Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №675/687/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/687/26

Провадження № 11-кп/820/519/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря с/з: ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження № 12026244000000512 від 24.04.2026 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, за апеляційною скаргою процесуального прокурора на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Ізяславського районного суду від 15 червня 2026 року,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, раніше судимого Ізяславським районним судом Хмельницької області 07 травня 2025 року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, штраф сплачений,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_6 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_6 , будучи засудженим вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07.05.2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, не зробивши після цього для себе відповідних висновків, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення проти правосуддя.

Так, будучи відповідно до постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2025 року у справі № 675/516/25, яка набрала законної сили 07 червня 2025 року, притягнутим до адміністративної відповідальності у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та позбавленим права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, достовірно знаючи про наявність цієї постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою її невиконання, в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати та маючи умисел на невиконання зазначеного судового рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим допустив повторне умисне невиконання судового рішення.

Зокрема, ОСОБА_6 24 квітня 2026 року близько 12 години на ділянці автодороги Т-1804 між м. Ізяслав та с. Топори Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області керував колісним трактором «JOHN DEERE 8430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками СРПП ВПД № 2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Свої вимоги аргументує тим, що положення ст.75 КК України не передбачають можливості звільнення від додаткового покарання, що не було враховано місцевим судом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про зміст оскаржуваного судового рішення, думку прокурора про необхідність скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового з підстав, зазначених у поданій апеляційній скарзі, пояснення обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування положень ст.75 КК України до додаткового покарання, колегія суддів вважає їх такими, які заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами краніального покарання», звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за ст.75 КК України не допускається.

Таким чином, місцевий суд, застосувавши положення ст.75 КК України та звільнивши обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування як основного, так і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 не можна визнати законним та обґрунтованим через неправильне застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку із чим оскаржуваний вирок підлягає частковому скасуванню на підставі положень ст.ст. 409, 413 КПК України, з ухваленням нового вироку, згідно п.п.1,2,4 ч.1 ст.420 КПК України.

Призначаючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, характеристику обвинуваченого та обставини, передбачені вимогами ст.ст. 66, 67 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, колегією суддів не встановлено.

Враховує колегія суддів і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 протиправного діяння, спрямованість якого полягає у повному ігноруванні обвинуваченим судового рішення, що набрало законної сили, яке обмежувало його у здійсненні певної діяльності (керування транспортними засобами).

З урахуванням наведених обставин, суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та при наявності пом`якшуючої покарання обставини, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті інкримінованого йому злочину.

З урахуванням щирого розкаяння у вчиненому, молодого віку, даних про особу обвинуваченого, належної поведінки обвинуваченого під час досудового та судового провадження, колегія суддів вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Додаткове ж покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки слід відбувати реально.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419, ст.420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч.3 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3