Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №679/785/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/785/24

Провадження № 22-ц/820/1259/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 зазначив, що 9 січня 2023 року близько 21 години ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні піцерії «Белісімо», що по проспекту Незалежності, 18-А, в місті Нетішині, Шепетівського району, Хмельницької області, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс йому один удар кулаком в обличчя. Надалі ОСОБА_3 на вулиці, неподалік указаного приміщення піцерії, наніс позивачу ще один удар кулаком в обличчя, а після того, як між ними почалася боротьба, наніс йому щонайменше чотири удари ногою в обличчя.

Від нанесених ударів позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому кісток верхньої щелепи справа та зліва з крововиливами у верхньощелепні пазухи, забійно-рваної рани підочної ділянки обличчя справа, перелому скулової кістки зліва, параорбітальних гематом правого та лівого ока. Крім того, позивачу були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому кісток носа, забійної рани надбрівної ділянки справа, струсу головного мозку, контузії правого ока, крововиливу під кон`юнктивальну оболонку правого ока, надриву хряща нижньої повіки лівого ока, та легкі тілесні ушкодження у вигляді забою верхньої губи зліва, сколу емалі різців верхньої щелепи.

Внаслідок ушкодження здоров`я позивач зазнав збитків у вигляді витрат на лікування у розмірі 170 000 грн. Також відповідач своїми діями заподіяв йому моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних і фізичних страждань, пережив страх і тривогу за майбутнє, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої позивачу моральної шкоди склав 100 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 170 000 грн майнової шкоди, 100 000 грн моральної шкоди, 30 000 грн судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 85 258 грн 67 коп., моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 50 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 030 грн, а всього – 150 288 грн 67 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 1 517 грн 03 коп. судового збору.

Суд керувався тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та витратив на лікування 85 258 грн 67 коп., а тому відповідач має відшкодувати йому ці збитки. У зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_2 зазнав фізичного болю та душевних страждань, що призвело до приниження його честі та гідності, а також було порушено звичний спосіб його життя. З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань потерпілого, вимог розумності та справедливості на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 50 000 грн. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_2 були здійснені обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення з нього відшкодування моральної шкоди до 20 000 грн, а в решті позовних вимог – відмовити. При цьому, ОСОБА_3 послався на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами понесені витрати на лікування, а тому позов у частині стягнення майнової шкоди є необґрунтованим. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, оскільки його встановлено без урахування обставин і наслідків інциденту, ступеня фізичних і душевних страждань потерпілого, а також засад розумності та справедливості. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд поклав на ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких не відповідає критеріям реальності та співмірності. Також суд розглянув справу за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про судовий розгляд.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У письмових поясненнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

9 січня 2023 року близько 21 години ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні піцерії «Белісімо», що по проспекту Незалежності, 18-А, в місті Нетішині, Шепетівського району, Хмельницької області, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_2 один удар кулаком в обличчя. Надалі ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці, неподалік указаного приміщення піцерії, наніс ОСОБА_2 ще один удар кулаком в обличчя, а після того, як між ними почалася боротьба, наніс ОСОБА_2 щонайменше чотири удари ногою в обличчя.

В результаті інциденту ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому кісток верхньої щелепи справа та зліва з крововиливами у верхньощелепні пазухи, забійно-рваної рани підочної ділянки обличчя справа, перелому скулової кістки зліва, параорбітальних гематом правого та лівого ока. Крім того, позивачу були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому кісток носа, забійної рани надбрівної ділянки справа, струсу головного мозку, контузії правого ока, крововиливу під кон`юнктивальну оболонку правого ока, надриву хряща нижньої повіки лівого ока, та легкі тілесні ушкодження у вигляді забою верхньої губи зліва, сколу емалі різців верхньої щелепи.

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6 лютого 2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із звільненням від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

Внаслідок ушкодження здоров`я ОСОБА_2 протягом січня-березня 2023 року перебував на лікуванні. У цей період він за власні кошти купував медичні препарати та оплачував лікарські послуги. Загальні витрати ОСОБА_2 на лікування склали 85 258 грн 67 коп.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо порядку розгляду справи

Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно зі статтею 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

В силу статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомлення (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За змістом указаних норм права малозначні справи, а також справи незначної складності, крім справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, можуть бути розглянуті судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Такі справи можуть бути розглянуті без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні.

Позов ОСОБА_2 містить дві вимоги майнового характеру, а загальна ціна позову становить 270 000 грн. Враховуючи норми статті 7 Закону України від 9 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на час відкриття провадження у справі ціна позову не перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що становить 757 000 грн). Таким чином, справа за позовом ОСОБА_2 не належить до категорії справ, які підлягають обов`язковому розгляду за правилами загального позовного провадження, а тому ця справа могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 14 травня 2024 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас суд роз`яснив сторонам їхнє право подати заяву із запереченнями проти такого порядку розгляду справи чи клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Урахувавши ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг і характер доказів, кількість учасників справи, а також відсутність суспільного інтересу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справа за позовом ОСОБА_2 є справою незначної складності та має пріоритет швидкого вирішення.

Оскільки сторони не скористалися своїм процесуальним правом, не висловили заперечень проти обраного порядку судового розгляду та не подали клопотання про слухання справи в судовому засіданні, суд першої інстанції правомірно розглянув її за наявними матеріалами.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом порядку розгляду справи не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

б) щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

В силу частини другої, четвертої, шостої, восьмої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Із положень частин першої статті 130 ЦПК України слідує, що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

За змістом указаних правових норм повідомлення про судовий розгляд справи відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасника справи про дату, час і місце судового розгляду є порушенням його права на справедливий суд.

Суд повідомляє сторони про розгляд справи без їх виклику судовими повістками-повідомленнями.

За наявності в учасника справи електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» судова повістка надсилається судом до цього електронного кабінету, а за його відсутності – на зазначену у справі адресу.

Судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку та вважається врученою в день складання цієї розписки.

На час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не мав зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» (т. 2 а.с. 4).

Відповідно до довідки Відділу адміністративних послуг виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 12 червня 2026 року (т. 1 а.с. 173) місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 14 травня 2024 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та вирішив питання про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29 травня 2024 року суд надіслав на зазначену у справі адресу місця проживання ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження у справі. Це поштове відправлення було повернуто до суду з відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 63).

Водночас 27 грудня 2024 року ОСОБА_3 отримав копію ухвали від 14 травня 2024 року про відкриття провадження у справі (т. 1 а.с. 95), а 9 січня 2025 року – був ознайомлений із її матеріалами (т. 1 а.с. 96).

Отже відповідач ОСОБА_3 був повідомлений про розгляд справи у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом.

Твердження ОСОБА_3 про неповідомлення його про судовий розгляд не відповідають фактичним обставинам справи.

в) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В силу частини третьої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із положень частини першої статті 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено частиною першою статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок їх відшкодувати.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння шкоди, її розмір, а також причинного зв`язку між протиправними діями та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Особа, якій завдано збитків ушкодженням здоров`я, має право на відшкодування понесених нею витрат на лікування та завданої їй моральної шкоди.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого, їх розмір і необхідність здійснення повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути довідки медичних закладів, рецепти, а також і фінансово-касові документи, що підтверджують здійснення відповідних платежів.

Потерпілому відшкодовується моральна шкода, завдана внаслідок ушкодження здоров`я. При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу чи ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 9 січня 2023 року ОСОБА_3 умисно побив ОСОБА_2 , у зв`язку з чим той зазнав ушкодження здоров`я та здійснював лікування.

Із медичної карти стаціонарного хворого (т. 1 а.с. 81-89) та фінансово-касових документів (т. 1 а.с. 18-47) слідує, що ОСОБА_2 поніс витрати на лікування в сумі 85 258 грн 67 коп. ОСОБА_3 не спростував ці витрати позивача.

Також ОСОБА_2 пережив душевні страждання та емоційне приниження, відчував побоювання за своє здоров`я, був позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачу завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано, що за наслідками побиття ОСОБА_2 зазнав фізичного болю та душевних страждань, негативних переживань і емоцій, порушився звичний устрій його життя. При цьому судом враховано вимоги розумності та справедливості.

Отже висновок суду першої інстанції про присудження з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 000 грн моральної шкоди є правильним.

На думку суду апеляційної інстанції, вказана сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.

Посилання ОСОБА_3 на недоведеність заявленого позивачем розміру відшкодування майнової шкоди та неправильність визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи і чинним нормам закону.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

г) щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункти 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя – п`ята).

Як передбачено частиною другою статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Як зазначили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19), процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ордера на надання правничої допомоги серії АО №1152710 від 27 листопада 2024 року (т. 1 а.с. 79) адвокат Кучерук Т.М. надавав ОСОБА_2 професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Із розрахунку сум гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу від 3 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 15-16) адвокат Кучерук Т.М. надав позивачу ОСОБА_2 юридичні послуги щодо пред`явлення та вирішення цивільного позову у розмірі 30 000 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 20 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 17) ОСОБА_2 оплатив ці послуги.

ОСОБА_3 не заперечує факт отримання ОСОБА_2 правничої допомоги та понесення ним витрат на її оплату.

Визначений адвокатом Кучеруком Т.М. і позивачем ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача. До того ж, ОСОБА_3 у суді першої інстанції не ставив під сумнів співмірність витрат на правничу допомогу, які має понести позивач, та не заявив клопотання про зменшення розміру цих витрат.

Врахувавши розмір задоволених позовних вимог, суд першої інстанції правомірно присудив з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 030 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи ОСОБА_3 про невідповідність указаних витрат критеріям співмірності та розумності суперечать фактичним обставинам справи.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Грибанова Л.О.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 30