Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №460/15717/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15717/24 пров. № А/857/41340/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (головуючий суддя: Дорошенко Н.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,–

встановив:

ОСОБА_1 , 24.12.2024 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.08.2024 № 064586.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення спірної постанови слугував акт перевірки від 20.06.2024 транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності позивачки. Разом з тим, вказаним актом зафіксований факт перевезення перевізником ФОП ОСОБА_2 вантажу згідно з товарно-транспортною накладною № 1 від 19.06.2024, в якій вказано транспортний засіб MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Позивач зауважила, що вона є приватною особою, не зареєстрована як підприємець та не здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану з перевезенням вантажів, працює вчителем, а перебування у її власності вантажного автомобіля не свідчить, що вона є суб`єктом відповідальності за порушення правил перевезення, яким вона не займається. Вважає, що вона не є перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначила, що зареєстрована та проживає з 26.04.2019 в місті Нетішин Хмельницької області та про наявність оскаржуваної постанови дізналась випадково із застосунку «ДІЯ» про відкриття виконавчого провадження лише 20.12.2024. Вважає, що спірна постанова винесена відповідачем без з`ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що 20.06.2024 працівниками органу Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортних засобів, якими здійснюється перевезення пасажирів та вантажів в межах України і міжнародному сполученні, за додержанням вимог транспортного законодавства. В ході рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа марки JANMIL, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником яких є позивачка, встановлено порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутній протокол повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2024 № 056000. Зазначив, що 13.08.2024 на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову № 064586, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час проведення перевірки водієм ОСОБА_3 було надано товарно-транспортну накладну № 1 від 19.06.2024, де автомобільним перевізником зазначено ОСОБА_2 . Вказана накладна міститься в матеріалах справи та була врахована інспектором при складенні Акту. Однак, під час розгляду справи (про розгляд якої було належним чином повідомлено позивача, однак на розгляд не з`явилась) ВДНК у Рівненській області було досліджено зміст ТТН №1 від 19.06.2024 та було встановлено, що в графі «автомобіль» зазначено транспортний засіб MAN НОМЕР_4 , тобто це не той автомобіль, який був 20.06.2024 предметом перевірки (DAF ВК4984CE, JANMIL НОМЕР_5 ). Також в цій ТTH зазначено іншого водія – ОСОБА_2 , а за кермом перебував ОСОБА_3 . З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу – DAF НОМЕР_1 , JANMIL НОМЕР_5 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Викладене свідчить про неможливість в цій справі використання ТТН, як документа, на основі якого визначається автомобільний перевізник, з огляду на дефект заповнення. Стверджує, що в даному випадку, т/з, що зареєстрований на позивачку, здійснювалось вантажне перевезення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2024 о 19:05 год. уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на відрізку автомобільної дороги Н-10 Чернівецька область км 249+800 було здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіпа JANMIL, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належать на праві власності ОСОБА_1 . Автомобілем керував водій ОСОБА_3 .

За наслідками перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2024 № 056000, у якому зафіксовано порушення, а саме: при перевезенні вантажу на момент проведення перевірки у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначено, що транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_2 згідно з ТТН, адреса реєстрації Хмельницька область м. Ізяслав; ОСОБА_1 , адреса реєстрації м. Острог Рівненської області згідно зі свідоцтвом про реєстрацію т/з. Водій від пояснень та від підпису акта відмовився.

Справа про порушення, яке зафіксоване в акті АР № 056000, призначена до розгляду Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області 31.07.2024, про що було листом повідомлено ФОП ОСОБА_2 .

ФОП ОСОБА_2 , 31.07.2024 надав пояснення Державній службі України з безпеки на транспорті (вх. № 29440/0/22-24) про те, що до правопорушення, зафіксованого в вищевказаному акті, він жодного стосунку не має, а в ТТН № 1 від 19.06.2024 зазначена фіктивна інформація.

В подальшому акт перевірки від 20.06.2024 № 056000, листом Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області від 01.08.2024 № 26679/42/18-24, надісланий за належністю до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області для подальшого прийняття рішення та вжиття заходів, оскільки згідно наданих пояснень ОСОБА_2 за № 29440/0/22-24 від 31.07.2024 автомобільним перевізником є ОСОБА_1 , місцезнаходження Рівненська область.

Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області на ім`я позивачки надіслано повідомлення від 02.08.2024 № 66499/37/24-24 про розгляд справи щодо порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту на 13.08.2024 о 10:00 год. Повідомлення надіслане позивачці 02.08.2024 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за № 0600948651634 на адресу: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду справи про порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту, 13.08.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову № 064586 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Законом України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.

Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу направлено позивачці засобами поштового зв`язку супровідним листом за вих.№ 70480/37/24-24 від 14.08.2024.

Вважаючи постанову органу Укртрансбезпеки протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки така прийнята із порушенням встановленого порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та на підставі матеріалів, які складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності, чим фактично перекладено тягар доказування у суді про відсутності порушень норм Закону № 2344-III на саму позивачку, що суперечить принципу презумпції невинуватості, істотною ознакою якого є те, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні протиправного діяння.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05 квітня 2001 року.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону № 2344-III, не є вичерпним.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.

Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Відповідно до вказаного підпункту Інструкції № 385 до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У свою чергу, згідно із пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385, на перевізників покладено обов`язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Також, саме перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не пред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344-III документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є ТТН.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі акта перевірки Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області від 20.06.2024 № 056000, складеного старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на відрізку автомобільної дороги Н-10 км 249+800 Чернівецька область.

Відповідно до зазначеного акта транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з товарно-транспортною накладною належить ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_6 , місце реєстрації: м. Ізяслав Хмельницької області), тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу його власницею є ОСОБА_1 (місце реєстрації: м. Острог Рівненської області). Транспортним засобом керував водій ОСОБА_3 .

В акті також зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке, за висновком посадових осіб контролюючого органу, полягало у відсутності у водія на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що товарно-транспортна накладна від 19 червня 2024 року № 1, складена в с. Почапки Рівненського району Рівненської області, містить відомості про перевезення вантажу автомобілем марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , із причепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 . Автомобільним перевізником у цій накладній зазначено ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_6 ), який водночас визначений водієм транспортного засобу.

Отже, товарно-транспортна накладна від 19 червня 2024 року № 1, наявна в матеріалах цієї справи та матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не підтверджує здійснення позивачкою перевезення вантажу автомобілем марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зміст цієї накладної стосується перевезення іншим транспортним засобом — автомобілем марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевізником і водієм якого зазначено ФОП ОСОБА_2 . Тому вказана накладна не може бути належною правовою підставою для висновку про те, що позивачка здійснювала відповідне перевезення.

Як зазначалося вище судом апеляційної інстанції, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Разом з тим, автомобільним перевізником є той, хто здійснює перевезення вантажу, а не власник/користувач транспортного засобу. Таке перевезення вантажу може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 та від 13.08.2024 у справі № 600/1407/22-а.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують наявності у позивачки статусу автомобільного перевізника під час здійснення спірного перевезення. Натомість відповідно до товарно-транспортної накладної від 19 червня 2024 року № 1 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 .

За таких обставин оскаржувану постанову прийнято без належного встановлення суб`єкта відповідальності та з порушенням визначеного законодавством порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Це свідчить про протиправність постанови та наявність правових підстав для її скасування.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 13.08.2024 № 064586 про застосування адміністративно-господарського штрафу необхідно визнати протиправною та скасувати.

Таким чином, апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в суді апеляційної інстанції розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 460/15717/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська