Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №943/1042/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/1042/26 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.

Провадження № 33/811/1536/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Буя Богдана Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Буя Богдана Володимировича на постанову Буського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 28 травня 2026 року о 16 год. 56 хв. на площі 900-річчя у місті Буську Золочівського району Львівської області керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz S350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло; тремтіння пальців рук), а від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Буй Б.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувано постанова є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.

Наголошує, що у водія не було ознак сп`яніння, він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а працівники поліції прийшли до передчасного висновку, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.

Зазначає, що направлення на медичний огляд здійснено з порушенням чинного порядку.

Окрім того, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній акт відсторонення від керування транспортним засобом та акт тимчасового затримання транспортного засобу.

Наголошує, що судом першої інстанції порушено принцип презумпції невинуватості та недопустимості доказів.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції на підставі відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №677970 від 26 травня 2026 року, рапорті працівника поліції та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, як ОСОБА_1 виконував законні вимоги працівників поліції на протязі тривалого часу, визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у керуванні транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмові від проходження огляду на стан сп`яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Втім, такий висновок суду зроблений на підставі неповно досліджених доказів та неналежної оцінки, тому апеляційний суд не погоджується з ним.

Відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчинені процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.

З наведеного вбачається, що підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також існування даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони, зокрема.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмову від проходження такого огляду.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови КМУ № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Разом з тим з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, не вбачається чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Так, згідно відеозаписів, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він не відмовляється від проходження огляду в медичному закладі, оскільки він не вживав жодних наркотичних речовин.

Також з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається що під час опитування водія ОСОБА_1 поліцейські одразу вказали, що йому необхідно уточнити військово-облікові дані, оскільки на їхню думку в нього є порушення та що вони будуть доставляти його до ТЦК та СП, тому з метою власної безпеки він відмовився вийти з автомобіля, також працівник поліції повідомив водію, що до ТЦК та СП він може проїхати власним транспортним засобом, при цьому не повідомляв йому, що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, в подальшому працівник поліції повідомив, що йому необхідно проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Оскільки водій був впевнений, що його завезуть до ТЦК та СП, він відмовився покидати автомобіль, при цьому не відмовлявся пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння та постійно про це наголошував.

Наведені вище дані не дають підстав зробити висновок про наявність прямої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

На переконання апеляційного суду, дії та манера спілкування поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до ТЦК та СП, спонукавши його до відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка й стала підставою притягнення його до відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно з п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що працівники поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримались.

Як вже було встановлено апеляційним судом, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції повідомляли водію, що йому необхідно уточнити військово-облікові дані та що вони будуть доставляти його до ТЦК та СП.

Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що вони первинно мали намір доставити водія до ТЦК та СП, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 покинути транспортний засіб та безпідставно пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, після якого його було б доставлено до ТЦК та СП.

Враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стана сп`яніння в медичному закладі.

Наведених обставин суд першої інстанції не врахував та неправильно застосував положення ч. 1 ст. 130 КУпАП, безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Дослідивши наявні у провадженні докази в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За наведених вище обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

За наведених обставин, апеляційна скарга адвоката Буя Б.В. подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, постанова Буського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Буя Богдана Володимировича – задоволити.

постанову Буського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.