотків за кредитним договором, та 0,88 грн – на погашення тіла кредиту.(а.с.52)

У п.1.8 договору кредитної лінії сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати ОСОБА_1 всіх фактично нарахованих процентів протягом дисконтного періоду до 12.09.2021, то, відповідно, вважається, що дисконтний період продовжено не було.

Згідно п. 1.12. кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пункт 1.13. кредитного договору передбачає, що, проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Враховуючи вищенаведене, оскільки дисконтний період закінчився 12.09.2021 року, то починаючи з наступної дати, кредитор мав право нараховувати 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним протягом 90 днів, тобто до 11.12.2021. Разом з тим, відсотки продовжувалися нараховуватися кредитором до 30.05.2023.

Таким чином, судом першої інстанції при встановленні обставин, що мають значення для справи неповно з`ясовано обставини справи, зокрема, умови укладеного договору кредитної лінії і не враховано те, що п.п. 1.12, 1.12.1, 1.12.2, 1.13 його передбачають у випадку не продовження позичальником дисконтного періоду (несплати ним протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів) можливість продовження строку дії договору кредитної лінії на кожен наступний день ,проте не більше як на 90 днів (продовження загального строку дії договору)з можливістю нарахування за ці дні відсотків за користування коштами за стандартною відсотковою ставкою.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Хоча умови договору кредитної лінії і передбачають можливість нарахування відсотків після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте, позивач такими обставинами не обґрунтовував позов, з цих підстав позовні вимоги не заявляв. А суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене вище, у товариства не було підстав нараховувати відсотки по кредиту поза межами строку кредитування.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості за договором кредитної лінії №281408871 від 13.08.2021, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс», до 83920,38 грн, з яких: 21999,12 грн – заборгованість за тілом кредиту, 61921,26 грн – заборгованість за відсотками.

Доводи апеляційної скарги в частині недоведення факту зарахування коштів для ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні довідки про проведенні платежі двома траншами та платіжні доручення від 13.08.2021 на суму 20090,00 грн та від 17.08.2021 на суму 1910,00 грн, що свідчать про належне виконання кредитодавцем умов договору щодо надання кредитних коштів. Відповідач в підтвердження своїх заперечень не надав доказів, що він даних коштів не отримував.

Посилання в апеляційній скарзі, що позивачем безпідставно збільшено тіло кредиту не заслуговують на увагу, оскільки за умовами договору визначено, що кредитний ліміт по даному кредиту становить не більше 22000 грн, що є максимальною сумою кредиту, які може бути надано кількома траншами, зокрема, перший транш надається одразу після укладення договорі у розмірі 20090,00 грн, а вже 17.08.2021 позичальнику було зараховано ще 1910,00 грн кредиту, що в загальній сумі отриманих коштів не перевищує визначеного умовами кредиту ліміту кредитування.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, слід змінити розподіл судових витрат та зменшити суму судових витрат, які стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс»: судового збору – до 2170,65 грн, витрат на правничу допомогу – до 1630,60 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (81,53%). Крім того, з товариства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, в сумі 738,17 грн сплачений останнім при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором №281408871 від 13 серпня 2021 року, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», до 83920,38 грн, з яких: 21999,12 грн заборгованість по тілу кредиту, 61921,26 заборгованість по відсотках, судового збору – до 2170,65 грн та витрат на правничу допомогу – до 1630,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 738,17 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай