Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №686/12750/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/12750/26

Провадження № 22-ц/820/2039/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю представника відповідача Файчука А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року (суддя Стефанишин С.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що в провадженні дізнавачів ГУНП в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження №42023242260000034 за фактом вчинення директором Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький» Лежанським В.В. кримінального правопорушення за невиплату ОСОБА_1 заробітної плати.

Вказував, що надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування, призвела до моральних страждань позивача, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідність відвідувати органи досудового розслідування, неможливість здійснювати звичайну щоденну діяльність, руйнування звичайного ритму життя та інше.

Зазначав, що строк досудового розслідування проступків становить один календарний рік, водночас обставини встановлені рішенням суду у справі № 686/28905/23 мають преюдиційне значення.

Вказував, що розслідування триває з 2023 року і на дату звернення до суду з позовною заявою не завершене, що є неефективним проведенням розслідування кримінального провадження, внаслідок чого порушено його права і завдано моральної шкоди. Оскільки методики для вирахування розміру завданої йому моральної шкоди наразі не передбачено, тому кожна особа вираховує розмір завданої моральної шкоди та розмір її компенсації за власною методикою.

Зауважував, що розмір суми компенсації моральної шкоди розрахований ним на підставі методу морально-емоційного задоволення.

Зазначав, що внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано моральної шкоди. А тому, на думку позивача, він має право на компенсацію від Держави Україна за невиконання державою свого зобов`язання щодо проведення ефективного розслідування злочину, де він є потерпілим.

За таких обставин, просив суд стягнути з Держави України на його користь 130 мільйонів гривень моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю дізнавача ГУНП в Хмельницькій області надмірною тривалістю кримінального провадження, що призвело до порушення його права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 42023242260000034 в порядку ч. 1 ст. 23 та ст. 1174 ЦК України, ст. 55, 56 Конституції України, ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції перебрав на себе обов`язки відповідача та явно і очевидно став на захист відповідача.

Зауважує, що надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність будь-якого ефективного засобу правового захисту у національному законодавстві не відповідає вимозі «розумного строку», а відповідач не надав жодного доказу та не знайшов жодного факту чи аргументу, здатного виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні, яке в два з половиною рази є більшим за імперативну вимогу законодавця.

Крім того, вважає, що рішення ухвалено незаконно сформованим складом суду, оскільки склад суду визначений з порушенням вимог процесуального закону і ч.2 ст.19 Конституції України.

На думку скаржника, суд зобов`язаний був перевірити наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання.

Звертає увагу, що суд не може зобов`язувати позивача доводити душевні страждання з приводу порушення його права, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 серпня 2026 року у задоволенні клопотання ГУНП в Хмельницькій області про продовження (поновлення) строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відмовлено, відзив ГУНП в Хмельницькій області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року повернуто заявнику без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача Файчук А.С. заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Колегія суддів зазначає, що у зв`язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 42023242260000034, позивач в частині вимог просить повторно вирішити спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Позивач неодноразово звертався до суду з позовами до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 42023242260000034.

Так, у справі №686/15648/25 ОСОБА_1 02 червня 2025 року пред`явив позов до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у сумі 20000000 гривень, заподіяної надмірною тривалістю розгляду кримінального провадження № 42023242260000034.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 19 липня 2023 року по 01 травня 2025 року, скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 19 липня 2023 року по 01 травня 2025 року, закрито. В решті рішення суду залишено без змін.

Разом з тим, у справі №686/36783/25 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000 000 грн за надмірне перебування на розгляді кримінального провадження № 42023242260000034.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року у справі №686/36783/25 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, яке постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року, залишено без змін.

Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду, заподіяну за весь період, з 19 липня 2023 року (дата внесення відомостей до ЄРДР) по 27 квітня 2026 року (позовна заява у даній справі від 27 квітня 2026 року подана до суду та зареєстрована судом 27 квітня 2026 року), хоча стягнення моральної шкоди за період з 19 липня 2023 року по 17 грудня 2025 року було предметом судового розгляду у вказаних вище справах, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог.

При цьому, суд виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 19 липня 2023 року по 17 грудня 2025 року необхідно скасувати та закрити провадження у справі в цій частині вимог.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в решті вимог (заподіяння моральної шкоди у період часу з 18 грудня 2025 року по 27 квітня 2026 року (дата пред`явлення позову у справі, що переглядається) ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Суд першої інстанції правильно встановив, що Першим заступником керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького 19.07.2023 внесено відомості до ЄРДР за № 42023242260000034 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 175 КК України.

Відділом дізнання Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023242260000034 від 19 липня 2023 року за фактом невиплати Державним підприємством «Радгосп «Лісовогринівецький» ОСОБА_1 заробітної плати.

Під час досудового розслідування: здійснено тимчасовий доступ до речей та документів Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Головного управління ПФУ у Хмельницькій області; отримано ухвалу Хмельницького міськрайонного суду про дозвіл на здійснення тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький», проте за юридичним місцем знаходження підприємство не знаходиться; отримано інформацію Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; направлено запит до ВДВС Хмельницького відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання інформації по виконавчому провадженню; тощо.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 42023242260000034 у період часу з 18 грудня 2025 року по 27 квітня 2026 року.

Позивач не надав доказів на підтвердження розміру шкоди.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову в зазначеній частині.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду у такій категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.

Доводи апеляційної скарги про ухвалення судового рішення незаконно сформованим складом суду не заслуговує на увагу, оскільки визначення складу суду для розгляду цієї справи здійснено на підставі статті 33 ЦПК України Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, затверджених зборами суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.03.2025 та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15), які є чинними.

Керуючись статтями 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 19 липня 2023 року по 17 грудня 2025 року, скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 19 липня 2023 року по 17 грудня 2025 року, закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І. В. П`єнта

Судді А. П. Корніюк

О.І. Талалай