Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №336/7747/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 336/7747/24 Головуючий у 1 інстанції Турчинський М.І.

Провадження № 22-ц/807/1962/26-3 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Бредуна Д.С.,

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника стягувача ОСОБА_1 , адвоката Писаренко Сергія Юрійовича на окрему ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про вчинення певних дій, –

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст звернення до суду першої інстанції.

26 березня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із поданням, в якому просив дозволити йому звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а саме на 1/2 частини квартири, загальною площею 49,08 кв.м., житловою площею 26,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шо належала матері боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності та після її смерті, прийнята в порядку спадкування за законом боржником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , яка не оформила свої спадкових прав відповідно до закону.

В обґрунтування вказав, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження, зареєстроване в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі – АСВП) за №80312479 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 27.01.2026 року по цивільній справі за №336/7747/24, якою позов стягувача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, укладеним 25.01.2020 (розписки), у сумі 400 000,00 гривень та судовий збір у сумі 4000,00 гривень.

19.02.2026 року стягувач подав заяву про примусове виконання вищевказаних виконавчих листів.

20.02.2026 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №80304962 та №80305106, які того ж дня об`єднані у зведене виконавче провадження.

Приватним виконавцем було здійснено запити до органів, банківських установ та організацій щодо надання інформації про майно та доходи боржника.

Згідно відповідей:

– за боржником транспортні засоби не зареєстровані;

– боржник отримувала допомогу в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у 1 та 2 кварталі та наразі виплати остання не отримує;

– боржник пенсію не отримує;

– рахунків боржник не має;

– у боржника на праві власності відсутні земельні ділянки;

– згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі -ДРРП) від 25.03.2026 № 469836310, за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме 1/2 частини квартири: Загальна площа (кв.м): 49.08, житлова площа (кв.м): 26.9, Опис: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-279, виданого 25.05.2021, видавник: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, другим власником даної квартири у ДРРП значиться ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00057324470 від 25.03.2026 є матір`ю боржниці ОСОБА_2 .

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00057324635 від 25.03.2026 мати боржниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у віці 78 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис 20600 від 02.12.2023 р.

З огляду на те, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою померлої її матері ОСОБА_3 та постійно проживала із спадкодавцем на момент її смерті, вона відповідно є такою, що прийняла спадщину за законом, проте не оформила своїх спадкових справ та їй не видавались свідоцтва про права на спадщину, що являє собою умовою для державної реєстрації права власності на 1/2 частку квартири, яка фактично належить їй після смерті її матері ОСОБА_3 .

За таких обставин, відповідно до частини 10 та частини 11 статті 440 ЦПК України, просить дозволити звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Зміст оскаржуваного рішення суду.

Окремою ухвалою суду від 26 червня 2026 року постановлено:

– повідомити та надіслати до Запорізької обласної прокуратури та Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя зазначену окрему ухвалу та зобов`язати вказані органи надати відповідь судді Турчинському М.І. про вжиті заходи у місячний строк з моменту отримання зазначеної окремої ухвали;

– направити для відома зазначену окрему ухвалу на адресу Запорізької міської ради щодо вжиття заходів (за наявності) з приводу обліку безхазяйного майна або вирішення питання про відумерлість спадщини. Зобов`язати Запорізьку міську раду надати відповідь судді Турчинському М.І. про вжиті заходи у місячний строк з моменту отримання зазначеної окремої ухвали.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

На вказану ухвалу за допомогою системи «Електронний суд» 23 липня 2026 року представник стягувача ОСОБА_1 , адвокат Писаренко Сергій Юрійович подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування вказав, що висновки суду першої інстанції є безпідставними та такими, що є фактично неправомірним втручанням суду у процес виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та зміною висновків суду, які були вже встановлені при розгляді справи по суті у судовому рішенні від 22.12.2025.

Обставини наявності боргових відносин у позивача та відповідача були встановлені при розгляді справи по суті у судовому рішенні від 22.12.2025, та були підтверджені в суді належними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Під час розгляду позовної заяви судом першої інстанції вживались заходи по повідомленню відповідача про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ЦПК України – судові повістки на адресу реєстрації відповідача направились неодноразово.

Крім того звертає увагу, що на результат судового розгляду і розгляду подання приватного виконавця, обставини викладені в окремій ухвалі суду жодним чином не впливають, адже приватним виконавцем проводяться виконавчі дії по стягненню боргу з ОСОБА_2 , в процесі яких ним самостійно, у передбачений законодавством спосіб, було виявлено як належне їй особисто на сьогоднішній день нерухоме майно у вигляді 1/2 частки квартири, так і успадкована, але не оформлена належним чином 1/2 частка після померлої матері.

Вказану в ухвалі інформацію, що судом отримано відомості за місцем проживання боржника ОСОБА_4 про те, що вона має статус інваліда з дитинства та на даний час виїхала за межі України і тривалий час не проживає на території України, – вважає такою, що взагалі не має досліджувати без належним чином обґрунтованих заперечень відповідача, яких у цій справі до суду не надійшло.

Посилаючись на такі обставини вказує, що правомірність вчиненого правочину ОСОБА_2 презюмується (ст. 204 ЦК України) і не є предметом розгляду у цьому провадженні, натомість суд першої інстанції при розгляді подання приватного виконавця винесенням окремої ухвали фактично у позапроцесуальний спосіб та безпідставно ставить під сумнів висновки суду, які були зроблені при розгляді справи по суті. В той же час приватний виконавець діяв суворо в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Рух справи в суді апеляційної інстанції, та відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2026 року матеріали цивільної справи витребувано з суду першої інстанції.

30 липня 2026 року справа ЄУН № 336/7747/24 надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення.

13 серпня 2026 року вищезазначена справа надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2026 року відкрите апеляційне провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено справу до розгляду на 15 вересня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у справі не надходив, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи.

14 вересня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 15 вересня 2026 року приватний виконавець, стягувач і боржник не з`явились. Про розгляд справи були повідомлені належним. Клопотань про відкладення розгляду не заявили.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, обізнаність її учасників про розгляд справи, подачу приватним виконавцем заяви про розгляд справи за його відсутності, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає таке.

Фактичні обставини справи.

03 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок повернення боргу, що становить 400 000,00 гривень.

11 червня 2025 року представником позивача – адвокатом Писаренко Сергієм Юрійовичем подано заяву про зміну предмета позову із оновленою редакцією позовної заяви, згідно з якою представник позивача в інтересах позивачки просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 400 000,00 гривень.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2025 року у справі ЄУН № 336/7747/24, Провадження №2/336/354/2025, яке набрало законної сили 22 січня 2026 року:

– позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, про стягнення боргу за договором позики задоволено;

– стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, укладеним 25.01.2020 (розписки), у сумі 400 000,00 гривень (чотириста тисяч гривень 00 копійок);

– стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок).

19.02.2026 стягувач подав заяву про примусове виконання вищевказаних виконавчих листів.

20.02.2026 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №80304962 та №80305106, які того ж дня об`єднані у зведене виконавче провадження.

З метою виконання вищевказаного рішення приватним виконавцем було здійснено запити до реєстручих право власності органів, а також банківських установ та відповідних організацій щодо надання інформації про майно та доходи боржника.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

За даними Державної податкової служби України Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, боржник отримувала допомогу в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у 1 та 2 кварталі та наразі виплати остання не отримує, за даними ПФУ боржник пенсію не отримує.

Згідно відповіді Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржник рахунків не має, а також за даними банківських установ у боржника рахунки відсутні.

Згідно відповідей на запити приватного виконавця щодо наявності земельних ділянок у боржника, Головні управління Держгеокадастрів України надали відповідні інформації щодо відсутності у боржника на праві власності земельних ділянок

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі -ДРРП) від 25.03.2026 № 469836310, за боржником зареєстровано право вланості на нерухоме майно, а саме 1/2 частини квартири за адресою: Загальна площа (кв.м): 49.08, житлова площа (кв.м): 26.9, Опис: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-279, виданого 25.05.2021, видавник: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, другим власником даної квартири у ДРРП значиться ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00057324470 від 25.03.2026 є матір`ю боржниці ОСОБА_2 .

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00057324635 від 25.03.2026, мати боржниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла у віці 78 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис 20600 від 02.12.2023.

Розгляд справи судом першої інстанції.

26 березня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійшло поданняприватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року подання приватного виконавця прийнято до провадження. Призначено розгляд подання. Визначено дату судового засідання на 21 квітня 2026 року об 11:00 год.

17 квітня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» приватний виконавець Коцинян М.О. подав заяву про проведення засідання про розгляду справи за його участю в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року:

– витребувано з Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наступні відомості (за наявності): актові записи про народження дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , актові записи про братів та сестер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

– витребувано з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію по факти реєстрації фізичних осіб та неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 року по 22.04.2026 року.

Розгляд справи відкладено на 20 травня 2026 року.

27 квітня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, а 21 травня 2026 року – Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

20 травня 2026 року судове засідання відкладено на 05 червня 2026 року.

04 червня 2026 року до канцелярії суду подана заява стягувача ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.

05 червня 2026 року судове засідання відкладено на 23 червня 2026 року.

Ухвалою судді від 09 червня 2026 року, без проведення судового засідання, визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 в судове засідання 23 червня 2025 року об 14.00 год. для надання пояснень. Попереджено ОСОБА_1 про застосування судом заходів процесуального примусу, передбачених Кодексом – у випадку невиконання учасником справи обов`язків.

15 червня 2026 року представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., за допомогою системи «Електронний суд» подав заяву про участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23 червня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд», приватний виконавець Коцинян М.О. подав заяву про розгляд справи без його особистої присутності, оскільки він не може з`явитись до засідання 23 червня 2026 року, а в цей час у нього наявні заздалегідь заплановані виконавчі дії за межами Запорізької області.

23 червня 2026 року в судове засідання з`явився представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., однак суд ухвалив проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до протоколу судового засідання від 23 червня 2026 року, представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю. пояснив, що ОСОБА_1 не має можливості з`явитись до засідання, однак вона вживає спроби для підключення до засідання в режимі відеоконференції. Судом було ухвалено відкласти розгляд справи на 26 червня 2026 року.

26 червня 2026 року представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., за допомогою системи «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі стягувача ОСОБА_1 і її представника.

26 червня 2026 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя постановлені:

– ухвала про залишення без задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку;

– окрема ухвала;

– ухвала про застосування процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на стягувача ОСОБА_1 .

Згідно мотивувальної частини окремої ухвали від 26 червня 2026 року, судом було виявлено ймовірні порушення, які підлягають ретельній перевірці на предмет порушення законодавства, а саме:

– при пред`явленні позовної зави (в первісній редакції) позивачем заявлені вимоги про повернення боргу шляхом визнання права власності на квартиру, які в подальшому було змінено та вирішено судом по суті;

– протягом розгляду справи відповідач до судових засідань не з`являлась, наслідком чого було ухвалено рішення суду в заочному поряду (може свідчити про необізнаність сторони про судове провадження та рішення по справі);

– до матеріалів цивільної справи було долучено копію спадкової справи №13/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , заведеної приватним нотаріусом ЗМНО Бєлоусовою В.О., зі змісту якої вбачається, що зазначена справа була заведена за заявою ОСОБА_1 , яка в заяві зазначила, що вона прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 та, відповідно, має право на спадкування після померлої, оскільки вона була прописана та постійно проживала із спадкодавцем, - натомість в судовому засіданні при розгляді подання приватного виконавця представник ОСОБА_1 – адвокат Писаренко Сергій спростував зазначені відомості та не зміг пояснити з якої правової підстави подавалась ОСОБА_5 заява до нотаріальних органів щодо спадкування майна із долученням відповідних документів. Ймовірно, на переконання судді, зазначені дії ОСОБА_5 вчинялися з метою запровадження умов для подальшої реалізації квартири та може свідчити про втручання у право цивільне щодо володіння житлом;

– привертають на себе увагу ті обставини, що при розгляді подання приватного виконавця позивач (стягувач) ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась (в тому числі після постановлення ухвали про обов`язкову участь стягувача), разом з тим, судом вживались заходи щодо оповіщення та вручення судової повістки боржнику ОСОБА_2 з метою з`ясування фактичних обставин по справі,

– судом було отримано відомості за місцем проживання боржника ОСОБА_4 про те, що вона має статус інваліда з дитинства та на даний час виїхала за межі України і тривалий час не проживає на території України;

– до зали судового засідання стягувач ОСОБА_1 не з`являлась, суду пояснення не надавала, натомість на адресу суду подавалися заяви від імені зазначеної особи, за візуальним співставленням можна встановити ймовірну відмінність підписів на документах;

– до суду представником стягувача (позивача) 19.04.2026 подана заява про повернення оригіналу письмового доказу – розписки.

На переконання суду першої інстанції, зазначені обставини можуть свідчити про зловмисний намір особи (групи осіб), спрямований на незаконне заволодіння нерухомим майном, яке належить особі із обмеженими фізичними (ментальними) можливостями, та ймовірно, яка не може в повній мірі реалізувати цивільні права і інтереси та здійснити захист своїх прав. Зазначені обставини (зокрема дійсності боргових зобов`язань), підлягають перевірці в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, та у випадку встановлення підстав – мають бути вжиті відповідні заходи реагування.

Позиція апеляційного суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За правилами частини 10 статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).

У справі, що переглядається, порядок подання та розгляду подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, регулюється статтею 440 ЦПК України, що викладена у розділі VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

У постанові від 05 листопада 2020 року у справі №591/1581/20 (провадження № 61-10904св20) Верховний Суд зазначив, що вимога про надання доказів надіслання (надання) копії заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення (розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)»).

У зазначеній справі Верховний Суд врахував, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що головний державний виконавець, звернувшись із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому порядку, не додав доказів надіслання (надання) цього подання іншим учасникам справи, зробив правильний висновок про повернення такого звернення.

Верховний Суд зазначив, що хоча суд і негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця, проте інші учасники справи не повинні бути позбавлені процесуального права на інформацію про подані державним чи приватним виконавцем до суду подання чи інші звернення.

Подібний висновок щодо норми права, тотожної тій, що викладена у частині другій статті 183 ЦПК України, зробив Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі №910/23066/15, від 18 січня 2023 року у справі №2-246/10, та інших.

Аналіз наведених правових висновків Верховного Суду свідчить про сталу сформовану судову практику щодо обов`язку заявника надсилати (надавати) копії такої заяви іншим учасникам справи у разі подання заяви на стадії виконання судового рішення.

Наведеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про можливість розгляду по суті подання приватного виконавця Коциняна М.О.

Повернення подання виконавця без розгляду не є надмірним формалізмом, оскільки відповідає правилам статті 183 ЦПК України.

Правомірний та розумний формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами та учасниками розгляду певних правил процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

За таких обставин всі ухвали, постановлені судом в рамках розгляду подання приватного виконавця, прийняті з порушенням вимог процесуального права, та підлягають скасуванню.

Щодо постановлення окремої ухвали.

Розглядаючи подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, суд дійшов висновку що дії позивача по зверненню до суду можуть свідчити про зловмисний намір особи (групи осіб), спрямований на незаконне заволодіння нерухомим майном, яке належить особі.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, – а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Вказані конституційні положення реалізовані, зокрема, у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Розгляд подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, регулюється статтею 440 ЦПК України, що викладена у розділі VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

При такому розгляді до компетенції суду, що розглядає подання виконавця, віднесено оцінку доводів щодо встановлення наявності чи відсутності обставин, які дають підстави звернути стягнення на нерухоме майно.

При цьому, оцінка діям особи при первісному зверненні до суду з позовною заявою, та її поведінці під час судового розгляду справи, надавалася судом, в провадженні якого перебувала позовна заява.

За положеннями частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У частині п`ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі №911/961/17 вказано, що: «в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі № 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17.

Окрема ухвала – це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність їх винесення зумовлена завданнями цивільного судочинства –справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави..

Слід зазначити, що суд має право, але не зобов`язаний, постановляти окрему ухвалу. Проте, виходячи з особливого статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Постановляючи окрему ухвалу у справі, місцевий суд не звернув увагу на те, що згідно положень частини першої статті 262 ЦПК України суд постановляє окрему ухвалу, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства, або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.

Проаналізувавши зміст оскаржуваної окремої ухвали, колегія суддів вважає, що при її постановленні суд першої інстанції вийшов за межі обставин, що підлягають оцінці при розгляді подання виконавця в порядку ст. 440 ЦПК України, та вдався до переоцінки підстав ухвалення рішення судом, яке набрало законної сили, і є обов`язковим для виконання відповідно до Конституції України.

Крім того окрема ухвала не містить посилання на конкретні норми закону чи іншого нормативного-правового акта вимоги яких порушено позивачкою.

За змістом оскаржуваної окремої ухвали, факт звернення позивачки ОСОБА_1 до суду може бути спрямованим на незаконне заволодіння нерухомим майном.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення із окремою позовною заявою, оскільки спосіб гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Переоцінка правомірності звернення особи до суду і її поведінки, можливо лише шляхом оскарження в установленому законом порядку рішення суду, яким завершився відповідний судовий розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та постановленою з порушенням вимог статті 262 ЦПК України.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 367 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому її слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника стягувача ОСОБА_1 , адвоката Писаренко Сергія Юрійовича – задовольнити.

Окрему ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про вчинення певних дій – скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.С. Бредун

Суддя Д.І. Сакоян

Суддя Л.Г. Салтан