Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №676/6081/23 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6081/23

Номер провадження 3-в/676/26/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., за участю секретаря судового засідання Білецької А.О., розглянувши подання начальника Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 діб, накладеного постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області,

в с т а н о в и в:

Начальник Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 діб, накладеного постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 676/6081/23.

Зазначено, що постанову своєчасно звернуто до виконання, однак фактично її виконати не вдалося через відсутність особи за місцем проживання та неможливість її встановлення під час відпрацювання території. На думку автора подання, КУпАП не визначає чіткого строку давності виконання постанови про адміністративний арешт, що створює правову невизначеність.

Посилаючись на принцип верховенства права, практику Конституційного Суду України та ЄСПЛ, а також за аналогією зі строками давності виконання кримінальних покарань, автор подання вважає, що виконання адміністративного арешту після спливу тривалого строку є неприпустимим, у зв`язку з чим просить суд звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строку давності його виконання.

У судове засідання представник Кам`янець-Подільського РУП ГУЦНП в Хмельницькій області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, поважні причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду зазначеного подання.

Дослідивши матеріали подання, суддя приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

За змістом статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Постанова звертається до виконання органом (посадовою особою), який її виніс.

При цьому статтею 300 КУпАП прямо визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому КУпАП та іншими законами України, а орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт.

Таким чином, законодавець покладає на органи Національної поліції обов`язок забезпечити фактичне виконання постанови суду про застосування адміністративного арешту. Такий обов`язок є складовою загального обов`язку держави забезпечувати виконання судових рішень.

Зазначене узгоджується також із пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу І Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650, одним із напрямів діяльності дільничних офіцерів поліції є здійснення у випадках, визначених законодавством, провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання.

Отже, чинне законодавство покладає на органи Національної поліції не лише обов`язок отримати постанову суду та облікувати її, а й обов`язок вжити передбачених законом заходів для її фактичного виконання.

Відповідно до статті 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. При цьому згідно зі статтею 305 КУпАП контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Разом із тим, аналіз положень глави 25 КУпАП свідчить, що законодавець передбачив вичерпні випадки, коли постанова про накладення адміністративного стягнення може не виконуватися або її виконання припиняється.

Так, статтею 302 КУпАП передбачено припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у випадках, визначених пунктами 5, 6 та 9 статті 247 цього Кодексу, зокрема у разі видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення, скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, а також смерті особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Жодної з передбачених законом обставин у матеріалах подання щодо ОСОБА_1 судом не встановлено.

Сам по собі факт відсутності особи за зареєстрованим місцем проживання, а також невстановлення її фактичного місця перебування, не є тотожним юридичній неможливості виконання постанови суду та не належить до передбачених КУпАП підстав припинення її виконання.

При цьому відсутність особи за місцем проживання може мати тимчасовий характер, а також може бути пов`язана з її свідомим ухиленням від виконання постанови суду. Тому така обставина сама по собі не може створювати для органу, відповідального за виконання постанови, правову підставу для припинення її виконання.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої особа могла б фактично уникнути виконання накладеного судом адміністративного стягнення лише шляхом зміни місця проживання або перебування чи невідомого для органів поліції місця знаходження, що суперечило б принципу обов`язковості судового рішення.

Окремо суд звертає увагу на положення статті 303 КУпАП, відповідно до якої постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У матеріалах подання зазначено, що постанова суду була своєчасно звернута до виконання, а тому передбачений статтею 303 КУпАП строк не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративного стягнення.

При цьому положення статті 303 КУпАП регулюють саме строк звернення постанови до виконання, а не встановлюють загального строку, після спливу якого автоматично припиняється виконання постанови про адміністративний арешт, яка була своєчасно звернута до виконання.

Посилання у поданні на рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 № 10-р/2018 також не дає правових підстав для задоволення подання.

Дійсно, зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними відповідні положення частини першої статті 294 та статті 326 КУпАП щодо моменту набрання законної сили постановою про адміністративний арешт та її негайного виконання. Однак із цього рішення не випливає встановлення Конституційним Судом будь-якого конкретного строку давності виконання постанови про адміністративний арешт, після спливу якого особа підлягає обов`язковому звільненню від його відбування.

Так само КУпАП не містить норми, яка б надавала суду повноваження за аналогією із положеннями Кримінального кодексу України встановлювати строк давності виконання адміністративного арешту та звільняти особу від його відбування після спливу такого строку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, за відсутності прямої норми КУпАП, яка передбачає таку підставу для припинення виконання адміністративного стягнення, суд не вправі встановлювати її самостійно шляхом застосування за аналогією положень Кримінального кодексу України.

Посилання заявника на статтю 80 КК України як на правову аналогію не може бути прийняте судом, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суд, як і будь-який інший орган державної влади, не може створювати нову підставу для припинення виконання адміністративного стягнення шляхом застосування за аналогією норм іншого кодифікованого акта, якщо така підстава прямо не передбачена КУпАП.

Кримінальне покарання та адміністративне стягнення мають різну правову природу, порядок призначення та виконання, а строки давності виконання кримінальних покарань, установлені статтею 80 КК України, безпосередньо регулюють кримінально-правові відносини та не містять положень про виконання адміністративних стягнень.

Крім того, відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування до особи додаткової, не передбаченої КУпАП підстави для припинення виконання адміністративного стягнення суперечило б зазначеному принципу законності.

Суд також враховує, що відповідно до статті 327 КУпАП особи, піддані адміністративному арешту, утримуються в місцях, що визначаються органами Національної поліції, а при виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому огляду; строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Таким чином, КУпАП передбачає спеціальний порядок реалізації саме цього виду адміністративного стягнення та покладає його практичне забезпечення на органи Національної поліції.

Отже, із системного аналізу статей 7, 298-305, 302, 303, 327 КУпАП, статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та підзаконних нормативно-правових актів МВС убачається, що відсутність особи за місцем проживання або невстановлення її місця перебування не є самостійною юридичною підставою для припинення виконання постанови суду про адміністративний арешт.

У такому випадку орган Національної поліції повинен продовжувати вживати передбачених законодавством заходів, спрямованих на встановлення місця перебування особи та забезпечення виконання постанови суду. При цьому суд здійснює контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови, але не наділений повноваженнями доповнювати перелік законодавчо визначених підстав для припинення її виконання.

За таких обставин суд не встановив передбачених законом підстав для припинення виконання постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 676/6081/23 та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, подання начальника Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 300 - 304, 325-1 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні начальника Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять діб, накладеного постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року.

Постанова оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О