Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №320/61342/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 320/61342/24

адміністративне провадження № К/990/1340/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року (суддя Колеснікова І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Аліменко В.О., Кузьмишина О.М.) у справі №320/61342/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00624020702 та №00623940702 від 27 червня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої встановлено порушення вимог податкового законодавства, однак позивач вважає, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення вимог податкового законодавства. Зауважив, що між позивачем та його контрагентами було укладено ряд договорів, виконання яких підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Зокрема, щодо відсутності в контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів для надання послуг, позивач відзначив, що договори підряду між позивачем та контрагентами не містять жодних обмежень щодо можливості останнього залучати субпідрядників до виконання ремонтно-будівельних робіт.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем безпідставно включено до складу адміністративних витрат нараховану амортизацію на ремонтно-будівельні роботи, оформлені від ТОВ "НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН" та ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "ЮКОН" з огляду на відсутність належного документування виконаних вказаними контрагентами позивача робіт на користь ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ці рішення як такі, що ухвалені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, позивач в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що на виконання господарських операцій між ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» та його контрагентами за договором підряду складено відповідні первинні документи, які є належно оформленими, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та повністю відповідають суті господарських операцій між контрагентами.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином наявні у справі докази, що підтверджують реальність ремонтно-будівельних робіт.

Також позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доводам позивача і, як наслідок, не здійснено дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів та не надано їм належної правової оцінки, чим допущено порушення норм процесуального законодавства.

Верховний Суд ухвалою від 28 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідач не скористався, що не перешкоджає її касаційному перегляду.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

ГУ ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» за період діяльності з 01 липня 2017 по 31 грудня 2023 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт перевірки №49389/Ж5/26-15-07-02-04-03/39636281 від 20 травня 2024 року, яким, зокрема, встановлені такі допущені ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» порушення:

1) п. 44.1, ст.44, п.п. 134.1.1 ст.134.1, ст.134, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 147 844 грн, у тому числі за 2021 рік у сумі 932 986 грн, за 2022 рік у сумі 11 214 858 грн;

2) п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 923 621 грн за період із серпня 2019 року по лютий 2022 року.

Такі висновки ГУ ДПС у м. Києві ґрунтуються на тому, що ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА»:

1) безпідставно включило до складу адміністративних витрат та інших операційних витрат нараховану амортизацію на ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 12 571 018 грн, у т.ч. за 2021 рік на 5 183 253 грн, за 2022 на 7 387 765 грн, а також неправомірно завищив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік на 54 917 001 грн суму залишкової вартості результату відповідних ремонтно-будівельних робіт, що вказувалась у декларації внаслідок розірвання договору оренди приміщень, де було здійснено відповідні роботи;

2) завищило задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму в 9 627 757 грн та завищив суму податкового кредиту на загальну суму в 10 551 378 грн за операціями придбання ремонтно-будівельних робіт у періодах зі серпня 2019 року по січень 2021 року, з березня 2021 року по листопад 2021 року, та в лютому 2022 року.

Наявність зазначених порушень відповідач обґрунтовує тим, що операції ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» щодо придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» та ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН» є нереальними, а відповідні роботи Товариство отримувало від інших постачальників.

На підставі таких висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2024 року №00624020702 (збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 12 147 844, 00 грн) та №00623940702 (збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 1 154 526, 00 грн).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» та ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» (код 41936616) було укладено ряд Договорів підряду від 20 березня 2019 року №190320-1, від 16 жовтня 2019 року №191016-1, від 16 жовтня 2019 року №191016-2, від 18 грудня 2020 року №201218-1, в яких ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» було Замовником, а ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» - Підрядником.

Відповідно до пункту 1.1 Договору підряду від 20 березня 2019 року №190320-1, «Замовник» замовляє, а «Підрядник» приймає на себе зобов`язання виконати оздоблювальні роботи офісного приміщення згідно Кошторису та проектної документації переданої «Замовником», що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 в поверх 2, офіс 203.

Згідно пункту 2.1 вищевказаного Договору, загальна вартість за даним договором складає - 1 774 511,28 грн, в тому числі ПДВ 295 751,88 гривень згідно кошторису (Додаток №1).

У відповідності до пункту 1.1 Договору підряду від 16 жовтня 2019 року №191016-1, «Замовник» замовляє, а «Підрядник» приймає на себе зобов`язання виконати демонтажні та інші підготовчі ремонтні роботи офісного приміщення згідно Кошторису (Додаток №1) та проектної документації, переданої «Замовником», що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Жилянська, 29, поверх 2, БЦ «Аквамарин».

Пунктом 2.1 вищевказаного Договору передбачено, що загальна вартість за даним договором складає - 513 163,96 грн, в тому числі ПДВ 85 527,33 грн згідно кошторису (Додаток №1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору підряду від 16 жовтня 2019 року №191016-2, «Замовник» замовляє, а «Підрядник» приймає на себе зобов`язання виконати ремонтні роботи офісного приміщення згідно Кошторису (Додаток №1) та проектної документації, переданої «Замовником», що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Антоновича, 46, поверх 1, БЦ «Династія».

Згідно пункту 2.1 вищевказаного Договору, загальна вартість за даним договором складає - 1 502 572,66 грн, в тому числі ПДВ 250 428,78 грн згідно кошторису (Додаток №1).

У відповідності до пункту 1.1 Договору підряду від 18 грудня 2020 року №201218-1, «Замовник» замовляє, а «Підрядник» приймає на себе зобов`язання виконувати поточні ремонтні роботи офісних приміщеннях «Замовника» згідно розрахованих Кошторисів (Додатки до договору), що знаходиться за адресою Україна, м. Київ:

- вул. Володимирська, 101, поверх 4, БЦ «Сенатор»;

- вул. Володимирська, 101, поверх 5, БЦ «Сенатор»;

- вул. Фізкультури, 30 в, поверх 2, оф. 203, БЦ «Фаренгейт»;

- вул. Антоновича, 46, поверх 1, БЦ Династія;

- вул. Жилянська, 29, поверх 2, БЦ «Аквамарин».

На підтвердження виконання вищевказаних Договорів підряду ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» надало кошториси на виконання ремонтних робіт.

Суди відзначили, що в Акті перевірки, згідно інформації Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) протягом 2018 року не встановлено залучення ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» до виконання задекларованих робіт сторонніх організацій.

Крім того, податковий орган стверджував про недостатність у ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» трудових ресурсів для виконання ремонтних робіт та відсутність матеріальної бази.

Суди встановили, що рішеннями ДПС від 13 лютого 2023 року та від 03 липня 2023 року встановлено відповідність платника податків ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» критеріям ризиковості, причина: «відсутність необхідних умов та/ або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в задекларованих обсягах; недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в задекларованих обсягах; придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку»; улаштування ребрендінгу в офісному приміщенні за адресою м. Запоріжжя.

Також суди вказали, що згідно аналізу ЄРПН, в періоді взаємовідносин (квітень 2018 - січень 2021) ТОВ "НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН", окрім ТОВ "ДАТАРОБОТ УКРАЇНА" надавало ще 18 суб`єктам господарювання різноманітні послуги в різних регіонах України, а саме: оздоблювальні роботи приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана; опоряджувальні роботи офісних приміщень та складу за адресою: м. Дніпро; виготовлення та поставка металевих меблів за адресою: Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора; ремонтно-будівельні роботи приміщення ресторану "ZWEIG" за адресою: м. Київ; розроблення розділу проекту "Архітектурні рішення" по приміщенню; улаштування ребрендінгу в офісному приміщенні за адресою м. Львів; улаштування ребрендінгу в офісному приміщенні за адресою м. Одеса; улаштування ребрендінгу в офісному приміщенні за адресою м. Харків; ремонтно-будівельні роботи приміщення магазину "Інтертоп", ТЦ "Океан Плаза", тощо.

Суди правомірно відхилили доводи позивача про відсутність у договорів підряду обмежень щодо можливості контрагентів залучати субпідрядників до виконання ремонтно-будівельних робіт, оскільки, як відзначили суди, таких договорів субпідряду ТОВ "ДАТАРОБОТ УКРАЇНА" не надало суду. У зв`язку з чим, суди дійшли висновку про непідтвердженість придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН».

Суди попередніх інстанцій здійснили детальний аналіз договору підряду, укладеного між позивачем і ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН».

Відповідно до Договору підряду від 11 грудня 2019 року №11.12.19-01, ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН» зобов`язується забезпечити виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт на восьмому та дев`ятому поверхах нежитлової (адміністративної будівлі), розташованої: м. Львів, вул. Героїв УПА 73, корпус 7.

На підтвердження виконання робіт по вищевказаному договору позивачем надано складені акти-приймання передачі виконаних робіт.

Суди вказали на ту обставину, що, як встановлено відповідачем за результатами аналізу інформації, наявної в АС «Податковий блок», ОСОБА_1 (керівник та засновник - ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН») зареєстрована як ФОП та засновник (керівник або бухгалтер) на 22 СГ, 13 з яких зареєстровано за адресою м. Львів, вул. Героїв УПА,73, серед яких:

ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "Т-73" (код 38172100), якому належить на підставі свідоцтва про право власності від 07 червня 2012 року нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА 73 загальною площею - 4642,8 кв.м.;

ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "Т-77" (код 37800901), якому належить на підставі свідоцтв про право власності від 13 грудня 2013 року нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА 73 загальною площею - 484 кв.м. та від 25 квітня 2018 року нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА 73, корп. 38 загальною площею - 354,5 кв.м.;

ПП "МЕРИДІАН 1" (код 41699445), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА 73 та декларує на праві власності від 27 жовтня 2020 року нерухомість загальною площею - 620,7 кв.м.;

ТОВ "МЕРИДІАН 9Т" (код 43147159), яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА 73 та декларує на праві власності від 11 грудня 2019 року нерухомість загальною площею - 477 кв.м.;

ПП "МЕРИДІАН 6" (код 42964183), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА 73 та декларує на праві власності від 09 січня 2020 року нерухомість загальною площею - 821,4 кв.м.

Середня кількість працівників в періоді взаємовідносин (грудень 2019 року - лютий 2022 року) у ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН» складала 4 особи (4 кв. 2019 - 2 особи , 1 півріччя 2020 - 5 осіб, з 3 кв. 2020 - 4 особи).

Також суди вказали, що не встановлено залучення сторонніх організацій до виконання задекларованих робіт, натомість ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН» придбавались: автомобіль Mercedes-Maybach, автомобіль Audi RS Q8, ліфти вантажопідйомністю 630 кг, світильники в асортименті, тощо.

Не прийняли до уваги суди і доводи позивача про допущення контролюючим органом помилки, що призвела до невірного висновку ДПС про безтоварність операцій з ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН», оскільки, протягом квітня 2018 року - лютого 2019 року у позивача не було господарських з ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» (код 41936616), а були відносини з ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШН» (код 39253404).

З цього приводу суди зазначили, що спірні податкові повідомлення рішення винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві у зв`язку з нереальністю господарських відносин позивача лише з ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН» (код 41936616) та ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «ЮКОН» (код 32262323). Тобто, господарські відносини ТОВ «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» з ТОВ «НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШН» (код 39253404) не вплинули на донарахування позивачу податкових зобов`язань, що вбачається з висновків Акту перевірки та додатково підтверджується наданим ГУ ДПС у м.Києві розрахунком по контрагентам.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшли висновку про відсутність належного документального підтвердження фактичного виконання контрагентами позивача ремонтно-будівельних робіт на користь позивача. Зокрема, подані первинні документи не містять достатніх відомостей щодо обсягу, змісту, вартості та результатів виконаних робіт, що унеможливлює встановлення реальності відповідних господарських операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю платника податків.

За таких обставин суди визнали необґрунтованими доводи позивача щодо правомірності відображення наслідків зазначених операцій у податковому обліку та дійшли висновку, що нарахована амортизація на вартість ремонтно-будівельних робіт була безпідставно включена до складу витрат.

З урахуванням встановлених під час судового розгляду судами попередніх інстанцій фактичних даних та оцінених у їх сукупності доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "НЬЮ ТЕХ КОНСТРАКШИН" та ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "ЮКОН".

Суд касаційної інстанції зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Повторюючись, Верховний Суд зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують фактичного виконання робіт, їх обсягу, змісту та результатів, а відтак не спростовують висновків контролюючого органу щодо формального документального оформлення спірних правовідносин.

Наведених міркувань достатньо для обґрунтованого висновку про відсутність у спірних правовідносинах розумної економічної (ділової) мети. Такі обставини свідчать і про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами реальність здійснених господарських операцій по придбанню ремонтно-будівельних робіт.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначені обставини не підтверджують реального здійснення господарських операцій, та вказують на формальний характер відображення такої операції у бухгалтерському і податковому обліку без їх фактичного виконання, що, у свою чергу, виключає можливість визнання їх такими, що спрямовані на досягнення реального економічного результату.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У випадку наявності заперечень правової позиції суб`єкта владних повноважень щодо правомірності його рішення (дії, бездіяльності) позивач має займати активну процесуальну позицію та навести допустимі, достовірні, достатні та належні докази на спростування доводів протилежної сторони.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта аргументів скаржника у призмі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАРОБОТ УКРАЇНА» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №320/61342/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова