Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №461/6020/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6020/26 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 33/811/1526/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника Львівської митниці Костєва Дениса Ігоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника Львівської митниці Андріїва Миколи Васильовича на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

ВСТАНОВИВ:

цією постановою, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, за малозначністю та оголошено їй усне зауваження.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 471 МК України закрито.

Товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил від 06 липня 2026 року № 1085/UA209000/2026 – повернуто власнику.

Судом першої інстанції встановлено, що 6 липня 2026 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 прямувала з Республіки Польща в Україну, з приватної поїздки, через пішохідний перехід МАПП «Шегині» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу митного контролю - «зелений коридор», чим заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.

При здійсненні митного контролю ОСОБА_1 виникла підозра щодо наявності в неї товарів, які підлягають декларуванню. При проведені митного огляду ручної поклажі ОСОБА_1 , серед особистих речей було виявлено товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 21 травня 2012 року обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме: дитячі молочні суміші «Humana Pro Balance 2», призначені для харчування дітей віком від 6 місяців, фасовані в металеві упаковки виробника масою нетто 750 г, виробництво Німеччина в кількості 21 шт.

Особисті речі та товари, що не перевищували обмежену законодавством України норму переміщення були пропущені на митну територію України.

Згідно довідки у справі загальна вартість тимчасово вилучених предметів ПМП становить 12 600,00 грн.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачене ч. 3 ст. 471 МК України.

Не погоджуючись з постановою Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року представник Львівської митниці Андріїв М.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України та застосувати до неї стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. з конфіскацією в дохід держави предметів вилучених протоколом про порушенням митних правил.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, оскільки така постановлена з порушенням норма матеріального та процесуального права, без належної оцінки обставин справи.

Наголошує, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, а висновок суду про малозначність вчиненого правопорушення не відповідає характеру вчиненого діяння.

Зазначає, що ОСОБА_1 переміщувала через митний кордон України 21 упаковку дитячі молочні суміші «Humana Pro Balance 2», масою нетто 750 г, загальна маса товару становить 15,75 кг.

Наголошує, що особиста мета переміщення товару не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку дотримання митних правил, оскільки вона самостійно обрала смугу руху, «зелений коридор», чим заявила про відсутність товарів, які підлягають декларуванню.

Повідомляє, що 6 липня 2026 року на ОСОБА_1 було складено два протоколи про порушення митних правил, вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України вона визнала та уклала з Львівською митницею мирову угоду, сплатила штраф (протокол про порушення митних правил №1084/UA20900/2026 за ч. 2 ст. 471 МК України)

Звертає увагу, що винесена постанова не гарантує спричинення юридичних наслідків для правопорушника, усвідомлення нею протиправності своєї поведінки.

Заслухавши доповідь судді, виступ представника Львівської митниці Костєва Д.І. на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на заперечення аргументів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, 486, 489 МК України, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дотримався вищенаведених норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною 3 ст. 471 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Постановою КМУ від 21 травня 2012 року № 434 «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України харчових продуктів для власного споживання» визначено, що громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах: в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, - у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кілограмів, кожного найменування на одну особу».

Відповідно до п. 1 ст. 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій відповідних дозвільних документів.

Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності, що ніким не оспорюється.

Поряд з тим, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинене порушення митних правил суд першої інстанції, не враховував належним чином конкретні обставини справи, прийшов до передчасного висновку про звільнення на підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 471 МК України, за малозначністю та оголосив їй усне зауваження.

Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за адміністративне правопорушення, апеляційний суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, приймаючи рішення про звільнення на підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 471 МК України, за малозначністю та оголосив їй усне зауваження, місцевим судом не взято до уваги того, що остання перевозила товар в кількості 21 упаковки та масою 15,75 кг, що значно перевищує дозволену кількість, окрім того цього ж дня 6 липня 2026 року на неї було складено протокол про порушення митних правил передбачене ч. 2 ст. 471 МК України №1084/UA209000/2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 прямувала з Республіки Польща в Україну, з приватної поїздки, через пішохідний перехід МАПП «Шегині» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу митного контролю - «зелений коридор», чим заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю ОСОБА_1 виникла підозра щодо наявності в неї товарів, які підлягають декларуванню. При проведені митного огляду ручної поклажі ОСОБА_1 , серед особистих речей було виявлено товар, а саме дві аерофритюрниці «Tefal Dual Easy Fry EY901N», вартістю 12 483 грн., з огляду на зазначене є передчасними висновки суду першої інстанції, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаялась.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом першої інстанції адміністративне стягнення не відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника Львівської митниці Андріїва М.В..- до задоволення частково.

Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, апеляційний суд бере до уваги, характер вчиненого порушення, особу порушниці, яка вчинила адміністративне правопорушення повторно, ступінь її вини, а саме те, що ОСОБА_1 вину в інкримінованому їй правопорушенні не заперечувала, зазначала, що переміщував товар особистого користування, вартість переміщуваного через митний кордон України товару, яка становить 12 600 грн., мету призначення стягнення та співрозмірність можливого покарання вчиненому правопорушенню, відсутність пом`якшуючих обставин, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі від 5100 грн. без конфіскації товару вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1085/UA209000/2026 від 6 липня 2026 року, тобто в межах санкції ч. 3 ст. 471 МКУ, враховано наявність на її утриманні малолітньої дитини, яка перебуває на штучному вигодовуванні (а.с. 22)

Апеляційний суд зазначає, що штрафу у розмірі від 5100 грн. без конфіскації товару вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1085/UA209000/2026 від 6 липня 2026 року при даних обставинах справи, буде достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_1 подальшому, а також співмірним скоєному нею правопорушенню. Апеляційний суд вважає, що дане покарання буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні Ісмаїлов проти Росії від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ , при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір в провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає на час ухвалення судового рішення 665,60 грн.

Окрім того, на підставі ч. 1 ст. 519 МК України та розрахунку витрат на зберігання на складі митниці, з правопорушниці слід стягнути суму витрат за зберігання, яка складає 222,78 грн.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника Львівської митниці Андріїва Миколи Васильовича – задоволити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК та накласти на неї стягнення у виді 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. без конфіскації товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1085/UA209000/2026 від 6 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання безпосереднього предмета порушення митних на складі митниці у сумі 222,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.