Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №140/3363/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3363/25 пров. № А/857/40285/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (головуючий суддя: Денисюк Р.С., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 31.03.2025 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточненої позовної заяви (а. с. 48-50), просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 04.07.1986 по 04.07.1989 у військовій частині польової пошти НОМЕР_1 стройової частини згідно з довідкою № 8/105798 від 01.02.2022;

- зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 04.07.1986 по 04.07.1989 у військовій частині польової пошти НОМЕР_1 стройової частини згідно з довідкою № 8/105798 від 01.02.2022 та зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2024, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши необхідного пенсійного віку, 16.01.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV). Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2025 № 032350029915 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого Законом № 1058-IV. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 04.07.1986 по 04.07.1989, оскільки дату звільнення та дату і номер наказу на звільнення дописано, а архівна довідка № 8/105798 від 01.02.2022, видана Міністерством оборони РФ не взята до уваги, оскільки видана без проставлення апостиля. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та зазначає, що період роботи з 04.07.1986 по 04.07.1989, який підтверджений належними доказами, повинен бути зарахований до страхового стажу, а тому просить позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 23 січня 2025 року № 032350029915.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 з 04.07.1986 по 04.07.1989 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 24.11.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 21 року. До страхового стажу згідно записів 8-11 трудової книжки від 20.01.1979 серії НОМЕР_2 не зараховано період роботи в військовій частині польова пошта № НОМЕР_1 з 04.07.1986 по 04.07.1989, оскільки дату звільнення та дату і номер наказу на звільнення дописано іншою ручкою, що не відповідає вимогам пунктів 14, 16 та 39 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2025 № 032350029915 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Крім того, згідно із цим рішенням загальний страховий стаж позивача складає 19 років 11 місяців 28 днів, при необхідному після досягнення 63 років з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 21 років.

До страхового стажу не зараховано період роботи в РСФСР з 04.07.1986 по 04.07.1989 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.01.1979, оскільки дату звільнення та дату і номер наказу на звільнення дописано, згідно архівної довідки № 8/105798 від 01.02.2022, виданої Міністерством оборони РФ. Документи, що не мають установленої форми не приймаються до розгляду без накладення апостиля незалежно від дати їх видачі (а. с. 8).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки період роботи позивача з 04.07.1986 по 04.07.1989 у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_2 та додатково архівною довідкою 01.02.2022 № 8/105798, виданою позивачу, а тому підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закону № 1058-IV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком.

Так, відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Проаналізувавши наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право на призначення пенсії за віком, у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, мають особи, які досягли 63 років та за наявності страхового стажу від 21 до 31 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2025 № 032350029915 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу, ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховано період роботи у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 з 04.07.1986 по 04.07.1989 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.01.1979, оскільки дату звільнення та дату і номер наказу на звільнення дописано, згідно архівної довідки № 8/105798 від 01.02.2022, виданої Міністерством оборони РФ, оскільки документи, що не мають установленої форми не приймаються до розгляду без накладення апостиля незалежно від дати їх видачі (а. с. 8).

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно записів № 8-11 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач з 04.07.1986 по 04.07.1989 працював у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 .

На думку суду апеляційної інстанції, наявні у трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, зазначення дати звільнення та дати і номера наказу про звільнення номерів іншою ручкою є недоліками, які носять формальний характер.

Крім цього, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спосіб внесення записів у трудову книжку позивача здійснено з урахуванням хронологічного порядку та правильної логічної послідовності, а тому незарахування відповідачем до страхового стажу періоду трудової діяльності за період з 04.07.1986 по 04.07.1989 є протиправним.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 04.07.1986 по 04.07.1989, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , а тому рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2025 № 032350029915 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 з 04.07.1986 по 04.07.1989 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 24.11.2024.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 140/3363/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська