Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №336/7747/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 336/7747/24 Головуючий у 1 інстанції Турчинський М.І.

Провадження № 22-ц/807/1962/26-2 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Бредуна Д.С.,

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника стягувача ОСОБА_1 , адвоката Писаренко Сергія Юрійовича на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про застосування процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на ОСОБА_1 , –

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст звернення до суду першої інстанції.

26 березня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із поданням, в якому просив дозволити йому звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а саме на 1/2 частини квартири, загальною площею 49,08 кв.м., житловою площею 26,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шо належала матері боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності та після її смерті, прийнята в порядку спадкування за законом боржником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , яка не оформила свої спадкових прав відповідно до закону.

В обґрунтування вказав, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження, зареєстроване в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі – АСВП) за №80312479 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 27.01.2026 року по цивільній справі за №336/7747/24, якою позов стягувача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, укладеним 25.01.2020 (розписки), у сумі 400 000,00 гривень та судовий збір у сумі 4000,00 гривень.

19.02.2026 року стягувач подав заяву про примусове виконання вищевказаних виконавчих листів.

20.02.2026 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №80304962 та №80305106, які того ж дня об`єднані у зведене виконавче провадження.

Приватним виконавцем було здійснено запити до органів, банківських установ та організацій щодо надання інформації про майно та доходи боржника.

Згідно відповідей:

– за боржником транспортні засоби не зареєстровані;

– боржник отримувала допомогу в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у 1 та 2 кварталі та наразі виплати остання не отримує;

– боржник пенсію не отримує;

– рахунків боржник не має;

– у боржника на праві власності відсутні земельні ділянки;

– згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі -ДРРП) від 25.03.2026 № 469836310, за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме 1/2 частини квартири: Загальна площа (кв.м): 49.08, житлова площа (кв.м): 26.9, Опис: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-279, виданого 25.05.2021, видавник: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, другим власником даної квартири у ДРРП значиться ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00057324470 від 25.03.2026 є матір`ю боржниці ОСОБА_2 .

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00057324635 від 25.03.2026 мати боржниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у віці 78 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис 20600 від 02.12.2023 р.

З огляду на те, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою померлої її матері ОСОБА_3 та постійно проживала із спадкодавцем на момент її смерті, вона відповідно є такою, що прийняла спадщину за законом, проте не оформила своїх спадкових справ та їй не видавались свідоцтва про права на спадщину, що являє собою умовою для державної реєстрації права власності на 1/2 частку квартири, яка фактично належить їй після смерті її матері ОСОБА_3 .

За таких обставин, відповідно до частини 10 та частини 11 статті 440 ЦПК України, просить дозволити звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Зміст оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року застосовано заходи процесуального примусу до ОСОБА_1 , шляхом стягнення в дохід державного бюджету штраф в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

На вказану ухвалу за допомогою системи «Електронний суд» 24 липня 2026 року представник стягувача ОСОБА_1 , адвокат Писаренко Сергій Юрійович подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування вказав, що вважає неправомірною ухвалу суду від 09 червня 2026 року про визнання обов`язковою явки заінтересованої особи – стягувача ОСОБА_1 у судове засідання для дачі пояснень.

Так, відповідно до ч.1 ст. 128, п.3 ч.2, ч.3 ст. 43 ЦПК України обов`язок по явці до судового засідання законодавець покладає на учасників справи, якими є позивач, відповідач і треті особи.

Натомість розгляду подання приватного виконавця на стадії виконання рішення суду проводився не в позовному провадженні, а в порядку передбаченому розділом VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України (зокрема ст. 440 у цьому випадку), відповідно їх статус та процесуальні обов`язки змінюються.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак стягувач – заінтересована особа за ЦПК України під час виконавчого провадження не має такого процесуального обов`язку, як обов`язкова явка у судове засідання.

Крім того ОСОБА_1 через складну безпекову ситуацію у м. Запоріжжя виїхала до м.Києва, де наразі мешкає як внутрішньопереміщена особа. 04 червня 2026 року ОСОБА_1 подала суду свої письмові пояснення з приводу фактичних обставин справи та зазначила, що взяти особисто участь у судових засіданнях не має можливості через проживання у іншому місті, приїхати у м. Запоріжжя не може через активізацію бойових дій держави-агресора. Також у судових засіданням брав участь представник, який надавав пояснення суду у межах відомої йому інформації від клієнта.

В останнє судове засідання 23.06.2026 явка ОСОБА_1 обов`язковою не визнавалась. Також заява представника від 14.06.2026 про організацію участі ОСОБА_1 у судових засіданнях у режимі відеоконференції– не задоволена судом та не була розглянута взагалі.

Попри це, 14.06.2026 об 14:00 ОСОБА_1 , знаходячись у м. Києві навіть за відсутності відповідної ухвали суду намагалась під`єднатись до судового засідання, про що суду було повідомлено представником, який прибув до зали для проведення судових засідань. Заслухати пояснення ОСОБА_1 засобами телефонного чи іншого відео- або аудіо- зв`язку суд не дозволив. На пропозицію представника організувати ВКЗ з приміщення суду м. Києва суд зазначив, що не має на це часу та відклав розгляд справи до 23.06.2026 без проведення фіксації судового засідання.

За таких обставин просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя по справі № 336/7747/24 від 26.06.2026 про застосування процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на ОСОБА_1 .

Рух справи в суді апеляційної інстанції, та відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2026 року матеріали цивільної справи витребувано з суду першої інстанції за іншою апеляційною скаргою у цій справі.

30 липня 2026 року справа ЄУН № 336/7747/24 надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення.

13 серпня 2026 року вищезазначена справа надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2026 року відкрите апеляційне провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено справу до розгляду на 15 вересня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у справі не надходив, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи.

14 вересня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 15 вересня 2026 року приватний виконавець, стягувач і боржник не з`явились. Про розгляд справи були повідомлені належним. Клопотань про відкладення розгляду не заявили.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, обізнаність її учасників про розгляд справи, подачу приватним виконавцем заяви про розгляд справи за його відсутності, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає таке.

Фактичні обставини справи.

03 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок повернення боргу, що становить 400 000,00 гривень.

11 червня 2025 року представником позивача – адвокатом Писаренко Сергієм Юрійовичем подано заяву про зміну предмета позову із оновленою редакцією позовної заяви, згідно з якою представник позивача в інтересах позивачки просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 400 000,00 гривень.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2025 року у справі ЄУН № 336/7747/24, Провадження №2/336/354/2025, яке набрало законної сили 22 січня 2026 року:

– позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, про стягнення боргу за договором позики задоволено;

– стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, укладеним 25.01.2020 (розписки), у сумі 400 000,00 гривень (чотириста тисяч гривень 00 копійок);

– стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок).

19.02.2026 стягувач подав заяву про примусове виконання вищевказаних виконавчих листів.

20.02.2026 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №80304962 та №80305106, які того ж дня об`єднані у зведене виконавче провадження.

З метою виконання вищевказаного рішення приватним виконавцем було здійснено запити до реєстручих право власності органів, а також банківських установ та відповідних організацій щодо надання інформації про майно та доходи боржника.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

За даними Державної податкової служби України Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, боржник отримувала допомогу в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у 1 та 2 кварталі та наразі виплати остання не отримує, за даними ПФУ боржник пенсію не отримує.

Згідно відповіді Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржник рахунків не має, а також за даними банківських установ у боржника рахунки відсутні.

Згідно відповідей на запити приватного виконавця щодо наявності земельних ділянок у боржника, Головні управління Держгеокадастрів України надали відповідні інформації щодо відсутності у боржника на праві власності земельних ділянок

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі -ДРРП) від 25.03.2026 № 469836310, за боржником зареєстровано право вланості на нерухоме майно, а саме 1/2 частини квартири за адресою: Загальна площа (кв.м): 49.08, житлова площа (кв.м): 26.9, Опис: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-279, виданого 25.05.2021, видавник: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, другим власником даної квартири у ДРРП значиться ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00057324470 від 25.03.2026 є матір`ю боржниці ОСОБА_2 .

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00057324635 від 25.03.2026, мати боржниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла у віці 78 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис 20600 від 02.12.2023.

Розгляд справи судом першої інстанції.

26 березня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійшло поданняприватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року подання приватного виконавця прийнято до провадження. Призначено розгляд подання. Визначено дату судового засідання на 21 квітня 2026 року об 11:00 год.

17 квітня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» приватний виконавець Коцинян М.О. подав заяву про проведення засідання про розгляду справи за його участю в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року:

– витребувано з Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наступні відомості (за наявності): актові записи про народження дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , актові записи про братів та сестер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

– витребувано з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію по факт реєстрації фізичних осіб та неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 року по 22.04.2026 року.

Розгляд справи відкладено на 20 травня 2026 року.

27 квітня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, а 21 травня 2026 року – Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

20 травня 2026 року судове засідання відкладено на 05 червня 2026 року.

04 червня 2026 року до канцелярії суду подана заява стягувача ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.

05 червня 2026 року судове засідання відкладено на 23 червня 2026 року.

Ухвалою судді від 09 червня 2026 року, без проведення судового засідання, визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 в судове засідання 23 червня 2025 року об 14.00 год. для надання пояснень. Попереджено ОСОБА_1 про застосування судом заходів процесуального примусу, передбачених Кодексом – у випадку невиконання учасником справи обов`язків.

15 червня 2026 року представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., за допомогою системи «Електронний суд» подав заяву про участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23 червня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд», приватний виконавець Коцинян М.О. подав заяву про розгляд справи без його особистої присутності, оскільки він не може з`явитись до засідання 23 червня 2026 року, а в цей час у нього наявні заздалегідь заплановані виконавчі дії за межами Запорізької області.

23 червня 2026 року в судове засідання з`явився представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., однак суд ухвалив проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до змісту протоколу судового засідання від 23 червня 2026 року, представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю. пояснив, що ОСОБА_1 не має можливості з`явитись до засідання, однак вживає спроби для підключення до засідання в режимі відеоконференції. Судом було ухвалено відкласти розгляд справи на 26 червня 2026 року.

26 червня 2026 року представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю., за допомогою системи «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі стягувача ОСОБА_1 і її представника.

26 червня 2026 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя постановлені:

– ухвала про залишення без задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку;

– окрема ухвала;

– ухвала про застосування процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на стягувача ОСОБА_1 .

Позиція апеляційного суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За правилами частини 10 статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).

У справі, що переглядається, порядок подання та розгляду подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, регулюється статтею 440 ЦПК України, що викладена у розділі VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

У постанові від 05 листопада 2020 року у справі №591/1581/20 (провадження № 61-10904св20) Верховний Суд зазначив, що вимога про надання доказів надіслання (надання) копії заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення (розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)»).

У зазначеній справі Верховний Суд врахував, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що головний державний виконавець, звернувшись із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому порядку, не додав доказів надіслання (надання) цього подання іншим учасникам справи, зробив правильний висновок про повернення такого звернення.

Верховний Суд зазначив, що хоча суд і негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця, проте інші учасники справи не повинні бути позбавлені процесуального права на інформацію про подані державним чи приватним виконавцем до суду подання чи інші звернення.

Подібний висновок щодо норми права, тотожної тій, що викладена у частині другій статті 183 ЦПК України, зробив Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі №910/23066/15, від 18 січня 2023 року у справі №2-246/10, та інших.

Аналіз наведених правових висновків Верховного Суду свідчить про сталу сформовану судову практику щодо обов`язку заявника надсилати (надавати) копії такої заяви іншим учасникам справи у разі подання заяви на стадії виконання судового рішення.

Наведеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про можливість розгляду подання приватного виконавця Коциняна М.О.

Повернення подання виконавця без розгляду не є надмірним формалізмом, оскільки відповідає правилам статті 183 ЦПК України.

Правомірний та розумний формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами та учасниками розгляду певних правил процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

За таких обставин всі ухвали, постановлені судом в рамках розгляду подання приватного виконавця, прийняті з порушенням вимог процесуального права, та підлягають скасуванню.

Окремо щодо визнання обов`язковою явки стягувача ОСОБА_1 в судове засідання і застосування до неї процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (ч.10 ст. 440 ЦПК України).

Відповідно до частини 11 статті 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Участь у судовому засіданні це процесуальна діяльність учасників справи та інших осіб, спрямована на реалізацію їхніх прав і обов`язків під час розгляду цивільної справи по суті.

При цьому законодавцем прямо передбачена можливість і необхідність участі у такому розгляді лише державного/приватного виконавця.

Натомість повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, та їх участь в судовому засіданні визначена як така, що не є необхідною для вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, і буде перешкоджати меті і нагальній потребі оперативного розгляду.

Однак такі положення були проігноровані судом першої інстанції.

09 червня 2026 року суддя без проведення судового засідання постановив ухвалу, якою визнав обов`язковою явку ОСОБА_1 в судове засідання 23 червня 2025 року об 14.00 год. для надання пояснень.

В обґрунтування вказав, що без пояснень у судовому засіданні позивача, суд позбавлений можливості надати оцінку обставинам, на які посилається приватний виконавець в обґрунтування своїх доводів. З урахуванням особливостей провадження, для з`ясування усіх обставин справи, повного та об`єктивного її розгляду та доведення тих обставин, на які посилається приватний виконавець, суд вважає необхідним для надання особистих пояснень визнати явку ОСОБА_1 обов`язковою, оскільки необхідно встановити факти і обставини, які можуть бути відомі лише зазначеному учаснику справи.

Отже конкретизації обставин, за якими суддя бажав отримати пояснення, в ухвалі не міститься.

Можливість відкладення судового засідання, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення, передбачено п.5 ч.2 ст. 223 ЦПК України.

При цьому, законодавець визначив можливість прийняття відповідного рішення лише судом в судовому засіданні. Постановлення такої ухвали суддею одноособово поза межами судового засідання діючий ЦПК України не містить.

На момент постановлення ухвали від 09 червня 2026 року, в матеріалах вже містилась заява ОСОБА_1 , в якій вона надає пояснення по суті заяви, і посилається на неможливість явки до суду у зв`язку із знаходженням в іншому місті.

На виконання ухвали судді від 09 червня 2026 року до суду 23 червня 2026 року подана заява про участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В обґрунтування вказано, що ОСОБА_1 перебуває у місті Києві і фізично не може з`явитись до засідання, однак бажає прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Згідно частиною 3 статті 212 ЦПК України суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.

Таке положення закону було проігноровано судом першої інстанції, та заява про участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції не розглянута.

Відповідно до протоколу судового засідання від 23 червня 2026 року, представник стягувача – адвокат Писаренко С.Ю. пояснив, що ОСОБА_1 не має можливості з`явитись до засідання, однак вживає спроби для підключення до засідання в режимі відеоконференції. Судом було ухвалено відкласти розгляд справи на 26 червня 2026 року.

Участь стягувача ОСОБА_1 в судовому засіданні 26 червня 2026 року обов`язковою судом не визнавалась.

За таких обставин, при допущених судом процесуальних порушеннях, застосування до ОСОБА_1 26 червня 2026 року заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу є неправомірним, тим більше, що в оспорюваній ухвалі не зазначено, за неявну до якого засідання до неї застосовано захід.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 367 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому її слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника стягувача ОСОБА_1 , адвоката Писаренко Сергія Юрійовича – задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2026 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про застосування процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на ОСОБА_1 – скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.С. Бредун

Суддя Д.І. Сакоян

Суддя Л.Г. Салтан