Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №380/23942/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23942/25 пров. № А/857/11533/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Качмара В. Я.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/23942/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Кисильова О.Й., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 21 січня 2026 року),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі – відповідач-1), Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України (далі – відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 10.09.2025 № 73;

- зобов`язати Національне антикорупційне бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майор ОСОБА_1 у період з 09.09.2022 до 08.10.2022 безпосередньо у складі тимчасової оперативної групи брав участь у виконанні оперативно-бойових заходів (бойових дій), спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується Довідкою від 29.02.2025 № 2/2/0-2935нт.

У травні 2025 року позивач звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою на отримання статусу учасника бойових дій та додав необхідні документи.

Рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України № 73 від 10.09.2025 ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку із не підтвердженням безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Позивач вважає, що рішення відповідача № 73 від 10.09.2025 про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій є незаконним, а тому просить задовольнити позовні вимоги, зобов`язавши відповідача-1 надати позивачу такий статус.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 10.09.2025 № 73.

Зобов`язано Національне антикорупційне бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке рішення винесене з порушеннями, а саме з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до винесення незаконного і необґрунтованого рішення.

Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення та встановлюючи фактичні обставини справи, не врахував відповідні вимоги законодавства та дійшов помилкового висновку про підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях виключно на підставі формального існування довідки, не з`ясувавши, чи містять подані документи достатні докази у розумінні Закону № 3551-ХІІ та Порядку № 413.

За таких обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції фактично підмінив собою уповноважений орган, здійснивши власну оцінку достатності доказів для надання статусу учасника бойових дій, що призвело до неправильного встановлення обставин справи та помилкової оцінки доказів.

Окрім цього, скаржника зазначає, що повноваження Комісії Національного бюро щодо надання статусу учасника бойових дій є за своєю правовою природою виключними та дискреційними, а сама процедура надання такого статусу не є формальною та передбачає колегіальне обговорення і комплексну оцінку поданих заявником документів.

Тобто, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не обмежився перевіркою правомірності Рішення Комісії від 10.09.2025 № 73, а фактично самостійно встановив наявність у позивача права на статус учасника бойових дій, дійшовши висновку про достатність доказів для його надання.

На думку апелянта, рішення суду в частині зобов`язання прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій ухвалене з порушенням норм процесуального права частини четвертої статті 245 КАС України, що згідно зі статтею 317 КАС України є підставою для його скасування.

Таким чином, скаржник наполягає на законності Рішення Комісії від 10.09.2025 № 73 в цілому. Вважає, що доказами, які були долучені відповідачем-1 в цій справі, доводиться, а доводами позивача не спростовуються висновки викладені у Рішенні Комісії від 10.09.2025 № 73.

У зв`язку із викладеним просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що долучені позивачем до справи докази однозначно свідчать про те, що позивач, у період з 09.09.2022 до 08.10.2022, безпосередньо у складі тимчасової оперативної групи брав участь у виконанні оперативно-бойових заходів (бойових дій), спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій та у період здійснення цих заходів.

Зауважує, що відповідачами у справі не було надано суду жодних доказів (документів), які б спростовували вищенаведене.

З врахуванням викладеного, на думку позивача, твердження скаржника, наведені у апеляційній скарзі, щодо встановлення судом факту формального існування довідки, неправильного встановлення обставин справи та помилкової оцінки доказів є хибними та такими, що не відповідають обставинам справи. Пояснення, надані відповідачами у справі були необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

Окрім цього, вказує, що іншим чином, аніж вирішив суд першої інстанції, поновити порушене право не виявляється можливим, оскільки Національне антикорупційне бюро України на системній основі вживає дії, спрямовані на обмеження прав осіб в частині оскарження дій Комісії.

Позивач вважає, що суд першої інстанції здійснив суттєве звуження можливостей щодо поновлення порушеного права, а тому висновок суду про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання вчинити дії є найбільш ефективним та дієвим способом поновлення порушених прав.

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший детектив Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України дійсно у період з 09.09.2022 до 08.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про що Департаментом контррозвідки СБУ видана Довідка від 29.02.2025 № 2/2/0-2935нт. Підставою для видачі довідки вказано бойове донесення № 2/5/2-417-т/бд.

Відповідно до Довідки від 19.10.2022 № 2/25238 нт майор ОСОБА_1 , старший детектив Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України у період з 09.09.2022 до 08.10.2022 безпосередньо у складі тимчасової оперативної групи брав участь у виконанні оперативно-бойових заходів (бойових дій), спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій та у період здійснення цих заходів. Підстава: спільний наказ Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України від 07.03.2022 № 78/21 «Про затвердження заходів з метою здійснення повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави»; бойове розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, реєстр. № 2/267т/бр/ДКР від 08.09.2022.

22.05.2025 позивач звернувся до голови Комісії з питань розгляду матеріалів щодо визнання учасниками бойових дій осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України Дениса Гюльмагомедова із заявою про надання статусу учасника бойових дій. До заяви додав: довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.02.2024 №2/2/0-2935нт; витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ФОВА-003896455; згоду на обробку персональних даних; копію паспорту № НОМЕР_1 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду від 02.10.2001 № 95/524897; кольорові фотокартки розміром 3*4 см.-2 шт.

Рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 10.09.2025 № 73 ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Підставою для прийняття рішення від 10.09.2025 № 73 вказано протокол від 18.08.2025 № 17, яким Комісія встановила, що попри наявність формальних документів (довідок) факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не підтверджується.

Не погодившись із рішенням про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, виходячи з тих підстав, що у відповідача-1 не було підстав не враховувати відомості щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, які зазначені у довідці від 29.02.2024 № 2/2/0-2935нт, під час розгляду питання надання позивачу статусу учасника бойових дій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 10.09.2025 № 73.

Разом із цим, щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд першої інстанції вказав, зокрема, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відтак, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача-1 в особі Комісії прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон № 2011-ХІІ та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (зі змінами) (далі - Порядок № 413).

Порядок № 413 визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь в забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

За умовами п. 4 Порядку № 413 (у редакції від 01.01.2025 (заява позивача подана 22.05.2025)) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до п.п. 1 п. 5 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються: командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.

Згідно з п. 8 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач 22.05.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій, до якої долучив такі документи:

- довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.02.2024 № 2/2/0-2935нт;

- витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ФОВА-003896455;

- згоду на обробку персональних даних;

- копію паспорту № НОМЕР_1 ;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду від 02.10.2001 № 95/524897;

- кольорові фотокартки розміром 3*4 см -2 шт.

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 18.08.2025 № 17 Комісія відмовила позивачу у наданні статусу «учасник бойових дій» у зв`язку з тим, що завдання, які фактично виконував ОСОБА_1 , не були пов`язані із заходами, необхідними для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.(п. 20 Порядку № 413).

За змістом пункту 24 Порядку № 413, Комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Основні функції, завдання, повноваження та склад комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначено Положенням про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, затвердженим наказом Національного антикорупційного бюро України від 05.11.2024 №183 (далі - Положення № 183).

Відповідно до пункту 3 Положення №183 основними завданнями Комісії є прийняття рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), які набули право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із п. 7 Положення № 183 повноваженнями комісії є: комісія розглядає в місячний строк документи, передбачені пунктом 8 цього Положення, що подані керівниками структурних підрозділів Національного бюро або особою самостійно; надсилає запити до відповідних органів, установ тощо; заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи, свідків; повертає документи для доопрацювання у разі виявлення в них розбіжностей чи неточностей; приймає рішення про надання, відмову у наданні, позбавлення статусу учасника бойових дій; надсилає рішення про відмову особі, яка звернулася щодо надання статусу учасника бойових дій, а також роз`яснює порядок його оскарження; подає на розгляд міжвідомчої комісії документи зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання, стосовно осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення (у разі їх виникнення); проводить засідання не рідше одного разу на місяць (за наявності документів) для розгляду.

Пунктом 9 Положення № 183 передбачено, що комісія відмовляє у наданні статусу учасника бойових дій у разі:

відсутності підстав, які підтверджуються документами, для надання особам, зазначеним у пункті 3 цього Положення, статусу учасника бойових дій;

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій;

подання документів державними органами, військовими частинами (органами, підрозділами) або підприємствами, установами та організаціями, матеріалів службових перевірок та інших документів, що встановлюють факт недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про особу;

надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Підставою для відмови в наданні позивачу статусу учасника бойових дій слугував висновок Комісії про те, що завдання, які фактично виконував ОСОБА_1 , не були пов`язані із заходами, необхідними для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Як вбачається із матеріалів справи, до заяви про надання статусу учасника бойових дій позивач долучив довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.02.2024 №2/2/0-2935нт. Підставою для видачі вищевказаної довідки є бойове донесення № 2/5/2-417-т/бд.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що довідкою від 29.02.2024 № 2/2/0-2935нт підтверджений факт участі позивача в бойових діях.

Доказів, що піддають сумніву достовірність зазначених у довідці відомостей, матеріали справи не містять.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідальність за достовірність даних у довідці несе орган, який її видав. Доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про надання вказаної довідки, відповідачі суду також не надали.

Колегія суддів не погоджується із позицією відповідача-1 стосовно того, що завдання, які фактично виконував ОСОБА_1 , не були пов`язані із заходами, необхідними для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Відтак, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції стосовно того, що у відповідача-1 не було підстав не враховувати відомості щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, які зазначені у довідці від 29.02.2024 № 2/2/0-2935нт, під час розгляду питання надання позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки надані позивачем відомості були достатніми для прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій.

У постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України.

Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без урахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

У постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відповідач, вирішуючи питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу зобов`язаний був врахувати відомості, наведені в довідці, навіть за відсутності інших документів, які вимагались положеннями Порядку № 413 у редакції, чинній на момент подання матеріалів про надання статусу учасника бойових дій, зокрема, журналу бойових дій чи витягів з підсумкових бойових донесень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена довідка є достатнім доказом на підтвердження факту участі позивача в заходах, пов`язаних з відсіччю та стримуванням збройної агресії.

З огляду на наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 10.09.2025 № 73.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, апеляційний суд зважає на таке.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач просить зобов`язати Національне антикорупційне бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Так, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення вказаної вище вимоги позивача, оскільки, надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням Комісії і суд не вправі втручатись у цю дискрецію.

Згідно із Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відтак, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Варто зауважити, що акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає, зокрема, не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що порушене право позивача необхідно захистити шляхом зобов`язання Національного антикорупційного бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що під час розгляду вказаної заяви Комісії належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог, оскільки у даному випадку, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, оскільки, вирішуючи спір по суті, вийшов за межі повноважень, наданих йому статтею 245 КАС України, та фактично підмінив собою суб`єкта владних повноважень, самостійно вирішивши питання, яке віднесене до дискреційних повноважень Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України.

Зважаючи на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права що є підставою для його скасування відповідно до ст. 317 КАС України.

Водночас, доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні позовних вимог не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено частинами шостою, сьомою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Із автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (дані внесено на підставі платіжного документу від 04 грудня 2025 року № 3620-1914-0125-2457).

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у 50 % від загальної суми витрат, у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/23942/25 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 10.09.2025 № 73.

Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

В. Я. Качмар