Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №580/11949/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа №580/11949/24

адміністративне провадження № К/990/28584/26

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (судді: Оксененко О.М.,Ганечко О.М., Кузьменко В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2024 №0489968-2411-2310-UA71040210000024694 та №0489969-2411-2310-UA71040210000024694, від 21.08.2024 № 0848743-2411-2310-UA71040210000024694, від 07.10.2024 № 0868294-2411-2310-UA71040210000024694.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є членом Фермерського господарства «Добір» і з 2000 року послідовно здійснює господарську діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва, беручи безпосередню участь у вирощуванні, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції. Позивачка наголошувала, що належне їй на праві спільної часткової власності нежитлове приміщення (1/2 частка приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею) фактично використовується за функціональним призначенням - як овочесховище та складське приміщення для зберігання врожаю господарства та особистого селянського господарства, й не передається в оренду чи користування третім особам. З огляду на викладене позивачка вважає себе сільськогосподарським товаровиробником, а спірний об`єкт нерухомості - таким, що підпадає під звільнення від оподаткування на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). У зв`язку з цим, на думку позивачки, контролюючий орган протиправно та за відсутності законних підстав ухвалив оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020- 2023 роки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позовні вимоги було задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати означену вище постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд припустився неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у системному зв`язку з вимогами Державного класифікатора будівель та споруд. Скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції обмежився виключно буквальним та формальним аналізом назви об`єкта нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно («приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею») й безпідставно відніс весь майновий комплекс до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів». При цьому поза увагою суду залишилося те, що об`єкт є неоднорідним за своєю структурою, а до його складу входять овочесховище, погріб та сарай, які за своєю архітектурною та технічною суттю підпадають під клас 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі».

У касаційній скарзі також акцентовано, що об`єкт придбавався та фактично використовується як овочесховище й склад для збереження врожаю сільськогосподарської продукції, вирощеної у ФГ «Добір» та не передавався в оренду третім особам. Відсутність же у чинному законодавстві України процедури автоматичної зміни коду чи класу будівлі у відповідному Реєстрі при зміні її функціонального використання після приватизації не може створювати для аграрія додатковий податковий тягар.

Окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду позивачка зазначила істотне порушення норм процесуального права. У розрізі такої підстави скаржниця вказує на те, що ГУ ДПС у Черкаській області подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги із пропуском встановленого судом строку і не заявляло клопотання про його поновлення, у зв`язку з чим апеляційний суд у силу імперативних вимог процесуального закону повинен був постановити ухвалу про повернення апеляційної скарги відповідачу, а не відкривати апеляційне провадження.

Як процесуальну підставу касаційного оскарження скаржниця вказала застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/22, від 29 квітня 2021 року у справі № 2340/4117/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18 та від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 (пункт1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) .

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Черкаській області просить залишити касаційну скаргу позивачки без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

На обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що за змістом підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України правовою підставою для застосування пільги зі сплати податку є сукупність умов, серед яких обов`язковими є належність власника майна до сільськогосподарських товаровиробників та віднесення самого об`єкта нерухомості за його правовим статусом до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належна позивачці 1/2 частка майна обліковується за типом «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею», що відповідно до Державного класифікатора відноситься до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів». Контролюючий орган наголошує, що приміщення дитячого садка за своїм основним цільовим призначенням є закладом освіти, а тому за відсутності офіційної зміни його правового статусу в установленому порядку воно підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Крім того, відповідач вказує, що спірне приміщення належить позивачці на праві приватної власності як фізичній особі, а до матеріалів справи не надано доказів його передачі до складеного капіталу чи у відання ФГ «Добір», зокрема, протоколів загальних зборів, актів приймання-передачі або договорів. Сама лише обставина членства позивачки у фермерському господарстві не звільняє належне їй майно від оподаткування податком на нерухоме майно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами по передніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є членом ФГ «Добір» (код ЄДРПОУ 30894039, місцезнаходження: 19812, Черкаська область, Золотоніський (раніше - Драбівський) район, село Шрамківка, вулиця Затишна (колишня назва - Куйбишева), будинок 22), засновником та керівником якого є її чоловік - ОСОБА_2

17 січня 2006 року члени ФГ «Добір» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали у Виконавчого комітету Шрамківської селищної ради приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею загальною площею 1158,4 кв. м із належними інженерно-технічними мережами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13452453). Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу від 17 січня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 56, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 березня 2006 року № 10085427.

Згідно з довідкою Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 26 листопада 2024 року № 02.1-12/1824 вказане приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка).

31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала від ГУ ДПС у Черкаській області податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2024 року, а саме: № 0489968-2411-2310- НОМЕР_1 із визначеною сумою податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у сумі 34 740,00 грн та № 0489969-2411-2310- НОМЕР_1 із визначеною сумою податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 58 189,50 грн.

У подальшому, під час особистого звернення позивачки до контролюючого органу та на її вимогу, ОСОБА_1 було видано ще два податкові повідомлення-рішення, а саме: від 21 серпня 2024 року №0848743-2411-2310-UA71040210000024694 із визначеною сумою податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у сумі 56 452,50 грн та від 07 жовтня 2024 року №0868294-2411-2310-UA71040210000024694 із визначеною сумою податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у сумі 6 266,83 грн.

Усі зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом щодо належного позивачці на праві спільної часткової власності 1/2 частки нежитлового приміщення (дитячого садка з овочесховищем та котельнею) загальною площею 1158,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 не містить вичерпного переліку нежитлових сільськогосподарських приміщень. Позивачка є членом фермерського господарства та власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,64 га, статут господарства прямо передбачає право використання майна його членів для забезпечення виробничих потреб, що підтверджує наявність у позивачки статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, враховуючи, що належне ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності нежитлове приміщення за своїм функціональним призначенням відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та фактично використовується позивачкою для забезпечення господарської діяльності ФГ «Добір» і ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що спірне нежитлове приміщення не передавалося в оренду, лізинг чи позичку третім особам, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність усіх необхідних умов для застосування пільги за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку по суті спору, вказавши, що скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним, оскільки правовою підставою для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є обов`язкова наявність сукупності двох установлених законом умов: належності власника майна до сільськогосподарських товаровиробників та віднесення самого об`єкта нерухомості за його правовим статусом і класифікацією безпосередньо до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та правовстановлюючими документами належна позивачці 1/2 частка спірного об`єкта нерухомості зареєстрована за типом «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею». Відповідно до вимог Державного класифікатора будівель та споруд приміщення дитячого садка за своїм основним цільовим та функціональним призначенням відноситься до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів» (зокрема, будівлі дошкільних навчальних закладів) і не включене до переліку об`єктів сільськогосподарського призначення за кодом 1271. З огляду на наведене, апеляційний суд відхилив доводи позивачки щодо фактичного використання приміщення для зберігання врожаю сільськогосподарської продукції, наголосивши, що норми Податкового кодексу України пов`язують звільнення від оподаткування не з фактичним способом експлуатації майна, а з його офіційним правовим статусом та цільовим призначенням, закріпленим у правовстановлюючих документах та державному реєстрі. При цьому наявність у складі приміщення овочесховища не змінює тієї обставини, що об`єкт за своїм основним цільовим призначенням є закладом освіти та підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та які не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Зазначені правові норми у їх системному зв`язку свідчать, що правовою підставою для застосування пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є обов`язкова наявність сукупності двох імперативних умов: належність власника об`єкта нерухомості до сільськогосподарських товаровиробників та віднесення самого об`єкта, який не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, за його офіційним правовим статусом і правовстановлюючими документами безпосередньо до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

За відсутності бодай однієї з цих умов об`єкт нерухомості підлягає оподаткуванню на загальних підставах, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, від 22 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19 та від 26 червня 2025 року у справі № 400/1245/23.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що за змістом підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає лише за наявності сукупності двох імперативних та обов`язкових умов: належності власника майна до сільськогосподарських товаровиробників (суб`єктний критерій) та віднесення самого об`єкта нерухомості за його офіційним правовим статусом до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) за Класифікатором будівель та споруд (об`єктний критерій).

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було належним чином досліджено надані позивачкою докази (зокрема щодо наявності земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3,64 га, членства у Фермерському господарстві «Добір» та здійснення видів діяльності з вирощування й переробки сільськогосподарської продукції) й ураховано, що ОСОБА_1 за суб`єктним критерієм дійсно є сільськогосподарським товаровиробником.

Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив, що сама лише наявність у позивачки статусу сільськогосподарського товаровиробника за відсутності належного юридичного статусу об`єкта нерухомості не є достатньою підставою для звільнення майна від оподаткування. Оскільки спірне нежитлове приміщення загальною площею 1158,4 кв. м за правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване за назвою «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею», воно за своїм основним цільовим та функціональним призначенням відноситься до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів», а не до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі».

Доводи позивачки щодо фактичного використання спірного об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності судом апеляційної інстанції були відхилені як необґрунтовані, оскільки нормативні приписи підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пов`язують право на застосування податкової пільги не з фактичним способом або метою експлуатації майна, а безпосередньо з його офіційною правовою класифікацією та віднесенням об`єкта до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (або класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за Класифікатором НК 018:2023). Отже, вирішальним критерієм для звільнення нерухомості від оподаткування є її офіційний правовий статус та основне цільове призначення, яке закріплене у правовстановлюючих документах на майно та відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому наявність у складі належного позивачці об`єкта овочесховища чи інших господарських приміщень не спростовує того факту, що дане приміщення за своїм основним цільовим призначенням зафіксоване в реєстраційних документах як «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею». Оскільки приміщення дитячого садка відноситься до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів», воно не включене до нормативного переліку сільськогосподарських об`єктів за кодом 1271, а тому підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

За таких обставин, враховуючи недоведеність наявності другої обов`язкової об`єктної умови для застосування податкової пільги, апеляційний суд дійшов правомірного та законного висновку про те, що спірний об`єкт нерухомості підлягає оподаткуванню на загальних підставах, у зв`язку з чим прийняті ГУ ДПС у Черкаській області податкові повідомлення-рішення є правомірними, а рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів наголошує, що встановлення податкових пільг та преференцій є виключним суверенним правом держави, яке реалізується законодавцем шляхом визначення чітких нормативних умов, критеріїв та меж їх застосування. Установлюючи у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України вичерпні вимоги для звільнення нерухомого майна від оподаткування, законодавець окреслив чіткі межі відповідної пільги (фіскальний кордон). Суди не володіють дискрецією розмивати або розширювати ці межі шляхом поширювального тлумачення нормативних приписів чи надання пільгового статусу об`єктам, офіційний правовий статус яких за реєстраційними документами не відповідає імперативним вимогам закону, оскільки протилежний підхід порушував би конституційні принципи рівності та нейтральності оподаткування.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за скаргою контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що вказаний аргумент Позивачки вже був предметом ретельного дослідження та детального аналізу судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи й отримав належну процесуальну оцінку.

Шостий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано спростував твердження про пропуск відповідачами строку на усунення недоліків, роз`яснивши, що копію ухвали про продовження строку від 28 жовтня 2025 року було доставлено до Електронного кабінету ГУ ДПС у Черкаській області після 17:00 години (о 22:04 год.). У силу імперативних вимог частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене судове рішення вважається врученим контролюючому органу наступного робочого дня - 29 жовтня 2025 року, а перебіг п`ятиденного строку за правилами частини першої статті 120 цього Кодексу розпочався 30 жовтня 2025 року.

Таким чином, подання відповідачем клопотання разом із доказом доплати судового збору 03 листопада 2025 року відбулося без пропуску встановленого судом строку. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повністю погоджується з цими висновками апеляційного суду, зауважуючи, що Шостий апеляційний адміністративний суд діяв у відповідності до норм процесуального закону, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови з вказаних процесуальних мотивів немає.

Стосовно посилань Позивачки у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, від 29 квітня 2021 року у справі № 2340/4117/18, від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22 та від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, колегія суддів зазначає, що правові висновки у вказаних справах не є релевантними до спірних правовідносин з огляду на істотну відмінність їх фактичних обставин від обставин справи № 580/11949/24.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 жовтня 2019 року у справі №0340/1905/18, від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22 та від 29 квітня 2021 року у справі №2340/4117/18, не є релевантними та не застосовуються до спірних правовідносин. У наведених справах спірні об`єкти нерухомості за своїм офіційним правовим статусом, правовстановлюючими документами та відомостями державних реєстрів початково відносилися безпосередньо до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (зерносховища, телятники, свинарники, кошари, майстерні), тобто у тих справах була наявна обов`язкова об`єктна умова для застосування податкової пільги. Натомість під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що належна позивачці 1/2 частка приміщення за правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована як «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею» та за своїм основним цільовим призначенням віднесена до класу 1263 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів», що виключає наявність об`єктного критерію для звільнення від оподаткування.

Окрім цього, колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання позивачки на постанову судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, в якій досліджувалося питання застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо звільнення від оподаткування будівель промисловості. У цій постанові судова палата сформувала правовий висновок про те, що для застосування пільги за підпунктом «є» належність будівлі до будівель промисловості за класифікатором має обов`язково доповнюватися її фактичним використанням за функціональним призначенням у виробничому циклі. Водночас у справі № 820/3556/17 Верховний Суд не робив висновку про те, що фактичне використання майна у сільськогосподарській діяльності може підміняти собою його офіційний правовий статус або скасовувати імперативну вимогу підпункту «ж» цієї ж статті щодо обов`язкового віднесення об`єкта нерухомості за реєстраційними документами до класу 1271.

У решті доводи касаційної скарги позивачки зводяться до переповідання фактичних обставин справи, цитування нормативно-правових актів та висловлення незгоди з правовою оцінкою доказів, наданою судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, у зв`язку з чим вказані аргументи скаржниці підлягають відхиленню.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом належної правової оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з якими суд касаційної інстанції погоджується, оскільки така оцінка здійснена у повній відповідності до вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська