Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №688/4351/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4351/26

№ 3/688/831/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Стаднічук Н. Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 139721 від 25.08.2026 ОСОБА_1 21. 08.2026 близько 16:00, перебуваючи в магазині «Гарант» за адресою: м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 18, здійснив дрібну крадіжку майна з магазину, а саме: шляхом вільного доступу з полиць магазину взяв пляшку горілки «Медофф», чим завдав матеріальної шкоди магазину «Гарант» на суму 189 грн, після чого покинув магазин, дані дії він вчинив повторно.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи не був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності та визнання ним своєї вини.

Ухвалу судді про привід ОСОБА_1 від 7 вересня 2026 року не виконано через відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу на приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто норми кримінального процесуального законодавства.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Частиною 1 статті 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП передбачено відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 51 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

З відеозапису з камери відеоспостереження магазину вбачається, що особа чоловічої статі взяла з полиці пляшку горілки та пішла до виходу з зали магазину.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 21.08.2026 близько 16:00 він перебував в магазині «Гарант» і можливо брав цю горілку, але цього не пам`ятає.

Доказів вартості викраденого майна в матеріалах справи немає.

Наявний у справі папірець із назвою «Замовлення товару № ПХУ _000001614699 від 11.08.2026 Одержувач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 …» без підпису не є належним та допустимим доказом вартості викраденого майна.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено потерпілого – власника викраденого майна.

У протоколі вказано, що майно викрадено з магазину «Гарант», однак магазин – це приміщення для здійснення торгівлі, а не особа, яка має цивільні права та обов`язки.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не може бути єдиним достатніми доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності інших доказів.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Сам факт визнання особою вини у правопорушенні не може бути достатнім доказом вини особи за відсутності інших належних доказів.

На підставі викладеного, вважаю, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 51 КУпАП, не доведено належними та допустимими доказами, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 51 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 51, 247 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя Н. Л. Стаднічук