Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №442/6647/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/6647/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/937/25 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст. 382 КК України, -

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.3 ст.382 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.04.2025 та остаточно визначено ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у виді домашнього арешту, залишено до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання обвинуваченого.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , будучи належним чином ознайомленим із постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №442/4847/25 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років та постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.07.2025 у справі № 442/5089/25 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років, діючи умисно, всупереч вказаних постанов суду, які набрали законної сили, маючи реальну можливість виконати вказані судові рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, продовжував після цього керувати транспортним засобом, порушуючи правила дорожнього руху України.

Так, ОСОБА_6 , будучи ознайомленим із вищевказаними рішеннями суду (постановами суду), маючи можливість їх виконати, усвідомлюючи те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, свідомо ігноруючи їх, підриваючи авторитет органів правосуддя України, 09.08.2025 о 00:20 год. усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, з метою невиконання вищевказаних постанов суду, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Опель Мовано», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним автодорогою по вулиці Центральній в селі Доброгостів Дрогобицького району Львівської області, де був зупинений працівниками Національної поліції.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 не виконав постанови суду, які набрали законної сили, що проявилось у невиконанні покладених на нього обов`язків, а саме будучи позбавлений права керування транспортним засобом, умисно керував таким.

Таким чином ОСОБА_6 , вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

На вирок суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, просить скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.04.2025 та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Врешті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, згідно з санкцією, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Таким чином, санкцією вказаної частини статті передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Проте, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах вироку судом не вказано про призначення додаткового покарання, при цьому не наведено даних про застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 382 КК України.

На думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального закону та не призначив ОСОБА_6 обов`язкове додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 382 КК України. Не призначивши додаткове покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, суд також не призначив зазначене додаткове покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Крім цього, апелянт звертає увагу, що ст. 55 КК України не обмежує коло і характер посад, а також видів (роду) діяльності, права обіймати які або займатися якими засуджений може бути позбавлений вироком суду. Це можуть бути посади: здійснювані на платній або безоплатній основі; виборні або ті, що обіймаються за призначенням; тимчасові чи постійні; керівні чи рядові, а діяльність - службовою, професійною, підприємницькою (господарською) або іншою (керування особистим автотранспортом). Відтак, позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю (постанова ККС Верховного Суду у справі № 333/6785/19 (провадження № 51-2583км21). Саме з керуванням транспортним засобом пов`язане вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України. З огляду на характер кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини справи неможливим є збереження за обвинуваченим права керувати транспортними засобами.

На апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 стороною захисту подано заперечення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити. Крім цього, просив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Крім цього, просили задоволити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_8 подане від імені обвинуваченого про припинення міжнародного розшуку обвинуваченого відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, поновлення апеляційного провадження та забезпечення його участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції задоволити.

Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2026 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 . Оголошено у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України. Виконання ухвали про міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_6 доручено Головному управлінню НП у Львівській області.

Разом з тим, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 16 вересня 2026 року з`явився у судове засідання суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, повідомив про місце свого проживання, необхідність у міжнародному розшуку останнього відпала.

При цьому, прокурор просив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без розгляду.

Відтак, слід відновити судове провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст. 382 КК України.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.

За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України, а саме як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Стосовно доводів прокурора про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то такі є слушними.

Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Санкцією ч. 3 ст. 382 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Призначаючи ОСОБА_6 основне покарання, місцевий суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування. До обставин, які пом`якшують покарання, суд відніс щире каяття. Також суд врахував те, що обвинувачений усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. При цьому, суд першої інстанції, виходячи аналізу особи винної як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, позитивну характеристику, те, що ОСОБА_6 раніше судимий, на обліку в лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 382 КК України, яке, однак, належить відбувати реально. Також суд, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком, з чим погоджується прокурор в апеляційній скарзі.

Водночас, у пункті 8 постанови №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що непризначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.

Наведених вимог закону місцевий суд не дотримався та не призначив обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і при цьому взагалі не мотивував таке рішення.

Як правильно зазначає прокурор, стаття 55 КК України не обмежує коло і характер посад, а також видів (роду) діяльності, права обіймати або займатися якими засуджений може бути позбавлений вироком суду.

Колегія суддів зауважує, що саме з керуванням транспортним засобом пов`язане вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а тому призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у цьому випадку матиме важливе значення для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 , крім основного покарання у виді позбавлення волі, додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Адже саме в такому випадку покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та буде справедливим і співмірним вчиненому.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин вирок в частині призначення покарання необхідно скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухваливши у цій частині новий вирок.

Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 615, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 420 КПК України, колегія суддів ,-

ухвалила :

відновити судове провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст. 382 КК України.

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без розгляду.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_8 подане від імені обвинуваченого про припинення міжнародного розшуку обвинуваченого відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, поновлення апеляційного провадження та забезпечення його участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції задоволити.

Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 задоволити.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_6 за ст. ч.3 ст. 382 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.04.2025 та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В решті вирок суду залишити без змін.

На вирок суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4