Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №380/23464/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23464/25 пров. № А/857/35014/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Мандзія О.П.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 380/23464/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» про скасування рішення,

суддя у І інстанції Грень Н.М.,

дата ухвалення рішення – 23.03.2026,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 23.03.2026,

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі – позивач, апелянт) з позовом до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» №97/25/4111Р від 23.07.2025 р. протиправним;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» встановити їй другу групу інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач тривалий час має проблеми зі здоров`ям та 07.11.2023 їй встановлено за рішенням МСЕК 3 групу інвалідності, згідно з яким їй протипоказана важка фізична праця. 28.09.2024 мав відбутися черговий переогляд, однак через скасування медико-соціальних експертних комісій переогляд перенесено. 21.01.2025 відбулося засідання експертної команди КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрфільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», на якому відмовлено позивачу в продовженні інвалідності. У вказаному рішенні неправомірно зазначено, що вона проходить огляд на первинне встановлення інвалідності, а не підтвердження встановленої 01.10.2023. На момент постановлення рішення стан позивача не покращився. Позивач надалі проходила стаціонарне лікування.

23.07.2025 відбулося засідання експертної команди КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня», за результати оцінювання позивачу відмовлено у встановленні інвалідності, про що винесене рішення №97/25/4111Р від 23.07.2025 та виданий витяг №97/25/4111/В.

Позивач вважає відповідне рішення протиправним та таким, що порушує її права, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у задоволенні її позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, оскільки вважає таке прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції здійснено розгляд справи за відсутності позивача, на надавши можливості позивачу можливості захистити себе, надати докази порушення процедури прийняття рішення.

Зазначено, що суд першої інстанції обмежився тільки формальним переліком статтей Конституції України, замість оцінки того, як стан здоров`я впливає на здатність самообслуговуватися. Відсутність оцінки медичних висновків та просте переписування норм права, є підставами для скасування судового рішення. Вважає, що рішення суду невмотивоване в частині вказання чому наявні медичні дані підпадають чи не підпадають під конкретні статті розладу хвороб.

ОСОБА_1 наголосила, що на даний час відсутні достовірні медичні дані, які б свідчили про те, що стан здоров`я людини покращився.

Апелянт просила рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у цій справі скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. За правилами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Львівської МСЕК від 07.11.2023 позивачці встановлено 3-тя група інвалідності загального захворювання. Дата чергового переогляду 28.09.2024.

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2025 позивач перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та одержувала пенсію по інвалідності з 28.09.2023 по 31.05.2025.

21.01.2025 відбулось засідання експертної команди КНП «Львівське територіальне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», на якому позивачу відмовлено у продовженні інвалідності.

23.07.2025 відбулось засідання експертної команди КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня», на якому позивачу відмовлено у встановлені інвалідності, про що винесене рішення №97/25/4111Р та виданий витяг №97/25/4111В.

У зв`язку із незгодою з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Щодо порушення процедури прийняття рішення, то позивач відповідних підстав не наведено.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині доводів про розгляд судом першої інстанції цієї справи за відсутності позивача, не надавши можливості захистити себе та надати докази порушення процедури прийняття рішення, апеляційний суд зазначає таке.

Так, відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 суд, згідно з приписами ст. 12 та глави 10 Розділу ІІ КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. З врахуванням викладеного, цю справу визнано справою незначної складності та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення (виклику) сторін.

Так, форми адміністративного судочинства визначені ст. 12 КАС України, згідно з частиною першою якої адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За частиною 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас ч. 4 ст. 12 КАС України передбачає перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а саме:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Аналогічний перелік справ визначений також у ч. 4 ст. 257 КАС України, яка визначає перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи наведені положення, можна дійти до висновку, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 6 ст. 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 257 КАС України).

Отже, з наведеного висновується, що, якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні ч. 6 ст. 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 257 КАС України).

За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у ч. 3 ст. 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Отже, посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відкриття провадження у цій справі і розгляду її в порядку спрощеного позовного провадження є необґрунтованими.

При цьому, незалежно від виду провадження (письмового або відкритого судового засідання) судом здійснюється аналіз та надається оцінка всім доводам учасників справи та перевіряється рішення суду згідно з приписами ст. 308 КАС України.

Крім того, позивач не позбавлена можливості скористатися своїми відповідними процесуальними правами, регламентованими статтею 44 КАС України, зокрема щодо можливості надати додаткові докази та/або письмові пояснення.

Не можуть бути прийняті й доводи заявника про порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право на публічний розгляд не є абсолютним та не означає безумовного права особи на усний розгляд у кожній судовій інстанції. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Ekbatani v. Sweden", питання необхідності проведення усного слухання оцінюється з урахуванням особливостей конкретного провадження, характеру спору та питань, які підлягають вирішенню. Сам по собі розгляд справи в порядку письмового провадження не свідчить про порушення вимог статті 6 Конвенції, якщо сторона мала можливість викласти свою правову позицію в письмових заявах, а суд забезпечив повний та всебічний розгляд доводів апеляційної скарги.

Саме по собі незадоволення заявника процесуальним рішенням суду щодо форми апеляційного розгляду не свідчить про порушення принципів змагальності, рівності сторін чи права на доступ до правосуддя.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Вказаною постановою, зокрема, установлено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності;

оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п. 7 Порядку №1338).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі експертні команди) (п. 8 Порядку №1338).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку №1338).

Відповідно до п. 14 Порядку №1338 оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про що оприлюднюється на офіційному вебсайті МОЗ, опрацювання направлень та документів для проведення оцінювання та процес оцінювання здійснюються із застосуванням паперового документообігу з прийняттям рішення за результатами оцінювання за формою, встановленою МОЗ, яке повинно бути підписане всіма членами та головуючим експертної команди та скріплене печаткою закладу охорони здоров`я, на базі якого функціонує відповідна експертна команда, що провела оцінювання. Після появи технічної можливості такі рішення та документи підлягають негайному внесенню до електронної системи (не пізніше ніж протягом наступного дня після появи технічної можливості).

Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.

До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання (п. 28 Порядку проведення оцінювання) (п. 28 Порядку №1338).

Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду.

У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи.

У разі необхідності проведення додаткового обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.

Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження або зміни складу експертної команди.

Якщо під час розгляду справи член експертної команди дізнався про наявність у нього конфлікту інтересів, він зобов`язаний негайно повідомити про це адміністратору, зазначити про відповідний конфлікт інтересів у протоколі, що є підставою для формування нового складу експертної команди для розгляду такої справи (п. 29 Порядку №1338).

Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи.

Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку №1338).

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п. 31 Порядку №1338).

Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 34 Порядку №1338).

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п. 35 Порядку №1338).

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (п. 36 Порядку №1338).

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання (п. 40 Порядку №1338).

Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (п. 44 Порядку №1338).

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди (п. 45 Порядку №1338).

У разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис (п. 46 Порядку №1338).

Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку №1338).

За умовами Критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

- обмеження життєдіяльності особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (п. 57 Порядку №1338).

Апеляційним судом встановлено, що питання встановлення інвалідності позивачу розглядалося 21.05.2025, однак згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.01.2025 у п. 16 вказано, що у пацієнта немає достовірних даних для видачі групи інвалідності та рекомендовано реабілітаційне лікування. При цьому розгляд експертною командою здійснювався очно, в закладі охорони здоров`я.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 відмовлено у встановленні групи інвалідності, оскільки з наданих медичних документів, огляду хворої комісією та зігдно з Постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 інвалідом не визнано, обмеження життєдіяльності легкого ступеня. (п. 16). При цьому розгляд експертною командою здійснювався очно, в закладі охорони здоров`я.

Колегія суддів враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Отже, оцінка підставності рішення відповідача щодо невизнання позивача особою з інвалідністю виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, адже суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не аргументовано допущення відповідачем процедурних порушень оцінювання стану здоров`я позивача для встановлення ОСОБА_1 інвалідності.

Судами першої та апеляційної інстанцій таких процедурних порушень з наявних матеріалів справи не встановлено.

Аргументи скаржника про зазначення у графі 19 Витягу від 23.07.2025 «Наявність або відсутність в особи раніше встановленої інвалідності» - «Відсутня», не врахувавши наявність попереднього висновку МСЕК про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, згідно з довідкою до акта МСЕК серії 12 ААГ №601142 від 07.11.2023, саме по собі не може бути підставою для визнання протиправним рішення від 23.07.2025/4111/Р про невизнання позивача особою з інвалідністю, адже згадане порушення безпосередньо не могло вплинути на зміст спірного рішення.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, колегією суддів не встановлено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт відповідача, а саме рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства Львівської міської ради «Львівська обласна клінічна лікарня» від 23.07.2025 №97/25/4111/Р.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи відповідно до вимог статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду 23 березня 2026 року у справі №380/23464/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар