Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №580/8862/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 580/8862/25

адміністративне провадження № К/990/27882/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року (суддя Гаращено В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року (судді Оксененко О.М., Черпак Ю.К., Штульман І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2025 року № 0039119-2410-2313-U71040210000024694.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню. Наголошує на тому, що оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює господарську діяльність через зареєстроване фермерське господарство «Добір», то будівлі з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області № 0039119-2410-2313-U71040210000024694 від 21.04.2025 в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 30 831 (тридцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн 75 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановляючи таке рішення суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, однак скасував його в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 30 831,75 грн, оскільки об`єкт оподаткування перебуває по 1/2 частині у власності позивача та його дружини.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 21 квітня 2025 року № 0039119-2410-2313-U71040210000024694, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 30 831 грн 75 коп та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив виключно з формальної назви об`єкта нерухомості за даними Реєстру - «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею», віднісши весь комплекс до класу 1263 (Будівлі закладів освіти) згідно з НК 018:2023. При цьому судом повністю проігноровано, що об`єкт не є однорідним, а до його складу входить овочесховище, погріб, сарай, які за своєю архітектурною, технічною суттю та функціональним призначенням прямо підпадають під клас 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (включає фермерські господарські будівлі, погреби, склади тощо).

Як процесуальну підставу касаційного оскарження скаржник вказав застосування судами норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22, від 29 квітня 2021 року у справі № 2340/4117/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18 та від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 (пункт1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) .

У відзиві відповідач вказує на необґрунтованість касаційної скарги та зазначає, що судами правильно установлено, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 не віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», оскільки у правовстановлюючих документах чітко зазначено, що спірне нежитлове приміщення є приміщенням дитячого садка та відноситься до закладів освіти.

Враховуючи, що в документах, які підтверджують право власності позивача на об`єкт нерухомості протягом спірного періоду відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» водночас, чітко зазначено що приміщення на яке нарахований податок відноситься до класу «Будівлі навчальних та дослідних закладів» (код 1263), відсутні підстави для виключення зазначеної будівлі з числа об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 ПК України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та керівником ФГ «Добір» (код за ЄДРПОУ 30894039, місцезнаходження - 19812, Черкаська обл., Драбівський р-н, село Шрамківка, вул. Затишна (колишня назва Куйбишева), 22, будинок 22).

17 січня 2006 року члени фермерського господарства «Добір» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у Виконавчого комітету Шрамківської селищної ради приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею з належними інженерно-технічними комунікаціями (мережами), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 13452453. Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею від 17 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В., та зареєстровано в реєстрі за № 56.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею, що розташоване розташований за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у спільній власності ОСОБА_2 1/2 частки та ОСОБА_3 1/2 частки, дата державної реєстрації права власності 14.03.2006, загальна площа 1158,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13452453.

Контролюючим органом 21 квітня 2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0039119-2410-2313-U71040210000024694, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в розмірі 61 663,50 грн на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та які не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Зазначені правові норми у їх системному зв`язку свідчать, що правовою підставою для застосування пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є обов`язкова наявність сукупності двох імперативних умов: належність власника об`єкта нерухомості до сільськогосподарських товаровиробників та віднесення самого об`єкта, який не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, за його офіційним правовим статусом і правовстановлюючими документами безпосередньо до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

За відсутності бодай однієї з цих умов об`єкт нерухомості підлягає оподаткуванню на загальних підставах, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, від 22 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19 та від 26 червня 2025 року у справі № 400/1245/23.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що за змістом підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає лише за наявності сукупності двох імперативних та обов`язкових умов: належності власника майна до сільськогосподарських товаровиробників (суб`єктний критерій) та віднесення самого об`єкта нерухомості за його офіційним правовим статусом до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) за Класифікатором будівель та споруд (об`єктний критерій).

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було належним чином досліджено надані позивачем докази (зокрема щодо наявності земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3,64 га, членства у Фермерському господарстві «Добір» та здійснення видів діяльності з вирощування й переробки сільськогосподарської продукції) й ураховано, що ОСОБА_1 за суб`єктним критерієм дійсно є сільськогосподарським товаровиробником.

Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив, що сама лише наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника за відсутності належного юридичного статусу об`єкта нерухомості не є достатньою підставою для звільнення майна від оподаткування. Оскільки спірне нежитлове приміщення загальною площею 1158,4 кв. м за правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване за назвою «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею», воно за своїм основним цільовим та функціональним призначенням відноситься до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів», а не до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі».

Доводи позивача щодо фактичного використання спірного об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності судом апеляційної інстанції були відхилені як необґрунтовані, оскільки нормативні приписи підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пов`язують право на застосування податкової пільги не з фактичним способом або метою експлуатації майна, а безпосередньо з його офіційною правовою класифікацією та віднесенням об`єкта до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (або класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за Класифікатором НК 018:2023). Отже, вирішальним критерієм для звільнення нерухомості від оподаткування є її офіційний правовий статус та основне цільове призначення, яке закріплене у правовстановлюючих документах на майно та відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому наявність у складі належного позивачу об`єкта овочесховища чи інших господарських приміщень не спростовує того факту, що дане приміщення за своїм основним цільовим призначенням зафіксоване в реєстраційних документах як «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею». Оскільки приміщення дитячого садка відноситься до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів», воно не включене до нормативного переліку сільськогосподарських об`єктів за кодом 1271, а тому підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

За таких обставин, враховуючи недоведеність наявності другої обов`язкової об`єктної умови для застосування податкової пільги, апеляційний суд дійшов правомірного та законного висновку про те, що спірний об`єкт нерухомості підлягає оподаткуванню на загальних підставах, у зв`язку з чим прийняте ГУ ДПС у Черкаській області податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів наголошує, що встановлення податкових пільг та преференцій є виключним суверенним правом держави, яке реалізується законодавцем шляхом визначення чітких нормативних умов, критеріїв та меж їх застосування. Установлюючи у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України вичерпні вимоги для звільнення нерухомого майна від оподаткування, законодавець окреслив чіткі межі відповідної пільги (фіскальний кордон). Суди не володіють дискрецією розмивати або розширювати ці межі шляхом поширювального тлумачення нормативних приписів чи надання пільгового статусу об`єктам, офіційний правовий статус яких за реєстраційними документами не відповідає імперативним вимогам закону, оскільки протилежний підхід порушував би конституційні принципи рівності та нейтральності оподаткування.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду, який залишаючи в силі оскаржуване податкове повідомлення-рішення в повному обсязі встановив, що загальна площа об`єкта становить 1158,4 кв.м, а частка належного ОСОБА_1 нерухомого майна складає 579,00 кв.м, відтак, розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2024 рік складає у цьому випадку 61 663,50 грн (579,00 м.кв.*7100*1,5%).

Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, від 29 квітня 2021 року у справі № 2340/4117/18, від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22 та від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, колегія суддів зазначає, що правові висновки у вказаних справах не є релевантними до спірних правовідносин з огляду на істотну відмінність їх фактичних обставин від обставин справи № 580/8862/25.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22 та від 29 квітня 2021 року у справі № 2340/4117/18, не є релевантними та не застосовуються до спірних правовідносин. У наведених справах спірні об`єкти нерухомості за своїм офіційним правовим статусом, правовстановлюючими документами та відомостями державних реєстрів початково відносилися безпосередньо до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (зерносховища, телятники, свинарники, кошари, майстерні), тобто у тих справах була наявна обов`язкова об`єктна умова для застосування податкової пільги. Натомість під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що належна позивачу 1/2 частка приміщення за правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована як «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею» та за своїм основним цільовим призначенням віднесена до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів», що виключає наявність об`єктного критерію для звільнення від оподаткування.

Окрім цього, колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання позивача на постанову судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, в якій досліджувалося питання застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо звільнення від оподаткування будівель промисловості. У цій постанові судова палата сформувала правовий висновок про те, що для застосування пільги за підпунктом «є» належність будівлі до будівель промисловості за класифікатором має обов`язково доповнюватися її фактичним використанням за функціональним призначенням у виробничому циклі. Водночас у справі № 820/3556/17 Верховний Суд не робив висновку про те, що фактичне використання майна у сільськогосподарській діяльності може підміняти собою його офіційний правовий статус або скасовувати імперативну вимогу підпункту «ж» цієї ж статті щодо обов`язкового віднесення об`єкта нерухомості за реєстраційними документами до класу 1271.

У решті доводи касаційної скарги позивача зводяться до переповідання фактичних обставин справи, цитування нормативно-правових актів та висловлення незгоди з правовою оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, у зв`язку з чим вказані аргументи скаржниці підлягають відхиленню.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в його незміненій частині та апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права. Висновки судів є результатом належної правової оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з якими суд касаційної інстанції погоджується, оскільки така оцінка здійснена у повній відповідності до вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції в його незміненій частині та постанова апеляційного суду є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої інстанції в його незміненій частині та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в його незміненій частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська