Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №336/5267/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 17.09.2026 Справа № 336/5267/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/5267/25 Головуючий у першій інстанції: Галущенко Ю.А. Провадження № 22-ц/807/1797/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 25.02.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 180057, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» надав позичальнику кредит у сумі 1500,00 грн., строком користування кредитом 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 2 % в день або 730 % річних.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату, а ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» прийняв належні ТОВ «ЗАЙМЕР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28.10.2021 до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 7830,00 грн., яка складається з: 1 500,00 грн. – сума простроченої заборгованості за кредитом; 6330,00 грн. – сума простроченої заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав. Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості.

Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 7 830,00 грн., судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 180057 від 25 лютого 2021 року у загальному розмірі 7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, залучити її як правонаступника відповідача, провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент подання позовної заяви, відкриття провадження у справі та ухвалення рішення ОСОБА_3 був померим.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованими є позовні вимоги як в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, так і відсотками.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.02.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 180057 шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надіслання на номер мобільного телефону відповідача. Згідно з умовами цього договору, відповідач отримав кредит у сумі 1 500,00 грн. зі строком користування кредитом 30 днів, із стандартною ставкою 2 % в день або 730 % річних.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, у відповідності до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступає ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату, а ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «ЗАЙМЕР» права грошової вимоги до боржника за кредитним договором, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 7 830,00 грн., яка складається з: 1 500,00 грн. – прострочена сума заборгованості за кредитом; 6 330,00 грн. – прострочена сума заборгованості за відсотками.

Згідно з п. 1.1 Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

У статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом цієї норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, за рахунок якої можна відновити порушене право, або яка повинна виконати зобов`язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що поширення законної сили судового рішення на правонаступників сторін відбувається у тих випадках, коли правонаступництво має місце після ухвалення рішення у справі.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України).

Разом з тим, це не може бути застосоване в даному випадку, виходячи з наступного.

Зі змісту частини першої статті 55 ЦПК України вбачається, що дана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі. Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, ОСОБА_2 був померлим, його цивільна правоздатність і дієздатність припинились з його смертю до вирішення питання про відкриття провадження у справі, що підтверджується копією свідоцтва про сметрь серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2024 року.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.

Смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність та процесуальну правосуб`єктність. Після смерті особа більше не може бути стороною процесу, не може реалізовувати процесуальні права. Відповідно, суд, ухвалюючи рішення щодо померлого як суб`єкта права, фактично вирішує спір щодо суб`єкта, який на момент ухвалення рішення не існував, рішення ухвалено за відсутності належної сторони, процес фактично відбувся без відповідача, було неможливо реалізувати принцип змагальності та право бути вислуханим.

Йдеться не про порушення процесуальних норм, а про дефект суб`єктного складу спору, який унеможливлює ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію. Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій. Крім того, після смерті довірителя представництво припиняється, а отже, навіть якщо представник продовжував брати участь у справі, його участь після смерті довірителя не створює належного представництва.

У справі, яка переглядається суд першої інстанції відкрив провадження та ухвалив судове рішення щодо померлої особи.

Фактично суд розглянув справу без відповідача і такий розгляд порушує принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

За вказаних обставин, відкриття провадження у цивільній справі за відсутності у відповідача цивільної процесуальної дієздатності свідчить про неправомірність виникнення цивільного процесу, тобто, що провадження по даній справі до ОСОБА_2 не підлягало відкриттю.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає закриттю.

Колегія суддів окреме звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» не позбавлене права відповідно до статті 1281 ЦК України звернутися до суду до спадкоємців, які прийняли спадщину, з окремим позовом (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 489/4072/16-ц).

Керуючись ст.ст. 255, 259, 353, 367-369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді: