Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №460/5791/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/5791/26 пров. № А/857/23901/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року з питань вжиття заходів забезпечення позову (головуюча суддя: Дуляницька С.М., місце ухвалення м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026 «Про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд».

Позивач, 06.04.2026 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію рішення Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026 «Про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд» до набрання законної сили рішенням у цій справі у частині: заборони для Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (як органам відповідальним за його виконання) вживати заходи щодо фактичного виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026р. до набрання законної сили рішення суду у судовій справі про його оскарження.

Заява обґрунтована тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може призвести до шкоди майновим та немайновим інтересам позивача, призвести до негативних наслідків, а саме тимчасові споруди, які належать позивачу, можуть бути знесені до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026. Зазначає, що такі споруди використовуються для здійснення підприємницької діяльності значної кількості суб`єктів господарювання; знищення таких споруд призведе до втрати робочих місць. Наразі зареєстрована петиція, яка набрала достатньої кількості підтримки мешканців м. Рівне щодо збереження тимчасових споруд, що свідчить про суспільний інтерес вказаного питання. Вказує, що невжиття судом заходів забезпечення позову фактично дозволить органам місцевого самоврядування демонтувати майно позивача, а відтак, і завдати непоправної шкоди його майновим і немайновим інтересам.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Зупинено дію рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026 та заборонено Управлінню містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (як органам відповідальним за його виконання) вживати заходи щодо фактичного виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.202 до моменту набрання законної сили рішення в адміністративній справі № 460/5791/26.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилось Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати, а у задоволенні заяви відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що зупинення дії оскаржуваного рішення унеможливлює здійснення господарсько-організаційних функцій громади, що виходить за межі цілей інституту забезпечення позову, який не може підміняти вирішення справи по суті.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки демонтаж споруд зумовить їх фактичне знищення. Розміщення таких споруд не створює жодних перешкод у реалізації в праві проходу чи проїзду через сквер, в якому вони розміщенні. Позивач отримував погодження на розміщення таких споруд від усіх зацікавлених комунальних служб - ОП «Рівневодоканал», Рівненського відділення ТОВ «Газорозподільні мережі України», ПрАТ «Рівнеобленерго», Головного управління ДСНС у Рівненській області. Крім того, вказані споруди існують понад 5 років, і жодних скарг будь-яких організацій чи мешканців міста з приводу створення певних перепон, пов`язаних із функціонуванням таких споруд не висувалося.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень під час виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 28 січня 2021 у справі № ЗД/460/11/20.

Аналізуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду апеляційної інстанції, доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів шляхом забезпечення позову, судом апеляційної інстанції не здобуто та не подано позивачем.

Натомість, сам факт оскарження рішень чи дій відповідача не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню.

Так, предметом оскарження у справі є рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026, яким вирішено звільнити територію Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд (для провадження підприємницької діяльності) шляхом демонтажу згідно з додатком. Відповідно до переліку до таких споруд належать стаціонарні тимчасові споруди позивача № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 (для провадження підприємницької діяльності) по вул. Київській навпроти буд. № 69, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:030:0382, що знаходиться в постійному користуванні Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства») в м. Рівному.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував та не дослідив, що зазначені тимчасові споруди розміщені на ділянці, що не належать позивачу та не перебуває на праві користування.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що в заяві про забезпечення позову позивач покликається на те, що демонтаж споруди зумовить значні збитки пов`язані із втратою відповідного майна.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере такі покликання до уваги, оскільки можливе настання негативних наслідків не може бути беззаперечною умовою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах.

Крім цього, чинним законодавством передбачено захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними діями суб`єкта владних повноважень. Тобто, наявні правові механізми для відновлення порушених прав позивача, якщо такі будуть встановлені з боку відповідача, при вирішенні спору по суті.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (як органам відповідальним за його виконання) вживати заходи щодо фактичного виконання рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 169 від 23.03.2026 до набрання законної сили рішення суду у судовій справі про його оскарження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи заяву, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі № 460/5791/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська