Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №688/3153/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3153/26

№ 2/688/2187/26

Рішення

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Березюк Н.П.

за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

03.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (надалі ТОВ «Свеа фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №5363294 від 05.03.2025 в сумі 41836,40 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 05.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5363294 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику кредит в сумі 11200 грн., а позичальник зобов`язалась одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався строком на 360 днів, стандартна процентна ставка визначена у розмірі 0,95% в день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку вона вказала при оформленні кредиту. Відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. У зв`язку з цим, станом на день складання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 41836,40 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 11200 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 25036,40 грн, пеня, штраф – 5600 грн.

23.02.2026 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» уклали договір факторингу №01.02-5/26, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги за кредитними договорами від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5363294 складає 41836,40 грн.

Представник позивача ТОВ «Свеа фінанс» за довіреністю Паладич А.О. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в позовній заяві просила про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем та зник безвісти під час проходження військової служби. Крім того, просила суд врахувати, що чоловік був єдиним годувальником в сім`ї, наразі на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, вони проживають в орендованій квартирі, що створює додаткові щомісячні витрати та суттєво погіршує їхнє фінансове становище.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

03.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, долучивши докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

06.07.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.09.2026.

12.08.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду додаткові докази.

17.09.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 05.03.2025 року відповідачкою ОСОБА_1 було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті ТОВ «Лінеура Україна» в мережі Інтернет https://credit7.ua/, після чого ТОВ «Лінеура Україна» 05.03.2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №5363294 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.

Ознайомившись з істотними умовами договору, відповідачка виразила згоду на укладення договору, шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС. В свою чергу 05.03.2025 о 19 год. 27 хв. ТОВ «Лінеура Україна» направило відповідачці через телекомунікаційну систему на номер телефону, який було зазначено нею у своїй анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор 91386, котрий ОСОБА_1 було введено/відправлено 05.03.2025 року о 19 год. 28 хв. для ТОВ «Лінеура Україна» у відповідному розділі ІТС, чим вона прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладання договору №5363294 на умовах визначених офертою.

Таким чином 05.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5363294.

Відповідно до п. 1.2 – 1.3 кредитного договору, товариство надало відповідачу кредитні кошти в сумі 11200 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, на строк 360 днів, зі сплатою фіксованої стандартна процентної ставки в розмірі 0,95%, яка нараховується в межах всього строку кредиту.

Згідно п. 1.4 договору, комісія за надання кредиту становить 1120 грн, яка нараховується разово при наданні кредиту в дату надання кредиту.

Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу клієнта.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього договору.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачці кредитні кошти згідно умов кредитного договору в сумі 11200 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-2302 від 23.02.2026, відповідно до якого перерахування коштів здійснювалось 05.03.2025 в сумі 11200 грн на платіжну картку відповідачки.

23.02.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-5/26, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Свеа фінанс» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5363294, що підтверджується витягом з Реєстру боржників за договором факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10305 від 23.02.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №5363294 від 05.03.2025 року, станом на 23.02.2026 року сума заборгованості відповідача становить 41836,50 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 11200 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 25036,40 грн, штрафні санкції 5600 грн.

Доказів повернення отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5363294 від 05.03.2025 з додатками, паспортом споживчого кредиту, договором факторингу та реєстром боржників за договором факторингу, розрахунком заборгованості, іншими матеріалами справи.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 207, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Кодексу; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Суд встановив, що 05.03.2025 відповідачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Лінеура Україна» кредитний договір №5363294, підписала його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. У договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, домовилися щодо розміру кредитних коштів, отриманих відповідачкою у позику, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідачки виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання - надав відповідачці кредитні кошти у розмірі, визначеному договором, шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідачки. Проте відповідачка не виконала зобов`язань по поверненню грошових коштів, чим порушила умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. розмір якої відповідачкою не оспорений.

Відповідно до договору факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026 право вимоги за кредитним договором, укладеним первісним кредитором із ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Свеа фінанс».

Оскільки відповідачка уклала договір про надання споживчого кредиту, отримала кредитні кошти, проте свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (05.03.2025) - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.08.2015, відповідачка ОСОБА_1 29.08.2015 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , який з 09.11.2025 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_2 та 21.04.2026 зник безвісти під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника поблизу населеного пункту Залізничне Пологівського району Запорізької області, що підтверджується даними сповіщення сім`ї №57, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2026.

Згідно даних довідок за вих. №1776/1ф5/1851 від 05.05.2026 та №10888 від 04.05.2026, виданих командиром військової частини НОМЕР_2 , сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 та у період з 26.01.2026 по 21.04.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з збройною агресією РФ проти України.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20260505-00183658 від 05.05.2026, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 відповідно до п.19 ч.1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано статус учасника бойових дій.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин за №№ВГ/В-2026042915 від 29.04.2026, в Шепетівському РУП ГУНП в Хмельницькій області зареєстрована заява за вих. №4269 від 25.04.2026 про зникнення ОСОБА_2 на території бойових дій, відомості про що внесені до ЄРДР за №1202624400000517 від 25.04.2026.

Таким чином, в період виконання умов кредитного договору, а саме з 09.11.2025 та на момент ухвалення судового рішення чоловік відповідачки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, тому на відповідачку ОСОБА_1 , як його дружину, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, остання звільнена від сплати процентів за користування кредитом у вищевказаний період, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає частковому задоволенню. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18 та від 18 01.2023 у справі №642/548/21.

Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за процентами за період з 05.03.2025 (дата укладення договору) по 09.11.2025 (дата призову чоловіка відповідачки на військову службу по мобілізації) в сумі 13651,60 грн.

Вимоги про стягнення неустойки суд вважає такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжена та діє дотепер.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості за неустойкою в сумі 5600 грн. по кредитному договору №5363294 від 05.03.2025 задоволенню не підлягає, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 24851,60 грн, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу – 11200 грн та суми заборгованості за відсотками – 13651,60 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково на 59,40% (24851,60:41836,40х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1581,47 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 282-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5363294 від 05.03.2025 у розмірі 24851 (двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна) гривня 60 копійок, яка складається з: 11200 грн. заборгованості по тілу кредиту та 13651,60 грн. заборгованості по відсотках.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» 1581 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят одну) гривню 47 копійок судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК